Ухвала суду № 38921834, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 816/431/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014р. по справі № 816/431/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2014 №0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 856 947 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 428473,50 грн. та №0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 395 965,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 197 982,96 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014р. по справі № 816/431/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання, призначене на 13.05.2014 року не прибули.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 13.05.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, 03.09.1993 зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення до Єдиного державного реєстру 1 588 120 0000 001914.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

У період з 04.11.2013 по 19.12.2013 на підставі направлень від 04.11.2013 №648, №650, №651, №652, від 18.11.2013 №735, №736, №741, відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 22.10.2013 №848 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведена планова виїзна перевірка ПАТ "ПААЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012. Термін перевірки продовжувався на 10 робочих днів з 09.12.2013 згідно наказу від 09.12.2013 №12225.

Результати перевірки оформлені актом від 19.12.2013 №2944/16-01-22-01-09/00232124.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. 44.1 ст. 41, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 та пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1252913 грн., в тому числі по періодах: - за 3 квартал 2012 року - 233519 грн., за 4 квартал 2012 року - 1019394 грн.

На підставі даного висновку акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2014 №0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 856 947 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 428 473,50 грн. та №0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 395 965,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 197 982,96 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження податкової інспекції про те, що позивачем занижено доход на суму 1 885 552,00 грн. за рахунок заниження експортної ціни на товари народного споживання, а саме, реалізація на експорт товару (м'ясорубок та пельменниць) за договірною ціною, яка відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, а саме: експорт м'ясорубок, до Грузії, Казахстану, Литви, за ціною 6,85 грн., 6.86 грн., 6,50 грн., 6,41 грн., 6,60 грн., 5,09 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 45,00 грн., 45,90 грн., 46,80 грн., 47,80 грн. (без ПДВ); експорт пельменниць до Німеччини, Литви, за ціною 2,31 грн., 1,66 грн., 2.22 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 16,61 грн. (без ПДВ).

Порушення встановлено на підставі первинних бухгалтерських документів -розпорядження на відвантаження продукції, актів виконаних робіт, Головної книги, вантажно-митних декларацій.

Перевіркою встановлено що, покупці - експортери: індивідуальний підприємець ОСОБА_1 (Грузія), Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина), ТОО „Дкор СК" (Казахстан), Індивідуальний підприємець ОСОБА_2 (Казахстан), Фірма „Варчена" (Литва), ТОО "Lock Compani" (Казахстан), ЗАТ "ALDIVA"(Литва) - не є платниками податку на прибуток.

Також перевіркою встановлено неправомірне віднесення товариством до фінансових витрат суми процентів в розмірі 4080700 грн., нарахованих на суму непогашеного кредиту, отриманого на підставі укладеного договору від 03.06.2008 №1250-08 з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Зокрема, при перевірці відображеного у рядку 06.3 податкової декларації показника "Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу III Податкового Кодексу" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 в загальній сумі 4 246415,00 грн. встановлено завищення таких витрат за 4 квартал 2012 року на суму 4080700,00 грн., яке виникло за рахунок здійснення операцій зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Так, ДПІ у м. Полтаві встановлено, що позивачем отримано кредитні кошти в розмірі 373 789 725,16 грн. на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008, укладеного між ВАТ „Банком „Фінанси та кредит" та ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод".

Як зазначено контролюючим органом, станом на 01.07.2012 та 31.12.2012 по рахунку бухгалтерського обліку №501 "Довгострокові кредити банків" обліковується сальдо по Кту в сумі 373 789 725,16 грн.

Перевіряючими під час проведення перевірки, на підставі аналізу руху коштів на розрахунковому рахунку №2600.4.110851980, відкритому ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", встановлено, що дії позивача не спрямовувались на погашення суми кредиту. Тобто, на постійно-існуючий залишок суми кредиту нараховувались відсотки, які позивач включає до складу фінансових витрат підприємства.

Про відсутність наміру сплати кредиту свідчить й факт укладання між ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" та АТ "Банком "Фінанси та кредит" двох додаткових угод від 14.01.2010, від 04.12.2012 про перенесення термінів погашення кредиту, відповідно до 02.12.2012 та до 03.12.2014.

В період з 01.07.2012 по 31.12.2012, з отриманих грошових коштів в розмірі 78926578,33 грн. за векселі, з урахуванням залишку на 01.07.2012 в сумі 13251,14 грн., ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" перераховано: проценти в сумі 11 806 541,05 грн. - нараховані на суму непогашеного кредиту, отриманого на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008; підприємствам - продавцям за векселі, в розмірі 46 457 337,60 грн.; ХК "АвтоКрАЗ" в сумі 20 674 656,93 грн., відшкодування витрат за перераховані проценти згідно договору поруки від №31 від 28.08.2008р., без ПДВ, укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" в формі ВАТ.

Відповідач дійшов висновку, що з отриманих за реалізовані векселі кошти, перераховано суми за придбані векселі, а також, здійснено розрахунок з Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ", яким сплачено протерміновані відсотки по кредитному договору №1250-08 від 03.06.2008, на підставі договору поруки від №31 від 28.08.2008.

Рух коштів за реалізовані та придбані векселі відбувається між розрахунковими рахунками, відкритими в одній банківській установі - АТ "Банк "Фінанси та кредит".

Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що вищезазначені дії ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" направлені на зменшення розміру оподаткованого прибутку на суму віднесених до фінансових витрат нарахованих відсотків по кредитному договору №1250-08 від 03.06.2008, всього в розмірі 4080700,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 року в розмірі 4080700,00 грн., чим порушено пп.44.1 ст.44, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 44.1 ст.44 глави 1 розділу II ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 138 Податкового кодексу України містить у собі визначення складу витрат та порядок їх визнання.

Так, відповідно п.138.1 ст 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи слідує, що 03.06.2008 між позивачем (позичальник) та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" (банк) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 (том 1 а.с. 168-175).

За умовами пункту 1.1. даного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 190000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 02.06.2010 та сплатити за користування кредитними коштами проценти. Для обліку виданих в рахунок кредитної лінії коштів банк відкриває позичальнику ссудний рахунок №20633001085113, МФО 300131.

Пунктом 3.4 додаткової угоди від 14.07.2008 до вищевказаного договору (том 1 а.с. 177-178) встановлено, що за користування кредитними коштами ПАТ "ПААЗ" сплачує відсотки, які обліковуються на рахунку №20633001085113 кожного кварталу в термін з 1 по 10 число першого місяця кварталу. Нараховані відсотки за кредитні кошти, що обліковуються на рахунку №20633001085113 сплачуються кожного місяця в термін з 26 числа, але не пізніше передостаннього робочого дня.

Відповідно до п 2.4 додаткової угоди від 14.01.2010 до кредитного договору № 1250-08 (т. 1 а.с. 180) позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти (тіло кредиту) до 02.12.2012 включно, тобто в кінці строку дії кредитної лінії.

За висновками акту перевірки від 19.12.2013 №2944/16-01-22-01-09/00232124 позивачем у порушення п.п. 44.1 ст.44, п.п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено показники у 06.3 податкової декларації показника "Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу III Податкового Кодексу" за 4 квартал 2012 року на суму 4080700,00 грн., яке виникло за рахунок здійснення операцій зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, які отримано на підставі укладеного договору від 03.06.2008 №1250-08.

Перевіряючими в акті перевірки вказано, що в період з 01.07.2012 по 31.12.2012, з отриманих грошових коштів в розмірі 78926578,33 грн. за векселі, з урахуванням залишку на 01.07.2012 в сумі 13251,14 грн., ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" перераховано: проценти в сумі 11 806 541,05 грн. - нараховані на суму непогашеного кредиту, отриманого на підставі Договору про відновлювальну кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008; підприємствам - продавцям за векселі, в розмірі 46 457 337,60 грн.; ХК "АвтоКрАЗ" в сумі 20 674 656,93 грн., відшкодування витрат за перераховані проценти згідно договору поруки від №31 від 28.08.2008р., без ПДВ, укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" в формі ВАТ.

Контролюючий орган у акті перевірки зазначив, що рух коштів за реалізовані та придбані векселі відбувається між розрахунковими рахунками, відкритими в одному банку. Фінансовий потік не спрямований на погашення самого кредиту, на постійно існуючий залишок якого нараховуються відсотки, які включаються до фінансових витрат підприємства, що направлено на зменшення розміру оподаткованого прибутку ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод".

З огляду на викладене, контролюючий орган сформував висновки про заниження ПАТ "ПААЗ" податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 4080700,00 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.258 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п.п.14.1.206 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України процент - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, якщо кредитні ресурси використовуються для цілей ведення господарської діяльності, то проценти по ним відносяться до фінансових витрат.

З матеріалів справи слідує, що отриманий кредит частково було використано на погашення попереднього кредиту та частково на придбання у 2008 році векселів.

Протягом 2011-2012 року підприємство операцій з продажу та придбання цінних паперів не здійснювало.

Таким чином, оскільки мало місце отримання доходу та прибутку від здійснення операцій по продажу векселів, а відтак, діяльність від реалізації векселів вважається господарською діяльністю.

