Ухвала суду № 38927308, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/40880/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року

у справі № 1570/3623/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро» (далі по тексту - позивач, ТОВ НВФ «Хімагро») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року в задоволенні позовних вимог ТОВ НВФ «Хімагро» відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року апеляційну скаргу ТОВ НВФ «Хімагро» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ НВФ «Хімагро» залишити без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ «Хімагро» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестмотек» за січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2012 року №315/22-32067134.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч.1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0002932301, яким ТОВ НВФ «Хімагро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 767260,50 грн. (за основним платежем - 511511грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 255755,50грн.) та №0002942301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 88897 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 року між ТОВ «Інвестмотек» (продавець) та ТОВ НВФ «Хімагро» (покупець) укладено договір купівлі - продажу №03/01/2012 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає мінеральні добрива.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі відвантаження товару залізничним транспортом, покупець зобов'язаний протягом 2-х календарних днів з моменту оплати надати продавцю транспортну інструкцію на поставку конкретної партії товару, в разі поставки автомобільним транспортом покупця, покупець зобов'язується надати продавцю всі необхідні дані, що стосуються автомобіля та водія.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено факт відвантаження товару від ТОВ «Інвестмотек» будь-яким видом транспорту, а також не підтверджено належними та допустимими доказами реальність господарських операцій з ТОВ «Інвестмотек».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що взаємовідносини між підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а віднесений позивачем до складу податкового кредиту ПДВ підлягає зменшенню, оскільки, необхідних документальних доказів, які підтверджують факт реального надходження мінеральних добрив до позивача та використання їх в господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди суду не надано.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов