Рішення № 38928497, 22.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8322/14 22.05.14

За позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану

м. Києва»

До Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації

зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

Про стягнення 45 259,93 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Цитович К.М. - по дов. № 28 від 17.12.2013

від відповідача Климчук Н.Ю. - по дов. № 23 від 12.05.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про стягнення 45 259,93 грн. заборгованості, з яких: 41 751,65 грн. основного боргу, 1 850,80 грн. пені, 1 252,55 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 404,93 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 643Т12 від 12.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8322/14 та призначено справу до розгляду на 22.05.2014.

Позивач в судовому засіданні 22.05.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 22.05.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема відповідач зазначає, що між сторонами 31.12.2013 була укладена додаткова угода № 2 до договору, згідно якої строк основного договору продовжено до 31.12.2014 (п.1) та заборгованість за виконані роботи у розмірі 41 751,65 грн. буде погашена у наступному бюджетному періоді, після затвердження кошторисних призначень (п.2). Дана угода є невід'ємною частиною договору та вступає в силу з дати її підписання (п.п. 3, 5 додаткової угоди). Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Отже, на думку відповідача, наступний бюджетний період, мова про який йдеться в п. 2 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 починається з 01.01.2014 та закінчується 31.12.2014. таким чином, порушень зобов'язань відповідача за договором № 643Т12 від 18.04.2012 не має та відповідно відсутнє прострочення виконання зобов'язання. Викладене свідчить про відсутність предмету спору до порушення провадження у справі, що є підставою для відмови в позовних вимогах в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.05.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.03.2012 між Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» (виконавець) та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (замовник) було укладено договір № 643Т12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню роботи з виготовлення топографо-геодичної підоснови М 1:500 та тополину М 1:2000 з червоними лініями земельної ділянки по об'єкту: реконструкція паркової зони навколо озера «Тельбін» у Дніпровському районі м. Києва (далі - роботи).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних робіт, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 41 751,65 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 1 850,80 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 252,55 грн. та 3% річних в сумі 404,93 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. договору строк дії договору встановлено з моменту підписання до повного виконання обов'язків за договором, але не пізніше до 31.12.2012.

Згідно з п. 3.1. договору вартість робіт, визначених в п. 1.1. договору, згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) та зведеним кошторисом (додаток № 2 до договору) складає 44 306,95 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 5 робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт.

03.12.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що вартість робіт становить 41 751,65 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється на підставі акту здачі-приймання робіт.

28.12.2012 сторонами складено акт здачі-приймання виконаних робіт, яким сторони засвідчили факт, що виконавцем повністю виконані роботи з виготовлення топографо-геодичної підоснови М 1:500 та тополину М 1:2000 з червоними лініями земельної ділянки по об'єкту: реконструкція паркової зони навколо озера «Тельбін» у Дніпровському районі м. Києва. Матеріали проектної документації задовольняють умовам договору і в належному порядку оформлені. Робота виконана і матеріали передані замовнику по накладній.

29.12.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони визначили, що загальна вартість робіт за договором складає 41 751,65 грн. та виконані виконавцем у 2012 році роботи на суму 41 751,65 грн. будуть оплачені у 2013 році після затвердження річних кошторисних призначень.

Також даною угодою сторони дійшли згоди внести зміни до п. 10.1. договору та встановили, що договір діє до 31.12.2013 а у частині розрахунків до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних робіт не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем складає 41 751,65 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 751,65 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за виконані роботи повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення встановлених цим договором строків виконання робіт з вини виконавця замовник стягує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті виконаних робіт відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1 850,80 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 850,80 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за виконані роботи, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 252,55 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 404,93 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 252,55 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 404,93 грн. - 3% річних(за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Заперечення відповідача викладені у відзиві не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Дійсно 31.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 за умовами якої заборгованість за виконані роботи станом на дату підписання цієї угоди складає 41 751,65 грн. та буде погашена у наступному бюджетному періоді, після затвердження кошторисних призначень.

Однак, даною угодою сторони не визначили строк виконання зобов'язання по сплаті коштів за виконані роботи.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Несплата виконаних робіт за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Даної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.05.2012, копія якої знаходиться в матеріалах справи).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (м. Київ, вул. Курська, 23, код ЄДРПОУ 03362123) на користь Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» (м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26314687) 41 751 (сорок одну тисячу сімсот п'ятдесят одну) грн. 65 коп. основного боргу, 1 850 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят) грн. 80 коп. пені, 1 252 (одну тисячу двісті п'ятдесят дві) грн. 55 коп. збитків від зміни індексу інфляції та 404 (чотириста чотири) грн. 93 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 27.05.2014.

СуддяВ.В. Сівакова