Постанова № 38924401, 20.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2014 р. № 820/4442/14

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді: Чудних С.О., суддів: Лук'яненко М.О., Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Ткаченко Л.М.,

представника третьої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Управління Укртрансінспекції у Харківській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови та визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати дії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, спрямовані на стягнення з позивача 1700,00 грн. та з відмови позивачу в ознайомленні з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 093142 від 27.07.2013 року протиправними; скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003105 від 11.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено постанову від 11.09.2013 року № 003105 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн., за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт, так як позивач не здійснював перевезення пасажирів на замовлення та не є водієм, який керував автобусом. Крім того, 16.09.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Укртрансінспеції у Харківській області з запитом щодо можливості ознайомлення із актом, на підставі якого було прийнято оскаржувану постанову, проте 25.09.2013 року відповідачем було відмовлено у наданні можливості ознайомлення із актом. Таким чином, дії відповідача є протиправними, у зв'язку із чим він просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2014 року адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, в судовому засіданні 20.05.2014 року проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що співробітниками територіального управління Укртрансінспеції було проведено рейдову перевірку на 152-му км а/д М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварено. Під час перевірки було виявлено транспортний засіб SKANIA К124 державний номер НОМЕР_1, яким здійснювалися нерегулярні перевезення пасажирів. Перевіркою встановлено, що в порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", водій для здійснення контролю не надав державним інспекторам договір з замовником транспортних послуг та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг. Управлінням Укртрансінспеції у Харківській області було призначено розгляд справи про порушення, про що позивача було повідомлено. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003105 від 11.09.2013 року, яку позивач отримав на руки. У зв'язку із тим, що позивачем допущено порушення автотранспортного законодавства в частині відсутності документів, необхідних для нерегулярних перевезень, представник відповідача просив у задоволення позову відмовити.

Представник Управління Укртрансінспеції у Харківській області, у судовому засідання 20.05.2014 року проти позову заперечив, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, а оскаржувана постанова від 11.09.2013 року №003105 законною, оскільки факт порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, встановлений під час проведення рейдової перевірки позивача та зафіксований в акті від 27.07.2013 року. Водій зі змістом акту був ознайомлений. Враховуючи, що позивачем було порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності документів, необхідних для здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, підтримав позовні вимоги та позицію позивача у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, колегією суду встановлено наступне.

Як вбачається із облікової картки приватного транспортного засобу, автомобіль SKANIA К124 державний номер НОМЕР_1, типу - автобус перебуває на праві керування у ОСОБА_3 (а.с. 75).

27.07.2013 року державними інспекторами з безпеки на наземному транспорті управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області на підставі завдання на перевірку № 02650 від 25.07.2013 року проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на 152-му км автомобільної дороги М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварено, в результаті якої було виявлено порушення в частині надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, перелік яких визначено в ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: водій для здійснення контролю не надав державним інспекторам договір з замовником транспортних послуг та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг.

За результатами проведення перевірки складений акт № 093142 від 27.07.2013 року, в якому зафіксовані встановлені порушення з боку позивача (а.с. 32).

На підставі пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.10.2006 року, матеріали справи разом із супровідним листом від 06.08.2013 року № 5153 було направлено до Управління Укртрансінспекції у Харківській області для розгляду по суті та прийняття рішення (а.с. 33).

Колегією суду встановлено, що розгляд справи було призначено на 11.09.2013 року, про що було повідомлено ОСОБА_3 (а.с. 34).

За результатами розгляду справи Управлінням Укртрансінспеції у Харківській області винесено постанову від 11.09.2013 року № 003105 про застосування фінансових санкції в розмірі 1700 грн. (а.с. 37).

Щодо позовних вимог позивача про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003105 від 11.09.2013 року, колегія суду зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Абзацом 7 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" закріплено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006р. затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно до п. 2 Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених ст.ст. 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 22 Порядку у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред"являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що документами для нерегулярних пасажирських перевезень для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суду встановлено, що ОСОБА_3 09.02.2010 року отримав Ліцензію серії НОМЕР_4 з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 46).

Як вбачається із зазначеної ліцензії, ОСОБА_3 дозволений наступний вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; міжнародні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с. 46).

07.09.2011 року ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Харківській області Головної державної інспекції на автомобільному транспорті із заявою про видачу йому ліцензійних карток та отримав ліцензійну картку до ліцензії серії НОМЕР_4 на транспортний засіб типу автобус - D, SKANIA К124 державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску (а.с. 44-45).

Крім того, колегія суду зазначає, що під час проведення перевірки водій автобусу SKANIA К124 державний номер НОМЕР_1 надав перевіряючим до огляду ліцензійну картку, а відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензійна картка є одним із документів, що необхідно мати для нерегулярних пасажирських перевезень для водія автобуса.

Щодо посилань представника позивача на те, що транспортний засіб було використано для перевезення пасажирів для власних потреб колегія суду зазначає наступне.

Саме поняття "перевезення пасажирів для власних потреб" свідчить про факт, що такі перевезення повинні здійснюватись виключно для задоволення власних потреб суб'єкта господарювання, тобто автомобільного перевізника.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" документи, необхідні для перевезення пасажирів автобусом для власних потреб для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України. Ліцензійної картки, що була пред'явлена водієм автобусу SKANIA К124 державний номер НОМЕР_1, у переліку вказаних документів немає.

Крім того, позивачем не було надано до суду доказів того, що перевезення пасажирів 27.07.2013р. здійснювалось автобусом саме для власних потреб.

Суд враховує, що факт відсутності договору з замовником транспортних послуг та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг на момент перевірки підтверджено актом перевірки, який є належним доказом для встановлення обставин щодо порушення позивачем вимог законодавства.

Ні в позовній заяві не спростовано наведені в акті відомості про порушення законодавства про автомобільний транспорт, ні під час розгляду справи позивачем не надано належних і допустимих доказів дотримання ним вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00 гривень згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою про застосування фінансових санкцій № 003105 від 11.09.2013 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003105 від 11.09.2013 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання дій Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті з відмови позивачу в ознайомленні з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 093142 від 27.07.2013 року протиправними, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.09.2013 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Управління Укртрансінспекції у Харківській області із заявою, у якій просив надати можливість йому або його представнику ознайомитися з актами перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт та надати дозвіл на фотокопіювання зазначених актів, на підставі яких було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003105 від 11.09.2013 року (а.с.6).

24.09.2013 року Управлінням Укртрансінспекції у Харківській області надано відповідь № 4370/02/59-13, відповідно до якої ОСОБА_3 повідомлено, що його ознайомлено з актом перевірки на засідання комісії 11.09.2013 року. Тобто, по суті позивачу відмовлено у можливості ознайомлення із актом перевірки.

Посилання представника відповідача на те, що позивач було ознайомлено з актом, про що свідчить повідомлення (а.с.38), яке підписано ОСОБА_3, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, із зазначеного повідомлення вбачається, що на засідання комісії 11.09.2013 року було розглянуто акт проведення перевірки № 093142 від 27.07.2013 року за присутності ОСОБА_3, йому вручено копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та ознайомлено із необхідністю сплати зазначеного штрафу.

Отже, вказане повідомлення лише підтверджує факт розгляду акту від 27.07.2013 року № 093142 на засіданні комісії за його присутності, факт отримання позивачем постанови № 003105 від 11.09.2013 року та ознайомлення із інформацією про необхідність сплати штрафу і не може бути підтвердженням його ознайомлення зі змістом цього акту.

Відповідно п. 40 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, уповноважена особа суб'єкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Колегія суду вважає за необхідне зазначити, що Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті не встановлює обмежень щодо ознайомлення з актами перевірок складеними відносно цих осіб та надання дозволу на фотокопіювання зазначених актів, як під час їх складання, розгляду так і після цього.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що дії Управління Укртрансінспекції у Харківській області з відмови позивачу в ознайомленні з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 093142 від 27.07.2013 року, що складений відносно нього, є неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди серед іншого перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправною відмови Управління Укртрансінспекції у Харківській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 24.09.2014 року № 4370/02/59-13 у ознайомленні ОСОБА_3 з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 093142 від 27.07.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині позов не підлягає задоволенню з підстав викладених вище.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Управління Укртрансінспекції у Харківській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови та визнання дій незаконними - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Укртрансінспекції у Харківській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 24.09.2014 року № 4370/02/59-13 у ознайомленні ОСОБА_3 з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 093142 від 27.07.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 26.05.2014р.

Головуючий суддя С.О.Чудних

Суддя М.О.Лук'яненко

Суддя А.С.Мороко