Рішення № 38923490, 27.05.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/2674/13-ц Головуючий у 1-й інст. Тарасенко М.П.

Категорія 34 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Вітомської С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_4, Малинське виробниче комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство, про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2014 року,-

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 5370 грн. та моральну шкоду в сумі 4000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 17 липня 2013 року з вини відповідача було залито водою її квартиру, внаслідок чого пошкоджено стелю, шпалери, електропроводку. Пошкодженням майна їй завдано матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1000 грн. та понесені судові витрати в сумі 24,48 грн.. В решті позову відмолено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позов повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги розрахунок матеріальної шкоди та зменшив розмір моральної шкоди, не врахувавши її страждання.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2004 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).

Згідно довідки Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства (далі - ВКЖРЕП) від 20 серпня 2013 року у квартирі проживає її мати ОСОБА_4 (а.с.23).

За даними ВКРЕЖП та Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації ОСОБА_3 є власником квартири № 9 цього ж будинку, де і зареєстрований.

Актом огляду Малинського ВКЖРЕП від 17.07.2013 року встановлено халатне відношення власника квартири № 9 до внутрішньої квартирної системи водопостачання, що призвело до протікання води з квартири № 9 в квартиру № 5 та потягло за собою замокання стіни, пошкодження шпалер (а.с.8).

Секретарем Малинської міської ради 23 вересня 2013 року проведено обстеження житлово-побутових умов проживання в квартирі № 5 і встановлено, що внаслідок замокання стелі та стін на кухні, частково пошкоджені штукатурка, електропроводка, шпалери, кахельна плитка (а.с.33), що також підтверджується фотознімками (а.с.18-21).

Інженером-проектувальником Байцим М.О. складено зведений кошторис розрахунку поточного ремонту стелі, стін та заміни шпалер, який складає 5370 грн. (а.с.10-11), а без ПДВ та витрат на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій - 4116 грн. (а.с.13-15).

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачу заподіяно моральну шкоду у зв'язку із пошкодженням майна, але в меншому розмірі, а щодо відмови у стягненні матеріальної шкоди суд послався на відсутність експертизи.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (с.57 ЦПК України).

Згідно із ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Підстави для обов'язкового призначення експертизи визначені у ст.145 ЦПК України: клопотання про призначення експертизи обома сторонами; експертиза для встановлення відповідних даних щодо тілесних ушкоджень, віку та психічного стану особи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Кошторис на відновлення стану квартири складено спеціалістом, який має відповідний фах та кваліфікаційний сертифікат в області інженерно-будівельного проектування у частині кошторисної документації (а.с.51), тобто є фахівцем у галузі будівництва, а тому він є належним та допустимим письмовим доказом.

Відповідачем не подавалося заперечень щодо розрахунку матеріальної шкоди та не заявлялося клопотання про призначення експертизи, тому висновок суду про необхідність обов'язкового призначення експертизи щодо визначення розміру матеріальної шкоди є необгрунтованим.

За вказаних обставин, судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення цієї вимоги в сумі 4116 грн., що складається з розміру фактичних витрат на відновлення пошкоджень (локальний кошторис № 2-1-1). Необхідність стягнення 20 % ПДВ та коштів на покриття адміністративних витрат не доведено, а тому останні не підлягають стягненню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті .

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Судом при визначенні розміру моральної шкоди враховано розмір матеріальних збитків, ступінь моральних страждань і обгрунтовано визначено її розмір в сумі 1000 грн..

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для його збільшення, а тому в цій частині рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни немає.

Крім того, підлягає зміні рішення суду в частині судових витрат, оскільки при вирішенні цього питання судом не враховано, що позов містить одночасно вимоги майнового та немайнового характеру і розподіл судових витрат повинен проводиться окремо по кожній вимозі та не може бути меншим у будь-якому разі за мінімальний розмір судового збору для цих вимог, визначеного у ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Судом помилково визначено розмір судових витрат виходячи із загальної суми матеріальної та моральної шкоди і встановленням їх нижче мінімального розміру.

Виходячи із ціни позову, позивачем сплачено судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому для вимог майнового та немайнового характеру, а тому судові витрати підлягають стягненню в цьому ж розмірі - 344,10 грн..

При цьому, колегія суддів звертає увагу на допущену описку у рішенні суду щодо прізвища позивача (вказано «ОСОБА_2», а фактично «ОСОБА_2»), що може бути виправлено відповідно до ст.219 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2014 року в частині вирішення спору про стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цієї вимоги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 4116 грн..

В стягненні решти суми матеріальної шкоди відмовити за безпідставністю.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2014 року в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши їх розмір з 24,48 грн. до 344,10 грн..

Рішення в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: