Ухвала суду № 38927294, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/50232/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Русака А.М.

відповідача: Макаревич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року

у справі № 2а-15339/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ІЗІ СОФТ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ІЗІ СОФТ», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ІЗІ СОФТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.05.2012 року № 140/22-205/34817577.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0001582220, яким ТОВ «ІЗІ СОФТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 139 387,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 109 090,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 297,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вищевказаного податкового повідомлення-рішення ДПС у м. Києві прийнято рішення від 06.08.2012 року №4824/10/12-114, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0001582220 в частині грошового зобов'язання у розмірі 78 682,25 грн. щодо заниження валового доходу з податку на прибуток та у розмірі 19 670,56 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати на придбання товарів, які відносяться до складу основних засобів та нематеріальних активів і підлягають амортизації включено до оборотно-сальдової відомості ТОВ «ІЗІ СОФТ» за ІІ квартал 2011 року, а саме: телефон SIP-T20 на суму 12 903,00 грн.; шлюз та гарнітура на суму 14 078,00 грн.; крісло Атлант SP-A-AT на суму 3 330,00 грн.

Щодо витрат на встановлення домофона та поновлення антивіруса, суди дійшли вірного висновку, що зазначені витрати є компенсацією за надані послуги, які пов'язані із господарською діяльністю позивача та віднесені до валових витрат, а тому відповідач в акті перевірки помилково ототожнює ці послуги з витратами, які відносяться до складу основних засобів та нематеріальних активів, оскільки зазначені послуги не є основними засобами та нематеріальними активами

В свою чергу, щодо висновків ДПІ про заниження податку на прибуток в сумі 170 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.

Таким чином, до складу валових включаються суми витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ІЗІ СОФТ» (кредитор) та ТОВ «Українське гарантійне агентство» (гарант) укладено договір відступлення прав вимоги та їхнього обліку № U386472423410, відповідно до умов якого гарант зобов'язується за плату відступати право вимоги кредитору. Крім того, договором передбачено, що кредитор може одержати право вимоги від інших кредиторів.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки встановлено розбіжність між відображеною позивачем у IV кварталі 2010 року загальною сумою товару WEB money WMU та загальною вартістю товару WEB money WMU за договором відступлення прав вимоги та їхнього обліку від 01 вересня 2010 року № U386472423410.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та вбачається з матеріалів справи, одержання позивачем товару WEB money WMU на суму 170 000,00 грн. від ПП «Зіркова мета» підтверджується видатковою накладною від 24.12.2010 року № РН-0000072.

Відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «ІЗІ СОФТ», ДПІ проведено вибіркову перевірку наданих документів, таких як: прибуткові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку тощо, що не виключає можливості неврахування відповідачем підтверджувальних розрахункових та інших документів.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що висновки ДПІ щодо порушення ТОВ «ІЗІ СОФТ» пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та завищення валових витрат за ІV квартал 2010 року на суму 170 000,00 грн. є необґрунтованими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати на 11 912 913,00 грн.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки зазначено про завищення задекларованих позивачем показників у І кварталі 2011 року у розмірі 11 306 500,00 грн. та у розмірі 800 000,00 грн., вказаних в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2009 року між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (повірений) та ТОВ «ІЗІ СОФТ» (довіритель) укладено договір № 36-П, відповідно до умов якого повірений приймає на себе зобов'язання здійснювати на користь довірителя дії щодо організації прийому платежів та забезпечення перерахування довірителю прийнятих з використанням платіжної системи платежів на розрахункові рахунки довірителя, а довіритель зобов'язується виплачувати повіреному винагороду.

Правомірність формування валових витрат підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та випискою банку.

В свою чергу відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності вищевказаних документів під час проведення перевірки, а також, не надано доказів, що витрати, включені ТОВ «ІЗІ СОФТ» до складу валових витрат не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не відповідають вимогам пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов