Рішення № 38927710, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12804/13 12.05.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12804/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь", м. Київ,

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

про стягнення 419 619,44 грн.,

за участю представників:

позивача - Бордаченка О.В. (довіреність від 30.01.2013 б/н);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 14.06.2013 б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солонь" (далі - ТОВ "Солонь") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1): 278 308,07 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору франчайзингу від 23.07.2011 (далі - Договір); 13 410,36 грн. пені; 24 000 грн. штрафу та 103 901,01 грн. упущеної вигоди, а всього 419 619,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2013 зі справи № 910/12804/13 (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача: 278 308,07 грн. основного боргу; 8 852,56 грн. пені; 24 000 штрафу; 103 901,01 грн. упущеної вигоди та 2 967,41 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013 зазначені судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами автоматичного розподілу матеріали справи № 910/12804/13 передано судді Мельнику В.І. для розгляду, яким 26.12.2013 прийнято названу справу до свого провадження.

ТОВ "Солонь" 03.02.2014 подало письмові пояснення, в яких зазначало про те, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують укладення Договору ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем; виставлені позивачем рахунки містили описку у даті Договору, на оплату якого виставлялись рахунки, однак сторони однаково розуміли виставлені рахунки як підставу для оплати відповідачем коштів за Договором; акти перевірки від 13.03.2013 №13.03 та 12.04.2013 №12-04 містять підпис та відтиск печатки директора ТОВ "Солонь" про затвердження цих актів, тому складені акти та пред'явлені вимоги до ФОП ОСОБА_1 слід вважати такими, що складені від ТОВ "Солонь"; сторони у Договорі передбачили припинення Договору за взаємною згодою сторін з дати підписання сторонами додаткової угоди про розірвання Договору або через 30 календарних днів з дати направлення франчайзером письмового повідомлення на адресу франчайзі про одностороннє розірвання Договору; направлене ТОВ "Солонь" повідомлення ФОП ОСОБА_1 про припинення Договору за назвою та змістом відповідало умовам Договору і містило повідомлення про одностороннє розірвання Договору з ініціативи позивача з підстав і в порядку, передбаченими сторонами в Договорі; розірвання Договору в односторонньому порядку франчайзером як форма припинення зобов'язання було також передбачено Договором, тому обраний ТОВ "Солонь" порядок розірвання Договору та наслідки такого розірвання цілком узгоджуються з Договором та приписами цивільного законодавства України.

03.02.2014 ФОП ОСОБА_1 подала суду письмові пояснення, в яких наголошує на тому, що: згідно з підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Договору навчання первинного персоналу здійснюється на підставі і в порядку, встановленими договором про навчання; форма договору про навчання є додатком до договору про навчання; договір із франчайзером або навчальним центром має бути укладено в момент укладання договору про навчання, без чого Договір вважається таким, що не набрав чинності; Договір не набрав чинності і тому не міг бути ні розірваним достроково на підставі пункту 14.5 статті 14 Договору, ані припиненим на підставі пункту 14.6 статті 14 Договору; в повідомленні позивача від 18.04.2013 №18/04 відповідача повідомлено саме про припинення Договору, а не про його розірвання, тому, керуючись положеннями пункту 14.3 статті 14 Договору, необхідною підставою припинення останнього є двостороння письмова угода про припинення Договору, а не повідомлення ТОВ "Солонь"; передбачене пунктом 14.6 статті 14 Договору відшкодування втраченої вигоди є наслідком виключно розірвання Договору, а не його припинення, що у разі набрання Договором чинності виключає застосування до відповідача положення пункту 14.6 статті 14 Договору.

Позивач 17.02.2014 подав суду пояснення, в яких зазначає про те, що: істотні умови договору про навчання від 23.07.2011 (далі - Договір про навчання), який є додатком до Договору, погоджені сторонами в момент підписання Договору, а тому згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Договір вважається укладеним; укладення Договору про навчання підтверджується його фактичним виконанням, про що свідчать: виставлені рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Лєколь" (далі - ТОВ "Лєколь") на оплату послуг з навчання, фактично оплачені відповідачем; банківські виписки по рахунку ТОВ "Лєколь" про оплату ТОВ "Солонь" послуг з навчання за Договором про навчання; підписані відповідачем і ТОВ "Лєколь" акти наданих послуг; листування електронною поштою щодо навчання персоналу ТОВ "Солонь"; підписані сторонами документи про погодження кандидатів для навчання; початок виконання сторонами Договору про навчання через 6 місяців після його укладення пояснюється тим, що на дату підписання сторонами Договору персонал салону відповідача сформовано (салон відкрито 01.06.2011, про що свідчить акт про готовність салону до відкриття), а тому не було необхідності готувати персонал раніше у вказаний період.

03.03.2014 відповідач подав суду пояснення, зі змісту яких вбачається, що: на момент підписання Договору ОСОБА_1 мала статус суб'єкта господарювання, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.07.2013, а тому мала змогу виступати в Договорі як фізична особа - підприємець; в матеріалах справи відсутні жодні довіреності ТОВ "Солонь", видані інспекторам, що проводили перевірки відповідача 09.03.2013 та 09.04.2013 з чітким переліком їх повноважень під час проведення таких перевірок; таким чином, проведення перевірок ФОП ОСОБА_1 09.03.2013 та 09.04.2013 не уповноваженими на те належним чином особами у разі набрання чинності Договором виключає застосування до позивача будь - яких штрафних санкцій, передбачених Договором; зазначена в рахунках позивача за період 23.07.2011 - 31.04.2013 підстава їх оплати (договір франчайзингу від 2008 року) не є помилковою, а є доказом, що сторонами не була виконана відкладальна обставина, передбачена Договором, в зв'язку з чим останній не набрав чинності, а правовідносини сторін фактично продовжували діяти з урахуванням тих правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем в період дії договору франчайзингу від 2008 року.

Позивач 07.03.2014 подав пояснення, в яких зазначає про те, що ОСОБА_1 підписувала Договір як суб'єкт підприємницької діяльності; виставлені позивачем рахунки містили описки в даті договору, однак сторони однаково розуміли виставлені рахунки як підстави оплати за Договором; перевірки 09.03.2013 та 09.04.2014 здійснювалися уповноваженими представниками (інспекторами) франчайзера; повідомлення позивача від 18.04.2013 №18/04 про припинення Договору містило повідомлення про одностороннє розірвання Договору з ініціативи ТОВ "Солонь" з підстав і в порядку, передбачених Договором та ЦК України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у зв'язку з перебуванням судді Мельника В.І. у відпустці справу передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2014 суддя Марченко О.В. прийняла справу до свого провадження.

У судовому засіданні 12.05.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, наголошуючи на доводах, зазначених у письмових поясненнях.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що судами:

- не звернуто увагу на підписання Договору ОСОБА_1 як громадянкою, а не суб'єктом підприємницької діяльності;

- не перевірено, чи уповноваженими представниками (інспекторами) франчайзера 09.03.2013 та 09.04.2013 проводилися позапланові (негласні) перевірки функціонування салону та чим підтверджуються їх повноваження на ці перевірки;

- не звернуто увагу на те, що з повідомленням від 18.04.2013 №18/04 позивач звернувся до відповідача не за розірванням Договору, а за його припиненням; не дано оцінки пункту 14.3 статті 14 Договору, в якому вказано, що Договір може бути припинено до закінчення строку його дії, зазначеного в пункті 14.1 статті 14 Договору, за взаємною згодою сторін, про що укладається письмова угода, яка є невід'ємною частиною цього Договору;

- не звернуто уваги на те, що пункт 14.6 статті 14 Договору передбачає відшкодування втраченої вигоди, що складає суму в гривнях, еквівалентну 10 000 євро за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), встановленим на момент оплати при односторонньому розірванні Договору в порядку пункту 14.5 статті 14 Договору, а не при припиненні Договору.

Відповідно до частини першої статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У новому розгляді справи господарським судом міста Києва встановлено таке.

За договором від 15.09.2007 (переукладено 23.09.2011) D.F.Export, який набув права на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» від DESSANGE International, та позивачем укладено генеральну угоду франчайзингу, за умовами якої ТОВ «Солонь» зобов'язане укладати угоди франчайзингу за формою, передбаченою D.F.Export, та разом з договорами франчайзингу - субліцензійні договори на використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1».

23.07.2008 ТОВ "Солонь" (франчайзер) та ФОП ОСОБА_1 (франчайзі) укладено договір франчайзингу, за яким франчайзер надав франчайзі на строк дії та на умовах договору права на використання об'єктів інтелектуальної власності, виключні права на які належать франчайзеру. Крім того, сторонами укладено субліцензійний договір від 23.07.2008 № 5 про надання франчайзі ліцензії на використання знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрованого для послуг 44 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП) «гігієнічне та косметичне обслуговування людей». Строк дії даних договорів становив 3 роки з дати їх укладення.

Умови даних договорів сторонами виконувалися належним чином. Так, ФОП ОСОБА_1 відкрила салон краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, сплатила позивачеві одноразовий внесок, передбачений субліцензійним договором від 23.07.2008 № 5, щомісячно сплачувала роялті.

Після спливу терміну дії договорів від 23.07.2008 ТОВ "Солонь" (франчайзер) та ФОП ОСОБА_1 (франчайзі) укладено Договір (від 23.07.2011), за умовами якого:

- франчайзер надає франчайзі на строк дії та на умовах Договору права на використання таких об'єктів інтелектуальної власності, виключні права на які належать франчайзеру: ноу-хау щодо керування та ведення діяльності з надання послуг у межах салону; ноу-хау щодо дизайнерського оформлення та технологічного оснащення салону, а також специфіки надання послуг у салоні; комерційний досвід (техніко-економічне обґрунтування (ТЕО), Маркетингове дослідження, план рекламної кампанії, консультації щодо надання перукарських та косметичних послуг, формування та навчання персоналу франчайзі); ділову репутацію франчайзера (корпоративний (фірмовий) стиль франчайзера, стандарти якості обслуговування та інше); торгівельні марки (підпункти 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1 Договору);

- франчайзер надає франчайзі право використовувати торгівельні марки, виключні права на які належать франзайзеру, а порядку та на умовах окремого субліцензійного договору від 23.07.2011, укладеного тими ж сторонами, та який є додатком до Договору (пункт 1.3 Договору);

- франчайзер має право контролювати якість послуг, наданих франчайзі в порядку та на умовах, встановлених Договором. Перевірка якості франчайзером може здійснюватися за згодою франчайзі або без такої (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 Договору);

- франчайзі зобов'язаний виплачувати франчайзеру винагороду за використання об'єктів інтелектуальної власності, зазначених в пункті 1.1 Договору, в порядку та на умовах Договору (підпункт 4.4.1 пункту 4.4 Договору);

- винагорода франчайзера за надання франчайзі права на використання об'єктів інтелектуальної власності, зазначених в пункті 1.1 Договору, визначатиметься відповідно до рахунків, виставлених франчайзером, окремо за використання кожного об'єкту інтелектуальної власності (пункт 5.1 Договору);

- за використання об'єктів інтелектуальної власності, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.4 пункту 1.1 Договору, франчайзі зобов'язаний сплачувати франчайзеру щомісячну винагороду (роялті) в гривнях, еквівалентну 3 000 (три тисячі) євро за офіційним курсом НБУ, встановленим на день підписання Договору (пункт 5.2 Договору);

- для оплати щомісячної винагороди франчайзер виставляє франчайзі відповідний рахунок. Щомісячна винагорода сплачується франчайзі в строк, що не перевищує 20 (двадцяти) робочих днів з моменту виставлення рахунку франчайзером (пункт 5.4 Договору);

- навчання первинного персоналу здійснюється на підставі і в порядку, встановленому Договором про навчання. Форма договору про навчання є додатком до Договору. Договір про навчання франчайзі зі франчайзером або навчальним центром має бути укладено в момент укладення Договору, без чого Договір вважатиметься таким, що не набрав чинності (підпункт 8.3.3 пункту 8.3 Договору);

- франчайзі має право замовляти, закуповувати, використовувати для надання послуг в салоні, реалізовувати і рекламувати (пропонувати у будь-який спосіб) товари інших осіб лише за письмової згоди франчайзера; франчайзі в процесі функціонування салону має право використовувати об'єкти інтелектуальної власності і рекламні матеріали, права на які належать іншим особам, та право на використання яких не надано цим Договором, лише за письмової згоди франчайзера (підпункти 9.2.4 і 9.2.5 пункту 9.2 Договору);

- франчайзер контролює дотримання франчайзі та персоналом франчайзі вимог цього Договору; франчайзер здійснює контроль, зазначений в підпункті 9.5.1 пункту 9.5 Договору, шляхом проведення уповноваженими представниками (інспекторами) франчайзера планових та позапланових (негласних) перевірок функціонування салону; франчайзер самостійно або із залученням сторонніх осіб здійснює позапланові (негласні) перевірки функціонування салону; франчайзер не сповіщає франчайзі про час проведення позапланових (негласних) перевірок функціонування салону; інспектор франчайзера за результатами перевірки складає письмовий акт перевірки салону в довільній формі, який затверджується директором франчайзера; інспектор франчайзера за результатами співставлення функціонування салону із вимогами Договору викладає в акті перевірки салону зауваження та вимоги (пропозиції) щодо усунення розбіжностей та недоліків, інших невідповідностей, порушень у роботі салону; примірник кожного акта перевірки салону вручається під розписку уповноваженому представнику франчайзі або надсилається поштою; франчайзі, персонал франчайзі та підрядники зобов'язані виконувати зауваження та вимоги (пропозиції) уповноваженого представника франчайзера, викладені в акті перевірки салону (пункт 9.5 Договору);

- франчайзі зобов'язаний замовляти та закуповувати рекламні матеріали, необхідні для функціонування салону, виключно у франчайзера або інших осіб за письмової згоди франчайзера (пункт 10.1 Договору);

- франчайзі самостійно чи із залученням франчайзера має право проводити будь-які власні рекламні заходи лише за умови попереднього письмового узгодженням із франчайзером змісту та вартості таких заходів (пункт 10.5 Договору);

- у разі систематичного (двократного і більше разів підряд) одного й того ж порушення франчайзі пунктів 5.1 - 5.5 Договору, франчайзер має право достроково розірвати Договір у порядку пункту 14.4 Договору. У разі дострокового розірвання Договору з причин, зазначених у пункті 12.11 Договору, франчайзі повинен сплатити відступне, еквівалентне 10 000 (десятьом тисячам) євро за офіційним курсом НБУ, встановленим на день пред'явлення вимоги про сплату (пункт 12.11 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх грошових зобов'язань, зокрема, зазначених у пунктах 5.1 - 5.5 Договору, франчайзі сплачує франчайзеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виконання, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу (пункт 12.12 Договору);

- строк дії Договору складає 3 (три) роки від дати його підписання, яка вказана у правому верхньому куті першої сторінки Договору. Однак, у частині невиконаних зобов'язань сторін, у тому числі передбачених пунктами 14.8 та 17.5 Договору, Договір зберігає свою дію на увесь час до повного виконання таких зобов'язань (пункт 14.1 Договору);

- Договір може бути припинено до закінчення строку його дії, зазначеного в пункті 14.1 Договору, за взаємною згодою сторін, про що укладається письмова угода, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 14.3 Договору);

- франчайзер має право до закінчення строку дії Договору в односторонньому порядку розірвати Договір в разі систематичного (тобто двократного і більше разів підряд) порушення франчайзі положень Договору чи невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором (пункт 14.4 Договору);

- про розірвання Договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених пунктом 14.4 Договору, сторона - ініціатор розірвання має направити письмове повідомлення іншій стороні за 30 (тридцять) календарних днів до відповідної дати розірвання Договору (пункт 14.5 Договору);

- сторона, яка отримає повідомлення від іншої сторони про одностороннє розірвання (припинення) Договору за умови, що така одностороння відмова відповідає умовам пункту 14.4 Договору, впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення про одностороннє розірвання Договору в порядку пункту 14.5 Договору повинна сплатити іншій стороні суму відшкодування втраченої вигоди, що складає суму в гривнях, що еквівалентна 10 000 євро за офіційним курсом НБУ, встановленим на момент оплати (пункт 14.6 Договору);

- фрачайзі упродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту припинення дії Договору в порядку пункту 14.3 Договору або протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту одностороннього розірвання Договору в порядку пункту 14.4 Договору повинен припинити будь-яке використання об'єктів інтелектуальної власності франчайзера, зазначених в пункті 1.1 Договору, а також здійснити всі необхідні платежі, передбачені пунктами 5.1 - 5.6 Договору та виконати всі інші фінансові зобов'язання, що виникли у франчайзі у зв'язку з виконанням Договору. Невиконання будь-якого із зазначених цим пунктом обов'язків франчайзі призводить до виникнення у франчайзі обов'язку сплати на користь франчайзера штрафу в розмірі 20 % від суми валових доходів салону (салонів) за весь час його (їх) роботи (пункт 14.8 Договору);

- додатками до Договору є, зокрема, додаток «Б» «Договір про навчання» та додаток № 13 «Субліцензійний договір про передачу права на використання знаків для товарів і послуг» (пункт 16.1 Договору);

- усі додатки до Договору, зазначені в пункті 16.1 Договору, є невід'ємною частиною Договору (пункт 16.4 Договору);

- факт підписання Договору з боку франчайзі свідчить про те, що франчазі ознайомлений та погоджується зі змістом додатків, зазначених в пункті 16.1 Договору (пункт 16.5 Договору).

Специфікація, що є Додатком № 8 до Договору, передбачає, що франчайзі в процесі функціонування салону зобов'язаний замовляти, закуповувати у франчайзера або осіб, вказаних франчайзером, використовувати та реалізовувати такі ексклюзивні товари: DESSANGE BEAUTE; PHYTODESS; NATURAL PIGMA; PRODUITS LES ENERGIES PRECIEUSES; PARIS CAPILLAIRE; L`OREAL; REVLON; MATERIELS/ACCESSORIRES.

Господарським судом міста Києва встановлено та підтверджено обома сторонами, що Договір укладався ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем; змістом Договору підтверджується, що укладення Договору спрямувалося на досягнення певних результатів саме в підприємницькій діяльності відповідача - функціонування салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1»; крім того, наведене підтверджується документами про виконання Договору (зокрема, рахунками).

На виконання умов Договору 23.07.2011 ТОВ "Солонь" (ліцензіар) та ФОП ОСОБА_1 (ліцензіат) було укладено субліцензійний договір № 5-11 (далі - Субліцензійний договір) про надання права на використання знака для товарів і послуг, за умовами якого:

- ліцензіар у порядку і на умовах, встановлених Субліцензійним договором, надає ліцензіату на строк дії Субліцензійного договору невиключну ліцензію на використання знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрованого для послуг 44 класу МКТП «гігієнічне та косметичне обслуговування людей», а саме для жіночих та чоловічих перукарень, косметичних салонів, а ліцензіат зобов'язується виплачувати винагороду ліцензіару відповідно до умов Субліцензійного договору (пункт 1.1 Субліцензійного договору);

- Субліцензійний договір пов'язаний із виконанням Договору та є його додатком (пункт 1.4 Субліцензійного договору);

- за отримання права користування знаком (торгівельною маркою) ліцензіат сплатив одноразовий внесок ліцензіару (пункт 3.1 Субліцензійного договору);

- Субліцензійний договір укладено строком на три роки, однак він продовжує діяти у випадках і в порядку, передбачених підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Субліцензійного договору. Субліцензійний договір автоматично продовжує свою дію у випадку продовження дії Договору, при цьому вартість отримання прав на знак (торгівельну марку), визначена в пункті 3.1, вважається такою, що здійснюється ліцензіатом одноразово (паушальний платіж), та становить вартісний еквівалент отримання ліцензіатом права на використання знака (торгівельної марки) протягом всього строку дії Субліцензійного договору (з урахуванням всіх його пролонгацій) (пункт 8.1 Субліцензійного договору);

- Субліцензійний договір набирає чинності з моменту оплати ліцензіатом платежу у відповідності до пункту 3.2 Субліцензійного договору (пункт 8.6 Субліцензійного договору).

Крім того, 23.07.2011 ТОВ "Солонь" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено Договір про навчання, за умовами якого:

- замовник замовляє та оплачує, а виконавець надає навчальні послуги у вигляді підготовки кваліфікованого персоналу замовника та підвищення його кваліфікації у відповідності до Договору і на його виконання (пункт 1.1 Договору про навчання);

- Договір про навчання укладено на строк з моменту його підписання і до припинення дії Договору (пункт 6.1 Договору про навчання);

- завершення строку дії Договору чи його дострокове припинення не звільняє сторін від відповідальності за порушення їх зобов'язань, які мали місце протягом дії Договору про навчання (пункт 6.2 Договору про навчання).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

За приписами статті 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Отже, враховуючи наведені приписи, суд дійшов висновку про те, що Договір за своєю правовою природою є договором комерційної концесії.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

За приписами частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання умов Договору позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, які були виставлені ФОП ОСОБА_1 для оплати послуг, а саме рахунки: від 28.09.2012 № 1438 на суму 32 190 грн.; від 31.10.2012 № 1550 на суму 32 070 грн.; від 30.11.2012 № 1836 на суму 32 100 грн.; від 31.12.2012 № 2195 на суму 32 160 грн.; від 31.01.2013 № 64 на суму 33 270 грн.; від 28.02.2013 № 362 на суму 32 280 грн.; від 31.03.2013 № 469 на суму 31 530 грн.; від 30.04.2013 № 722 на суму 32 250 грн.; від 31.05.2013 № 981 на суму 20 458,07 грн., а всього на суму 278 308,07 грн.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем виставлялись рахунки, а відповідачем сплачувались платежі саме за використання торгівельної марки за субліцензійним договором не беруться судом до уваги у зв'язку з тим, що: пунктом 5.2 Договору встановлено, що за використання об'єктів інтелектуальної власності, зазначених у пунктах 1.1.1 - 1.1.4 Договору, починаючи з дати, вказаної в пункті 7.6.8 Договору, франчайзі зобов'язаний сплачувати франчайзеру щомісячну винагороду (роялті) в гривні, що еквівалентна 3 000 євро за офіційним курсом НБУ, встановленим на день підписання Договору; а надання права використання торговельних марок ТОВ "Солонь" передбачене підпунктом 1.1.5 пункту 1.1 Договору; відповідно до статті 3 Субліцензійного договору за отримання права користування знаком ліцензіат (франчайзі, відповідач) сплатив одноразовий внесок ліцензіару (франчайзеру, позивачу).

Згідно з поданими суду доказами відповідач здійснював оплату позивачу на підставі виставлених ТОВ "Солонь" рахунків протягом строку дії Договору лише до вересня 2012 року (даний факт не заперечувався ФОП ОСОБА_1).

Отже, ФОП ОСОБА_1 строком до вересня 2012 року фактично здійснювалась сплата щомісячної винагороди (роялті) ТОВ "Солонь" саме за Договором, оскільки інших договорів сторонами не укладалося.

Посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що Договір є неукладеним, оскільки згідно з підпунктом 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 Договору навчання первинного персоналу здійснюється на підставі і в порядку, встановленими Договором про навчання; форма Договору про навчання є додатком до договору про навчання; Договір вважається таким, що не набрав чинності, оскільки сторонами не виконано умови Договору про навчання, спростовуються матеріалами справи, оскільки: істотні умови Договору про навчання погоджені сторонами в момент підписання Договору, а тому Договір вважається укладеним; Договір про навчання підтверджується його фактичним виконанням, про що свідчать: виставлені рахунки ТОВ "Лєколь" на оплату послуг з навчання, фактично оплачені відповідачем; банківські виписки по рахунку ТОВ "Лєколь" про оплату ТОВ "Солонь" послуг з навчання за Договором про навчання (станом на 30.01.2012 на суму 1 385 грн.; станом на 28.02.2012 на суму 1 428 грн.; станом на 27.03.2012 на суму 1 400 грн.; станом на 28.04.2012 на суму 1 405 грн.; станом на 01.06.2012 на суму 1 355 грн.; станом на 04.07.2012 на суму 1 373 грн.; станом на 30.08.2012 на суму 1 331 грн.; станом на 31.08.2012 на суму 1 371 грн.; станом на 24.10.2012 на суму 1 437 грн.; підписані відповідачем і ТОВ "Лєколь" акти наданих послуг; листування електронною поштою щодо навчання персоналу ТОВ "Солонь"; підписані сторонами документи про погодження кандидатів для навчання; початок виконання сторонами Договору про навчання через 6 місяців після його укладення пояснюється тим, що на дату підписання сторонами Договору персонал салону відповідача сформовано (салон відкрито 01.06.2011, про що свідчить акт про готовність салону до відкриття), а тому не було необхідності готувати персонал раніше у вказаний період.

21.11.2012 ТОВ "Солонь" на адресу ФОП ОСОБА_1 було надіслано претензію, в якій позивач просить відповідача негайно погасити заборгованість зі сплати роялті у сумі 32 190 грн. та пеню у сумі 330,72 грн. (надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення від 21.11.2011 та фіскального чеку від 21.11.2011 № 9528).

ФОП ОСОБА_1 вказану претензію було отримано 08.01.2012 (ОСОБА_4), що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення № 01001 97729435.

Листом від 31.01.2013 № 31/01 позивачем повторно надіслано на адресу відповідача рахунки для оплати роялті за період з листопада 2012 року по січень 2013 року. Вказаний лист було отримано ОСОБА_1 05.02.2013.

Зазначені листи були залишені ФОП ОСОБА_1 без будь-якого реагування.

ТОВ "Солонь" було складено акт від 13.03.2013 № 13.03 (далі - Акт від 13.03.2013) та акт від 12.04.2013 № 12-04 (далі - Акт від 12.04.2013) щодо позапланової (негайної) перевірки салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до акта від 13.03.2013, складеного інспектором ТОВ "Солонь" Турукіною А.С. метою перевірки є перевірка дотримання франчайзі умов Договору щодо використання у салоні краси ексклюзивних товарів. В ході проведення перевірки інспектором було виявлено такі порушення умов Договору: рекламування (пропонування у будь-який спосіб) у Салоні краси продукції під торгівельною маркою BEAUTY SPA, HYDRA FACIAL, OBAGI, BELLEFONTAINE, KERASTASE; закупівля і використання під час надання послуг у салоні краси продукції під торговельною маркою HYDRA FACIAL; у салоні розміщено рекламну продукцію, на якій одночасно міститься торговельна марка ІНФОРМАЦІЯ_1 та торговельна марка HYDRA FACIAL.

Відповідно до акта від 12.04.2013, складеного інспектором ТОВ "Солонь" Долженко А.А., метою перевірки є перевірка дотримання франчайзі умов Договору щодо використання у салоні краси ексклюзивних товарів і дотримання правил закупівлі та використання рекламних матеріалів, у тому числі інших осіб; актом встановлено такі порушення:. рекламування (пропонування у будь-який спосіб) у салоні краси продукції під торговельними марками BEAUTY SPA, BATH, KERASTASE, VILLA GROSS GROUP, DIAMOND BOTIQUE, FRAGONARD; закупівля і використання під час надання послуг у салоні краси продукції під торговельною маркою HYDRA FACIAL; у салоні розміщено рекламні матеріали, на яких одночасно міститься торговельна марка ІНФОРМАЦІЯ_1 та торговельна марка HYDRA FACIAL.

Судом встановлено, що вказані акти було складено відповідно до вимог пункту 9.5 Договору, зокрема, на них міститься печатка ТОВ «Солонь»; перевірки проведено уповноваженими особами позивача, тому акти є належними доказами на підтвердження порушення відповідачем умов Договору (підпункти 4.4.3 і 4.4.4 пункту 4.4 Договору, підпункт 9.2.5 пункту 9.2 Договору).

Отже, оскільки ФОП ОСОБА_1 сума заборгованості за Договором сплачена не була, то позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 278 308,07 грн. боргу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 13 410,36 грн. пені, 24 000 штрафу та 103 901,01 грн. упущеної вигоди.

Що до стягнення пені, то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 Господарського суду України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 12.12 Договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх грошових зобов'язань, зокрема, зазначених у пунктах 5.1 - 5.5 Договору, франчайзі сплачує франчайзеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент виконання, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 5.4 Договору для оплати щомісячної винагороди франчайзер виставляє франчайзі відповідний рахунок. Щомісячна винагорода сплачується франчайзі в строк, що не перевищує 20 (двадцяти) робочих днів з моменту виставлення рахунку франчайзером.

Згідно з пунктом 14.8 Договору фрачайзі упродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту припинення дії Договору в порядку пункту 14.3 Договору або протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту одностороннього розірвання Договору в порядку пункту 14.4 Договору повинен припинити будь-яке використання об'єктів інтелектуальної власності франчайзера, зазначених в пункту 1.1 Договору, а також здійснити всі необхідні платежі, передбачені пунктами 5.1 - 5.6 Договору, та виконати всі інші фінансові зобов'язання, що виникли у франчайзі у зв'язку з виконанням Договору. Невиконання будь-якого із зазначених цим пунктом обов'язків франчайзі призводить до виникнення у франчайзі обов'язку сплати на користь франчайзера штрафу в розмірі 20 % від суми валових доходів салону (салонів) за весь час його (їх) роботи.

Пунктом 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 19.12.2007 за № 1383/14650, встановлено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема, у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1.

Отже, судом встановлено, що:

рахунок від 28.04.2012 № 1438 надіслано на адресу відповідача 27.11.2011 (+ 3 дні на відправлення поштової кореспонденції; тобто початок оплати 03.12.2012), а тому строк нарахування пені починається з 02.01.2013 (21 день відповідно до пункту 5.4 Договору);

рахунки від 30.11.2012 № 1836; від 31.12.2012 № 2195; від 31.01.2013 № 64 надіслано на адресу відповідача 31.01.2013 (+ 3 дні на відправлення поштової кореспонденції; тобто початок оплати 05.02.2013), а тому строк нарахування пені починається з 05.03.2013 (21 день відповідно до пункту 5.4 Договору);

рахунки від 28.02.2013 № 362; від 31.03.2013 № 469; від 30.04.2013 № 722; від 31.05.2013 № 981; від 31.10.2012 № 1550 надіслано на адресу відповідача 31.01.2013 (+ 3 дні на відправлення поштової кореспонденції; тобто початок оплати 14.06.2013), а тому строк нарахування пені починається з 01.07.2013 (11 день відповідно до пункту 14.8 Договору).

Враховуючи викладене, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 6 458,21 грн. пені за періоди: з 02.01.2013 по 30.04.2013 у сумі 1 574,22 грн.; з 05.03.2013 по 01.07.2013 у сумі 1 150,47 грн.; 05.03.2013 по 01.07.2013 у сумі 1 590,38 грн.; з 05.03.2013 по 04.07.2013 у сумі 1 645,47 грн.; з 01.07.2013 по 01.07.2013 у сумі 12,38 грн.; з 01.07.2013 по 04.07.2013 у сумі 49,48 грн.; з 01.07.2013 по 01.07.2013 у сумі 31,39 грн.; в стягненні ж решти суми пені (6 952,15 грн.) слід відмовити.

Що стосується стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 24 000 грн., то складені інспектором ТОВ "Солонь" Турукіною А.С. акт № 13.03 та інспектором Долженко А.А. акт № 12-04, в яких встановлено порушення відповідачем підпунктів 4.4.3 та 4.4.4 пункту 4.4; підпунктів 9.2.4 та 9.2.5 пункту 9.2; пунктів 10.1, 10.5 Договору, відповідають вимогам Договору та є обґрунтованими.

При цьому, пунктами 12.6, 12.7, 12.9 та 12.10 Договору встановлено, що у разі порушення підпункту 9.2.4 пункту 9.2 Договору франчайзі зобов'язаний сплатити франчайзеру штраф у сумі 4 000 грн. за кожен встановлений факт такого порушення згідно з актом перевірки; у разі порушення підпункту 9.2.5 пункту 9.2 Договору франчайзі зобов'язаний сплатити Фанчайзеру штраф у сумі 4 000 грн. за кожен встановлений факт такого порушення згідно з актом перевірки; у разі порушення пункту 10.1 Договору франчайзі зобов'язаний сплатити франчайзеру штраф у сумі 2 000 грн. за кожен встановлений факт такого порушення згідно з актом перевірки; у разі порушення пункту 10.5 Договору франчайзі зобов'язаний сплатити франчайзеру штраф у розмірі 2 000 грн. за кожен встановлений факт такого порушення згідно з актом перевірки.

Отже, оскільки вказаними умовами Договору встановлено відповідальність у вигляді стягнення штрафу за кожен встановлений факт порушення його вимог, крім того, відповідачем було двічі порушено підпункти 9.2.4 (тобто 4 000 грн. + 4 000 грн.) і 9.2.5 (тобто 4 000 грн. + 4 000 грн.) пункту 9.2 та пункти 10.1 (тобто 2 000 грн. + 2 000 грн.) і 10.5 (тобто 2 000 грн. + 2 000 грн.) Договору, то вимога ТОВ "Солонь" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 24 000 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить відшкодувати ФОП ОСОБА_1 упущену вигоду за Договором у сумі 103 901,01 грн., яка передбачена пунктом 12.11 Договору.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 14.5 Договору передбачено, що про розірвання Договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених пунктом 14.4 Договору, сторона - ініціатор розірвання має направити письмове повідомлення іншій стороні за 30 (тридцять) календарних днів до відповідної дати розірвання Договору.

19.04.2013 ТОВ "Солонь" на адресу ФОП ОСОБА_1 надіслано повідомлення від 18.04.2013 № 18/04 про припинення Договору, в якому позивач, зокрема, зазначає, що: франчайзер зазначеним повідомленням франчайзі про дострокове розірвання (припинення) Договору в односторонньому порядку згідно з умовами пунктів 12.11, 14.4, 14.05, 14.6 Договору; Договір буде вважатися припиненим через 30 календарних днів з дати підписання повідомлення франчайзером.

Відповідно до частини першої статті 1126 ЦК України кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.

Суд розцінює повідомлення позивача як повідомлення про розірвання Договору, оскільки Договором передбачено, що у разі систематичного (двократного і більше разів підряд) одного й того ж порушення франчайзі пунктів 5.1 - 5.5 Договору, франчайзер має право достроково розірвати Договір у порядку пункту 14.4 Договору; сторони у Договорі передбачили припинення Договору через 30 календарних днів з дати направлення франчайзером письмового повідомлення на адресу франчайзі про одностороннє розірвання Договору (тобто сам Договір містить різні тлумачення однієї дії); направлене ТОВ "Солонь" повідомлення ФОП ОСОБА_1 про припинення Договору за назвою та змістом відповідало умовам Договору і містило повідомлення про одностороннє розірвання Договору з ініціативи позивача з підстав і в порядку, передбаченими в Договорі; розірвання Договору в односторонньому порядку франчайзером як форма припинення зобов'язання було також передбачено Договором.

Вказане повідомлення було надіслано ТОВ "Солонь" на адресу ФОП ОСОБА_1 - 19.04.2013, а тому відшкодування упущеної вигоди нараховується з 31.05.2013. Отже, розрахунок 10 000 євро повинен здійснюватись за офіційним курсом гривні відносно іноземної валюти станом на 31.05.2013.

Згідно з повідомленням НБУ, 31.05.2013 встановлено офіційні курси гривні до іноземної валюти, зокрема: офіційний курс гривні відносно євро в такому розмірі: 1034.6139.

Отже, сума відступного, еквівалентного 10 000 євро станом на 31.05.2013 становить 10 346 139 грн.

Проте відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

А тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми відступного (упущеної вигоди) у сумі 103 901,01 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом береться до уваги, що у пунктах 6.3 - 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У пункті 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 27.05.2013, укладеним ТОВ "Солонь" (замовник) та адвокатом Бордаченком Олександром Володимировичем (Адвокат), зокрема, пунктом 1.1 вказаного договору, Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги, що передбачені пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги клієнту (вказаним ним особам) на умовах і в порядку, що визначені договором про надання правової допомоги, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Ордером серія ЧН від 04.07.2013 № 000,4 Адвокат (копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 631 знаходиться в матеріалах справи) уповноважений на ведення господарської справи у господарському суді міста Києва на підставі завдання-доручення № 1. Згідно з завданням-дорученням № 1 Адвокат зобов'язується підготувати та подати до господарського суду міста Києва позовну заяву клієнта до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та про захист інших порушених прав і законних інтересів клієнта, передбачених Договором, а також підготувати та подати заяву про забезпечення цього позову (завдання-доручення № 1 знаходиться в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 5.1 договору про надання правової допомоги розмір гонорару погоджується сторонами у відповідному завданні (дорученні) клієнта. Відповідно до завдання (доручення) № 1 за виконання цього завдання клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар в сумі 3 000 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 14.06.2013 № 325, ТОВ "Солонь" сплатило грошові кошти у сумі 3 000 грн. на користь Бордаченка О.В. з призначенням платежу «сплата рах№43 від 27.05.2013р. за надання правової допомоги згідно завдання (доручення) № 1 від 27.05.2013р. без ПДВ».

Враховуючи викладене, суд вважає, що на відповідача слід покласти витрати ТОВ «Солонь» на правову допомогу.

Що ж до суми судового збору, то за приписами статті 49 ГПК України його слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18; ідентифікаційний код 35060220): 278 308 (двісті сімдесят вісім тисяч триста вісім) грн. 07 коп. заборгованості; 6 458 (шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 21 коп. пені; 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. штрафу; 103 901 (сто три тисячі дев'ятсот одну) грн. 01 коп. відшкодування упущеної вигоди (відступного); 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу та 8 253 (вісім тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 35 коп. судового збору.

3. Після набрання даним судовим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя О. Марченко