Постанова № 38922664, 26.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2014 року № 826/4022/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до

Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування Постанов №42357149, №42357063 від 07.03.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 07.03.2014 №42357149 про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» виконавчого збору та від 07.03.2014 №42357063 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій; визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 07.03.2014 №42357149 та №42357063.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем було добровільно сплачено суму боргу, державним виконавцем не вчинялось дій з примусового виконання виконавчих документів, проте в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій. З урахуванням викладеного позивач вважає, що постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі вказаних постанов про стягнення виконавчого збору та стягнення виконавчих витрат є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві – письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №40845417 з примусового виконання виконавчого листа від 21.03.2013 №2-16/11.

Постановою від 25.11.2013 відкрито згадуване виконавче провадження та надано строк на добровільне виконання виконавчого документу до 31.11.2013.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2013 позивачем сплачено борг стягувачу на підставі виконавчого листа від 21.03.2013 №2-16/11.

Постановою старшого державного виконавця закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 21.03.2013 №2-16/11 у зв’язку з виконання рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Також пунктом 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем винесено постанови від 14.02.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника виконавчих витрат.

В подальшому, постановою від 07.03.2014 відкрито виконавче провадження №42357149 з примусового виконання постанови від 14.02.2014 про стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору в сумі 3683,86 грн.

Також, постановою від 07.03.2014 відкрито виконавче провадження №42357063 з примусового виконання постанови від 14.02.2014 про стягнення з позивача виконавчих витрат в сумі 98,11 грн.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій є виконавчими документами, на підставі яких державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень (стаття 17 Закону України “Про державну виконавчу службу”).

Частиною 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. З огляду на викладене, суд не вбачає порушень відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов від 14.02.2014 про стягнення з позивача виконавчих витрат та про стягнення виконавчого збору.

Суд зауважує, що предметом спору даної справи є саме постанови про відкриття вказаних вище виконавчих проваджень, позовні вимоги обґрунтовані виключно протиправністю постанов про стягнення з позивача виконавчих витрат та про стягнення виконавчого збору, хоча вказані постанови у даній справі позивачем не оскаржуються.

Суд зауважує, що державний виконавець при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття виконавчого провадження не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки правомірності винесення виконавчих документів.

Згідно статей 18, 21, 22 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець перевіряє правильність оформлення виконавчого документу та дотримання строку звернення до примусового виконання.

Суд зауважує, що позивач не вказує на порушення відповідачем згадуваних норм Закону України "Про виконавче провадження", не виявлено таких порушень і судом під час судового вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач при вчиненні оскаржених постанов про відкриття виконавчих проваджень діяв відповідно до вимог Закону України «про виконавче провадження», в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 – 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда