Ухвала суду № 38922756, 21.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №2а/1270/5486/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участю представника позивача Рибалкіної О.О., представника відповідача Клиновського Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 2а/1270/5486/2012 за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0000478012, № 0000468012, № 0000418012, № 0000428012 та від 18.05.2012 року № 0000198011,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.07.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2012 року № 0000478012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 926 264,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 108 253,50 грн.; № 0000468012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 2 382 051,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 595 512,75 грн.; № 0000418012 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 41 407 859,00 грн.; № 0000428012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на 15 701 018,00 грн. та штрафні санкції 3 208 364,50 грн. та від 18.05.2012 року № 0000198011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на суму 12 247 589,00 грн. Позивач вважає, що зазначені рішення не відповідають вимогам чинного законодавства і суттєво порушують його права та законні інтереси, а тому просив суд визнати такі рішення протиправними та скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 2а/1270/5486/2012 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 27 лютого 2012 року форми «Р» № 0000478012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 034 517,50 грн.; форми «Р» № 0000468012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 977 563,75 грн., форми «П» № 0000418012 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 41 407 859,00 грн.; форми «Р» № 0000428012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 909 382,50 грн.; та від 18 травня 2012 року форми «Р» № 0000198011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12 247 589,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що за результатами аналізу отриманої інформації та наданих позивачем первинних документів було встановлено відсутність реального постачання ТМЦ на адресу позивача від його контрагентів, зокрема, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та об'єктивних можливостей у контрагентів для здійснення будь-яких господарських операцій та доведено узгодженість дій позивача та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 31.01.2012 року по 03.02.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, та податку на додану вартість за період травень 2009 року, лютий-липень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.02.2012 року № 16/08-2/32226065 (том 1 а.с. 16-31).

В акті перевірки вказано на порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 15 701 018,00 грн., у т.ч. по періодам: з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року - 10416,00 грн.; з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року - 12 823 038,00 грн.; 01.01.2011 року по 31.03.2011 року - 2 867 564,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 15 094 148,00 грн., у тому числі з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року - 15 094 148,00 грн.;

- пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 382 051,00 грн.. у тому числі по періодах: травень 2009 р. - 8 333,00 грн., лютий 2010 р. - 189 637,00 грн., березень 2010 р.- 218 628,00 грн., квітень 2010 р. - 504 182,00 грн., травень 2010 р. - 389 171,00 грн., червень 2010 р. - 568 823,00 грн., липень 2010 р. - 503 422,00 грн., грудень 2010 р. - 125,00 грн.;

- пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 926 264,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - 317 412,00 грн., березень 2011 р.- 392 347,00 грн., жовтень 2011 р.- 216 505,00 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року:

- № 0000478012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 034 517,50 грн.. в т.ч. за основним платежем 926 264,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 108 253,50 грн.;

- № 0000468012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 977 563,75 грн. в тому числі за основним платежем 2 382 051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 595 512,75 грн.;

- № 0000418012 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 41 407 859,00 грн.;

- № 0000428012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 909 382,50 грн. в т.ч. за основним платежем 15 701 018,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 208 364,50 грн.;

- № 0000438012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15 094 148,00 грн. (том 1 а.с. 44-49).

Рішенням Державної податкової служби в Луганській області № 6991/10-408 від 10.05.2012 року про результати розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 року № 0000438012 скасовано в частині сплати 2 846 559,00 грн. податку на прибуток (том 1 а.с. 49-52).

18 травня 2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби з урахуванням рішення ДПС в Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000198011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12 247 589,00 грн. (том 1 а.с. 53).

Рішенням Державної податкової служби № 9987/6/10-2115 від 14.06.2012 року про результати розгляду скарги позивача податкові повідомлення - рішення від 27.02.2012 року, з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року, залишені без змін (том 1 а.с. 63-67).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятих податкових повідомлень - рішень з наступних підстав.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з його контрагентами та наявність підстав для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення порядку визначення витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток обґрунтовані тим, що на сформовані позивачем показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» вплинули порушення, викладені СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську в актах документальних перевірок ДП «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість: від 21.03.2011 року № 194/08-2/32226065, від 28.04.2011 року № 336/08-2/32226065, від 23.06.2011 року № 407/08-2/32226065, від 20.07.2011 року № 420/08-2/32226065, від 15.09.2011 року № 547/08-2/32226065, від 18.12.2011 року № 518/08-2/32226065, які містять аналогічні висновки про заниження податку на додану вартість за угодами з контрагентами ПП «Лантан компані», ПАТ «Луганська вугільна компанія» та ТОВ «ТПГ «Восток», ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ПП «Укрстандарт 2009», оскільки на підприємствах відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, для здійснення будь-якого виду діяльності та порушення формування податкового кредиту з ПДВ через укладання угод без мети реального настання правових наслідків, безтоварність операцій, нікчемність правочинів між ДП «Антрацит» та ТОВ «ІТС», ТОВ «ФК «Стоік», ФОП ОСОБА_4 При відсутності фактичних поставок товарів (робіт, послуг) підприємство не має права на формування валових витрат.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами наведених вище актів перевірок, були визнані протиправними.

Відтак, податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі акту перевірки від 21.03.2011 року № 194/08-2/32226065 скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року у справі № 2а-6513/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року (том 1 а.с. 68-70, 71-72).

Податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі акту перевірки від 28.04.2011 року № 336/08-2/32226065 скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 року у справі № 2а-7930/11/1270 (том 1 а.с. 84-85).

Податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі акту перевірки від 23.06.2011 року № 407/08-2/32226065 скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року у справі № 2а-9283/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року (том 1 а.с.73-78, 79-83).

Податкове повідомлення рішення, прийняте на підставі акту перевірки від 20.07.2011 року № 420/08-2/32226065, скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року у справі № 2а-9742/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року (том 1 а.с. 94-99, 100-102).

Податкове повідомлення рішення, прийняте на підставі акту перевірки від 15.09.2011 року № 547/08-2/32226065, скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі № 2а-11553/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року (том 1 а.с. 86-91, 92-93).

Також в акті перевірки від 03.02.2012 року № 16/08-2/32226065 податковий орган посилається на висновки акту перевірки позивача від 18.12.2011 року № 518/08-2/32226065.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року у справі № 2а/1270/3260/2012, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року, у задоволенні позову ДП «Антрацит» про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного акта відмовлено (том 21 а.с. 117-119, 120-122).

Колегія суддів зазначає, що висновки акту перевірки позивача від 18.12.2011 року № 518/08-2/32226065 в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки питання визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, податковим органом не перевірялись.

Відповідно до ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4).

Крім того, відповідач у висновках до акту перевірки від 03.02.2012 року № 16/08-2/32226065 про неправомірне визначення позивачем до сплати суми податку на додану вартість обґрунтовує порушенням з боку позивача порядку формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» (ТОВ «ІТС»), ТОВ «ФК «Стоік», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «ТПГ «Восток», ТОВ «Ліга-груп» у зв'язку із неможливістю фактичного здійснення вказаними суб'єктами господарювання господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення норм ст. 203, 207, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, вказане ґрунтується на висновках інших податкових органів щодо порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача.

З такою позицією колегія суддів не може погодитися, оскільки висновками судово-економічної експертизи від 20.10.2013 року № 923/24 підтверджено, що оформлення позивачем операцій з отримання матеріальних цінностей від ПП «Укрстандарт-2009», ТОВ «ТПГ «Восток», ТОВ «ФК «Стоік», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ліга-груп» є документально обґрунтованим; наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується реальна поставка товарів від ПП «Укрстандарт-2009», ТОВ «ТПГ «Восток», ТОВ «ФК «Стоік», ПАТ «Луганська вугільна компанія», ПП «Лантан компані», ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ТОВ «ІТС», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ліга-груп»; відображення у податковому обліку позивача валових витрат з податку на прибуток та податковому кредиту з ПДВ за фінансово-господарськими операціями з ПП «Укрстандарт-2009», ТОВ «ТПГ «Восток», ТОВ «ФК «Стоік», ПАТ «Луганська вугільна компанія», ПП «Лантан компані», ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ліга-груп» відповідає діючому законодавству (том 21 а.с. 11-101).

Колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, підпунктом 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право податкового органу право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 207 Господарського суду України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Тобто, з правового аналізу вказаних положень вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

На переконання колегії суддів відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову. Податковий Кодекс України не містить підстав будь - якого виду відповідальності господарюючого суб'єкта за недобросовісні дії контрагента.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є не тільки необґрунтованими, а й бездоказовими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у справі № 2а/1270/5486/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 2а/1270/5486/2012 за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0000478012, № 0000468012, № 0000418012, № 0000428012 та від 18.05.2012 року № 0000198011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 27 травня 2014 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін