ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/7296/14 19.05.14
За позовомПриватного підприємства «Торговий дім Поляков»ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1Простягнення 3 367,96 грн. Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Іванченко І.М.- дов. № 313 від 23.08.2013 р.;
від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 590,73 грн. основного боргу, 259,07 грн. штрафу 10%, 518,15 грн. штрафу 20% у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 3696 від 22.11.2013 р.
Ухвалою суду від 22.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.05.2014 року.
Представник позивача у судовому 19.05.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, вимог ухвали не виконав, належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 19.05.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним підприємством «Торговий дім Поляков» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) 22.11.2013 року було укладено договір поставки № 3696 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.
Згідно з п. 1.2 договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В пункті 3.3 вищезазначеного договору вказано, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата, зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що представник покупця, який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.
Відповідно до п. 4.1 договору ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.
Згідно з п. 4.2 покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару.
У пункті 4.4 сторони визначили, що товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 30 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми.
Відповідно до п. 5.4 договору при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 % від простроченої суми.
Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору поставки № 3696 від 22.11.2013 р. відпущено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 590,73 грн., що підтверджується видатковою накладною № КФ-0136722 від 21.12.2013р., копія якої міститься в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем у строки, передбачені умовами договору, не було здійснено оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 2 590,73 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 590,73 грн. основного боргу, 259,07 грн. штрафу 10%, 518,15 грн. штрафу 20%, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 3696 від 22.11.2013р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовами пункту 4.2 передбачено, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі видаткової накладної № КФ-0136722 від 21.12.2013р.було поставлено на адресу покупця товар на загальну суму 2 590,73 грн. В свою чергу, відповідачем оплата по зазначеній накладній здійснена не була, у зв'язку з чим заборгованість складає 2 590,73 грн.
Таким чином, враховуючи, що відповідач, в установленому порядку, обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 590,73 грн.
Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктами 5.3 та 5.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 259,07 грн. 10% штрафу та 518,15 грн. 20 % штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.3 договору при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 30 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми.
Згідно з пунктом 5.4 договору при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 % від простроченої суми.
Здійснивши аналіз вищезазначених пунктів договору суд прийшов до висновку, що стягнення штрафних санкцій у тому чи іншому розмірі (10 % або 20 %) залежить від кількості прострочених днів з оплати поставленого товару та є альтернативним, у зв'язку з чим одночасне застосування штрафу у розмірі 10 та 20 відсотків до невиконаного відповідачем зобов'язання з оплати є таким, що суперечить нормам законодавства та умовам договору.
У зв'язку з тим, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання понад 45 днів, суд застосував відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 % від простроченої суми, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню штраф у розмірі 518,15 грн. В іншій частині стягнення штрафу суд відмовляє.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код ЄДРПОУ 32268131) 2 590 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто) грн. 73 коп. основного боргу, 518. (п'ятсот вісімнадцять) грн. 15 коп. 20% штрафу та 1 686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 46 коп. судового збору.
3. в іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
26.05.2014 р.
Суддя Спичак О.М.
Судове рішення № 38927700, Господарський суд м. Києва було прийнято 19.05.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/7296/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: