Рішення № 38925868, 20.05.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" травня 2014 р. Справа № 906/442/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Кравчук О.А. - сл. посв. №019372 від 07.08.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави

до 1) Житомирської міської ради (м. Житомир)

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0167 га, повернення земельної ділянки

В.о. прокурора м. Житомира звернувся до суду з позовом в інтересах держави з вимогами: - визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0167 га, укладений між Житомирською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; - зобов'язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку.

19.05.2014 на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 05.05.2014, направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 32-34).

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що для виконання відповідачем вимоги про повернення земельної ділянки, строку тривалістю у 15 днів має бути достатньо. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача - ФОП ОСОБА_1 (а.с 36-37).

Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу1 (а.с. 31) та витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача - ФОП ОСОБА_1 (а.с 36-37), з якого вбачається, що місцезнаходження останнього - АДРЕСА_1, оскільки саме за вказаною юридичною адресою направлялися ухвали господарського суду відповідачу2. Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи №806/7003/13-а (категорія 6.1) за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 3579 від 11.07.2013, окремі копії з якої судом долучено до матеріалів справи (а.с. 38-40).

Враховуючи наявні у справі матеріали, зважаючи на те, що явка відповідачів в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та доказів поважності причин відсутності в судовому засіданні відповідача2 та представників відповідачів на адресу суду не надходило, суд вважає, що відсутність останніх не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позовній заяві, прокуратурою м. Житомира у серпні 2013 року проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів при прийнятті Житомирською міською радою (відповідач-1) рішення №579 від 11.07.2013, в ході якої встановлено, що 24 сесією 6 скликання Житомирської міської ради 11.07.2013 прийнято рішення №579 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам", яким, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду ФОП ОСОБА_1 (відповідач-2) земельну ділянку площею 0,0167 га за адресою:АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як вказує прокурор, вищевказаним рішенням Житомирською міською радою було порушено приписи ст. 124 Земельного кодексу України, якою встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Наголошує, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі №806/7003/13-а рішення Житомирської міської ради №579 від 11.07.2013 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0167 га та надання її в оренду ФОП ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано.

При цьому, як зазначає прокурор, Житомирською міською радою 10.09.2013 укладено договір оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1

Прокурор вважає, що факт визнання недійсним рішення Житомирської міської ради №579 від 11.07.2013 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0167 га та надання її в оренду ФОП ОСОБА_1, згідно якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2013, є підставою для визнання даного договору оренди недійсним.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України, вважає що фактична відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду свідчить про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 10.09.2013 не відповідає вимогам чинного законодавства, а земельна ділянка площею 0,0167 га нормативною грошовою оцінкою 87074,18грн. (кадастровий номер 1810136300:11:014:0080) за адресою АДРЕСА_2 підлягає поверненню до земель територіальної громади м. Житомира.

Окрім того, посилаючись на ст.ст. 4,6,9 ЗУ "Про прокуратуру" , ст.ст. 13, 14, 121 Конституції України, ст. ст. 6,9,10 ЗУ "Про Державну інспекцію сільського господарства України, прокурор обґрунтовує підстави його звернення до суду.

Відповідач-1, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 24), посилаючись на ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідач-2 за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, врахувавши приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Зважаючи на предмет спору слід зазначити, що відповідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.20123р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2013 Житомирською міською радою прийнято рішення № 579 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" (а.с. 16-14), затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано в оренду терміном на 5 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0,0167 за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

На виконання вказаного рішення, 10 вересня 2013 року між Житомирською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір оренди землі (а.с. 10-11), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у користування на 5 років за плату земельну ділянку площею 0,0167 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Однак, слід зазначити, що 06 вересня 2013 року Корольовським районним судом м. Житомира було винесено у х в а л у п р о з а б е з п е ч е н н я п о з о в у прокурора у справі №806/7003/13-а, якою зупинено дію рішення 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради № 579 від 11.07.2013 року "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" в частинні надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1034 га (кадастровий номер 1810136300:11:014:0081) та земельної ділянки площею 0,0167 га (кадастровий номер 1810136300:11:014:0080) за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 38). Вказану ухвалу, відповідно до ч.5 ст. 118 КАС України, допущено до негайного виконання.

Вподальшому, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 (а.с. 18-19), залишеною в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 (а.с. 39-40), визнано протиправним та скасовано рішення 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради №579 від 11.07.2013 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1034 ((кадастровий номер 1810136300:11:014:0081) та земельної ділянки площею 0,0167 га (кадастровий номер 1810136300:11:014:0080) за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Скасовуючи вищенаведене рішення, Житомирський окружний адміністративний суд вказав, що як зазначено в ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення з е м е л ь н и х т о р г і в, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами 2,3 статті 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі; використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст. ст.34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За вказаного, Житомирський окружний адміністративний суд робить висновок, що передача в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на день винесення оскаржуваного рішення повинна проводитися виключно на конкурентних засадах (земельних торгах). Оскільки Житомирською міською радою не враховано вищевказані норми Земельного кодексу України, суд зазначив, що останньою порушено приписи ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вказаного, матеріалами справи підтверджено, що Житомирська міська рада, в порушення вимог законодавства, без проведення земельних торгів та не зважаючи на ухвалу суду від 06.09.2013 про забезпечення позову, яка згідно ст. 124 Конституції України та ст. 4-5 ГПК України є обов'язковою до виконання на усій території України (а.с. 38), уклала з ФОП ОСОБА_1 договір про оренди землі від 10.09.2013.

При цьому суд враховує приписи абз.4 п. 2.26. Постанови Пленуму Вищого господарський суд від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно яких розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вищенаведені обставини та визнання протиправним і скасування на дату звернення прокурора до суду рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду, свідчать про те, що оспорюваний Договір суперечить чинному законодавству України, а саме ст. 124 Земельного кодексу України та укладений з порушенням приписів ч.2 ст. 19, ст. 124 Конституції України, тому підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до ч.3 ст. 207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Як зазначено у п. 2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. Аналогічні приписи містить п.2.29. Постанови Пленуму Вищого господарський суд від 17.05.2011 № 6, згідно яких договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

За вказаного, оспорюваний договір, слід визнати недійсним на майбутнє.

Що стосується вимоги про повернення спірної земельної ділянки, то у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас суд враховує, приписи ч. 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", якими встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

При цьому, згідно 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

За вказаного, вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0167 га, укладеного між Житомирською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а також проо зобов'язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір з вимоги про визнання недійсним договору оренди покладається на відповідачів у рівних частинах, з вимоги про повернення земельної ділянки - на відповідача-2. При цьому, суд враховує приписи п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, згідно якого якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі, укладений 10.09.2013 між Житомирською міською радою (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ід. код 13576954) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1).

3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили, повернути земельну ділянку площею 0,0167 га, (кадастровий номер 1810136300:11:014:0080) за адресою АДРЕСА_2, м. Житомир Житомирській міській раді (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ід. код 13576954).

4. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ід. код 13576954) в дохід Державного бюджету України -609,00грн. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України - 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2,3- відповідачам (рек. з пов.); 4- прокурору (рек. з пов.)