Постанова № 38922730, 28.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1882/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Соколенка Ф.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області звернулось до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків в розмірі 1 756,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач в установлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк не сплатив страхові внески за 2010 рік до Пенсійного фонду України, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заперечень, клопотань суду не надав.

Згідно частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 3 частини 1 статті 11 та підпункту 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.

Крім того, зазначені особи зобов'язані подавати до органу Пенсійного фонду до 1 квітня, наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків ( додаток № 26 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, далі- Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 4.7 Інструкції №21-1 розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.1, а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), (крім осіб, які працюють у платників фіксованого сільськогосподарського податку, осіб, які мали та/або мають статус інвалідів, застрахованих осіб з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах), 2.2.2, 2.2.6 - 2.2.12 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 34 відсотки за період з 01.01.2004 до 30.03.2005, 34,3 відсотка за період з 31.03.2005 до 31.12.2005 (включно), 33,8 відсотка за 2006 рік, 33,7 відсотка за 2007 рік, 35,2 відсотка з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року включно.

Судом встановлено, що 21.01.2013 відповідач подав звіт за 2010 рік, в якому визначено розмір страхових внесків, які підлягають сплаті на загальну суму 1 822,80 грн, а саме: за лютий-червень- 06,00 грн, липень- вересень- 294,82 грн, жовтень- листопад -301,12 грн, грудень- 306,10 грн (а.с.8-9).

У наданому звіті зазначено, що відповідачем було сплачено частину страхових внесків в розмірі 66,00 грн даний факт також підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача (а.с. 23-24).

Отже, сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить: (1 822,80- 66,00) = 1 756,80 гр., що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача та розрахунком, наявними в матеріалах справи (а.с. 23-24; 5).

Згідно частини другої статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до частини третьої статті 106 Закону за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі, якщо страхувальник який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, а також має право звернутися до суду про стягнення недоїмки.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідач має непогашену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1 756,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітом відповідача про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік та витягом з картки особового рахунку відповідача, а також беручи до уваги той факт, що позивачем відповідачу надсилалася вимога про сплату наявної недоїмки від 04.03.2014 № Ф-09, яка одержана відповідачем особисто 06.03.2014 (а.с.11) проте не погашена, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно статті 23 Закону № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Згідно частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З огляду на викладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, вул. Леніна 34/1; р/р 25604301292 в ОПРЕВ Полтавського Облуправління ВАТ "Державний Ощадбанк" України; МФО 331467; код ЄДРПОУ 22532536) борг по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 756,80 грн /одна тисяча сімсот п'ятдесят шість гривень вісімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 травня 2014 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко