Ухвала суду № 38927315, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/62757/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Ісламова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року

у справі № 821/911/13-а

за позовом Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім»

про нарахування та стягнення суми грошового зобов'язання, зменшення суми від'ємного значення, суми бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - позивач, ОДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» (далі по тексту - відповідач, ТОВ«Грін Тім») про нарахування та стягнення суми грошового зобов'язання, зменшення суми від'ємного значення, суми бюджетного відшкодування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року в задоволенні позовних вимог ОДПІ відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грін Тім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні збитків за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року та декларуванні від'ємного значення по ПДВ більш 100000 грн. за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 02.01.2013 року№ 1/22/37249019.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Грін Тім» порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.16 ст. 137, пп. 153.2.1, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2012 року на суму 30561730грн., занижено податок на прибуток за 3 квартали 2012 року в сумі 762124грн; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.5, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2012 року на суму 300287 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах на 30000 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 707251 грн.; пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17, пп. 164.2.11 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 748,62 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000142200, яким ТОВ «Грін Тім» зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на суму 30000 грн. та застосувано штрафні санкції у розмірі 15000 грн.; №0000152200 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 року на суму 1007538грн.; №0000162200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 952655грн., у тому числі за основним платежем на суму 762124 грн.; та №0000172200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на суму 30561730 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Грін Тім» звернулося до податкового органу із скаргою на вищевказані податкові повідомлення - рішення.

В свою чергу ОДПІ, відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України звернулася до суду з зазначеним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України ст. 39 ПК України набрала чинності з 01.01.2013 року, п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень передбачено, що до 01.01.2013 року для визначення звичайної ціни застосовується п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно п. 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до вимог п. 1.20.8 та п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Також, при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Отже, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування того, що ціна на товар, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною, та враховуючи, що в акті перевірки не зазначено та не здійснено посилання на конкретні документи, договори та інші докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення податкового законодавства, не наведено конкретного переліку таких документів, суди дійшли вірного висновку, що податковим органом при проведенні перевірки не доведено чи спростовано, що ціни на товар, не відповідають рівню звичайних цін.

Відповідно до вимог п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Грін Тім» вартість нестач, браку, гнилі, тощо, готової продукції та інших запасів відображена на рахунках обліку витрат. При визначені ж оподатковуваного прибутку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включалася до складу витрат товариства (п. 138.7 ст.138 ПК України). Аналогічно до складу податкових втрат ТОВ «Грін Тім» не включало і інші понаднормативні втрати продукції.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що включення податковою до складу оподатковуваного доходу ТОВ «Грн Тім» вартості списання бракованої продукції та інших втрат продукції (гниль, нестачі) в сумі 8424433,59грн. є безпідставним.

В свою чергу слід зазначити, що нарахування зобов'язань, у зв'язку із виявленням інших порушень (з приводу обчислення та сплати ПДВ) - діє звичайний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень податковим органом, яке не потребує додаткового звернення ДПІ до суду. Тому суд не може здійснювати нарахування зобов'язання платнику податків за позовом ДПІ в інших випадках, ніж у зв'язку із застосуванням звичайних цін, оскільки, це повноваження податкового органу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов