Ухвала суду № 38926928, 26.05.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 травня 2014 року Справа № 5015/1332/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 11.03.2014 року

у справі № 5015/1332/12 господарського суду

Львівської області

за позовом ТОВ "Ком - фор"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 53 718,45 грн.

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 27.03.2014 р. (зареєстровано ВГСУ за № 6515/2014) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До касаційної скарги додана квитанція № 98 від 27.03.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 804,90 грн.

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 6 жовтня 2011 року № 3828-VI, статтею 4 якого визначено у тому числі розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги на судові акти господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення господарського суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону).

При цьому, зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Водночас розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218 грн.

Відтак з огляду на те, що предметом даного спору є майнові вимоги скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 913,50 грн., а тому додана квитанція № 98 від 27.03.2014 р. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно частини другої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на те, що в касаційній скарзі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не обгрунтовано суті порушеня та суті неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, наголошується на невідповідності висновків суду обставинам справи, мотиви оскарження направлені на вирішення питання про достовірність та перевагу доказів, скарга не дає підстав для перегляду постанови в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

На підставі наведеного, керуючись п. п. 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 5015/1332/12 господарського суду Львівської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А Кравчук

Г.М. Мачульський