Ухвала суду № 38928674, 27.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року справа №812/890/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Чебанова О.О., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Межрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/890/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Межрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 31.01.2014 № 0000061701, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/890/14 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 31.01.2014 № 0000061701 - задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 31.01.2014 № 0000061701 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 3 137 325,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 568 662,50 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» судові витрати у розмірі 4872,00 гривні 00коп. (т.3 арк.справи 218-221)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Луганську Межрегіонального Головного управління Міндоходів звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. (арк.справи 226-230).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Стосовно клопотань представників сторін щодо відкладення розгляду справи та зупинення апеляційного провадження по справі відповідно, колегія суддів вважає необхідним відмовити в їх задоволенні, оскільки явка сторін у судове засідання, призначене на 27 травня 2014 року, не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою та розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами є правом суду апеляційної інстанції. В даному випадку колегія суддів, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 197 КАС України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24 грудня 2004 року, перебуває на обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 29 грудня 2004 року за № 351, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100334903.

Головним державним ревізором - інспектором відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій управління податкового супроводження підприємств нафтопереробної галузі СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України - Шиповською Т.А. на підставі п.200.10 ст.200 розділу V ПК України, у порядку ст.76 гл.8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», код за ЄДРПОУ 33270581.

За результатами даної перевірки складено акт № № 9/17-01/33270581 від 17.01.2014 року. Згідно висновків акту встановлені порушення абз.3 п.198.6 ст.198, абз.11 п.п.200.1.10 п.200.1 ст.200, п.п.200.2 ст.200 розділу V ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), п.п.4.6.1 п.4.6 ст.4 глави V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011р. № 1492, узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012р. № 127 (т.1 арк.справи 17-18).

Встановлено, що позивачем 28.01.2014 року подано заперечення на вищевказаний акт перевірки (т.1 арк.справи 30-31).

За результатами розгляду заперечень СДПІ у м. Луганську Міжрегіонального ГУ Міністерства доходів і зборів України відмовив в їх задоволенні на підставі порушення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» норм п.86.7. ст.86 ПК України, в зв'язку з порушенням термінів подання заперечень, посилаючись на те, що згідно поштового повідомлення акт перевірки отримано підприємством позивача 22.01.2014р. Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №920-р «Про перенесення робочих днів у 2014 році» було рекомендовано перенести робочий день 3 січня 2014 року на 25 січня 2014 року. У зв'язку з чим 25 січня 2014 року був офіційним робочим днем. На підставі чого податковий орган прийшов до висновку, що термін подання заперечень до акту перевірки сплинув 27.01.2014 року, а заперечення позивачем направлені 28.01.2014 року, про що свідчить вхідний реєстраційний номер 695/10 від 28.01.2014 року.

На підставі виявлених порушень СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального ГУ Міністерства доходів і зборів України прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000061701 від 31.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 3 137 325,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 568 662,50 грн. (т.1 арк.справи 32).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Так в ході перевірки, при дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів, посадовими особами СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального ГУ Міністерства доходів і зборів України було встановлено, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» до податкового кредиту листопада 2013 року включено податкові накладні після спливу 365 днів з дати складання таких податкових накладних, посилаючись на порушення ст. 198 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу надано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року від 20.12.2013р. разом з додатками до декларації з податку на додану вартість, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013р. від 20.12.2013р., копії розрахункових документів та копії первинних документів до додатку 8 до податкової звітності, які надано листом на адресу відповідача від 20.12.2013р. № 23ГлБ-7/2705 у кількості 1058 шт. (т.1 арк.справи 33-65; арк.справи 66-119; арк.справи 119-а).

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Вищезазначена норма є спеціальною, яка передбачає порядок формування платниками податків податкового кредиту за умови наявності податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість по такій податковій накладній до податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.14.8, п.21 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, який діяв на час подання позивачем - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» податкової декларації з ПДВ за листопад 2013p., заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) є додатком 8 до декларації з ПДВ.

Таким чином слід зазначити, що Податковим кодексом України, в редакції яка діяла на момент подання ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» податкової декларації з ПДВ за листопад 2013р., не передбачено обмежувального строку на подання заяви із скаргою, яка передбачена абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 01 січня 2011 року та не конкретизовано звітний податковий період, в якому покупець має право або зобов'язаний подати заяву зі скаргою на постачальника, а також не передбачено обмежувального терміну на формування податкового кредиту у випадку не отримання відповідної податкової накладної від такого постачальника.

Таким чином заява про відмову постачальника надати податкову накладну подається в тому періоді, в якому сума ПДВ за такою операцією включається до складу податкового кредиту шляхом відображення у податковій декларації з податку на додану вартість.

Крім того при поданні податкової звітності за листопад 2013 року та додатку №8 до податкової декларації з податку на додану вартість, позивачем було надано копії підтверджуючих первинних та платіжних документів, складених відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує факт отримання таких товарів/послуг, а саме по наступним постачальникам: ТОВ «Інтер Синтез» - видаткова накладна № РН-0502 від 26.04.2011р.; ДП Державна інспекція з енергозбереження - накладна №15-12/27 від 17.05.2011р.; ТОВ «Азотбуд» - видаткова накладна № РН -0000802 від 06.01.2012р., № РН 0000808 від 10.01.2012р.; ТОВ «АВ Металл Груп» - видаткова накладна № 504091 від 23.02.2012р.; ДП Донецька залізниця - акти приймання виконаних будівельних робіт № 50/40 від 11.04.2012р., № 50/39 від 13.04.2012р., № 50137 від 18.04.2012р., № 50/38 від 20.04.2012р., що підтверджує факт отримання та здійснення господарських операцій.

Таким чином, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні у кількості 552шт. на суму ПДВ у розмірі 3 137 325грн., термін складання яких не перевищує 365 календарніх днів, оскільки в редакції Податкового кодексу України яка діяла на момент подання підприємством податкової декларації з ПДВ за листопад 2013р., не встановлено строку на подання заяви із скаргою на постачальника до податкової декларації за завітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну, що дає підставу для віднесення сум податку на додану вартість по такій податковій накладній до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 198.6. ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Дана норма підлягає застосуванню лише у разі отримання податкових накладних платником податку. В даному випадку позивачем податкові накладні не отримувались, що й було підставою для подання позивачем разом з декларацією за листопад 20103 року скарги про відмову постачальниками належним чином оформлені податкові накладні. Тобто, позивач правомірно скористався правом, наданим абзацем 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 31.01.2014 № 0000061701.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Межрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/890/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/890/14 - залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді О.О.Чебанов

М.М.Яковенко