Згідно приписів Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, облік нарахованих відсотків, зокрема, за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит ведеться на субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками". По рахунку 95 "Фінансові витрати" ведеться облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченням. По субрахунку 951 "Відсотки за кредит" ведеться облік витрат пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, відсотки за користування кредитними коштами обліковані позивачем наступною проводкою: Дт 951 "Відсотки за кредит" Кт 684.1 "Розрахунки за нарахованими відсотками по кредиту в національній валюті" за 4 квартал 2012 року в сумі 4080700 грн., Дт 792 "Результати фінансової діяльності" Кт 951 "Вітсотки за кредит". В рядку 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 півріччя 2012 року зазначена сума 4246415 грн., яка включає нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно з пп.5.2 - 5.7 договору № 1250-08 від 3.07.2008 кредитор АТ "Банк "Фінанси та кредит" отримує до 5 числа кожного місяця звіт "основні показники роботи ПАТ "ПААЗ", з якого можна зробити висновки про обсяги реалізації продукції за поточний період (т. 2 а.с. 63-69).

Також згідно вище вказаних пунктів договору банк мав право запросити у підприємства довідки про рух грошових коштів, довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість та інші документи, які б могли дати оцінку фінансового стану підприємства.

Відповідно до п.7 договору № 1250-08 за несвоєчасне повернення кредитних коштів або несвоєчасну сплату відсотків ПАТ "ПААЗ" повинен сплатити банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п 2.7 кредитного договору в разі несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами ПАТ "ПААЗ" повинен достроково повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, в разі не виконання умов договору банк має право на списання грошових коштів з любих рахунків підприємства.

21.01.2014 кредитором АТ "Банк "Фінанси та кредит" було проведено перевірку цільового використання кредитних коштів, наданих ПАТ "ПААЗ" за договором про відновлену кредитну лінію №1250-08 від 03.06.2008, яка оформлена актом від 21.01.2014 (т. 1 а.с. 165-166).

За результатами проведеної перевірки, банк вважає, що транші кредиту, отримані ПАТ "ПААЗ" за кредитною угодою, були використані відповідно до цільового призначення кредиту.

Зважаючи на вищевикладене, доводи ДПІ у м. Полтаві про неможливість віднесення відсотків за користування кредитом до фінансових витрат позивача через не пов'язаність вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства є безпідставними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні задекларованих підприємством показників у рядку 06.3 (06.4) "Фінансові витрати" на загальну суму 4080700 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 4080700 грн.

Щодо висновків перевірки про заниження позивачем доходу на суму 1 885 552,00 грн. за рахунок заниження експортної ціни на товари народного споживання, а саме, реалізація на експорт товару (м'ясорубок та пельменниць) за договірною ціною, яка відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 39 Податкового кодексу України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Відповідно п. 39.1 ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підпункт 153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України містить положення, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно пп..153.2.2 ст. 153 Податкового кодексу України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (робо ти, послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

При цьому підпунктом 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі-продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

З матеріалів справи слідує, що підставою для висновку про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток, на думку відповідача, мали місце при здійсненні позивачем господарських операцій у 2012 році на загальну суму 1885552,00 грн. з індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (Грузія), Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина), ТОО "Дкор СК" (Казахстан), індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 (Казахстан), Фірмою "Варчена" (Литва), ТОО "Lock Compani" (Казахстан), ЗАТ "ALDIVA"(Литва).

Так, між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) і компанією ТОО "Дкор СК" (Казахстан) укладено контракт № 40/38 від 30.07.2012, специфікацією №1 від 30.07.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 13400 шт. за ціною 6,86 доларів США, всього на суму без ПДВ 91924,00 доларів США (т. 1 а.с. 67-70).

На виконання даного контракту позивачем на адресу компанії ТОО "Дкор СК" (Казахстан) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/008282, розпорядження на відрядження продукції №477 від 31.08.2012, товарно-транспортної накладної СМR №128579, рахунка-фактури №1086 від 27.08.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 13400 шт. на загальну суму 91 924,00 доларів США (т. 1 а.с. 125-129).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 (Казахстан) укладено контракт № 11 від 10.03.2010, специфікацією №8 від 22.08.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 12000 шт. за ціною 6,50 доларів США, всього на суму без ПДВ 78000,00 доларів США та специфікацією №9 від 09.10.2012 передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 12000 шт. за ціною 6,50 доларів США, всього на суму без ПДВ 78000,00 доларів США (т. 1 а.с. 73-93).

На виконання даного контракту позивачем на адресу ОСОБА_2 згідно з вантажними митними деклараціями № 806020000/2012/009016, №806020000/2012/010555, розпорядження на відрядження продукції №526 від 24.09.2012, №625 від 05.11.2012, товарно-транспортних накладних СМR №106666, №154310, рахунків-фактур №1157 від 17.09.2012, №1496 від 23.10.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 24000 шт. на загальну суму 156000,00 доларів США (т. 1 а.с. 130-139).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та Фірмою "Варчена" (Литва) укладено контракт № 46/38 від 30.08.2012, специфікацією №1 від 30.08.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 600 шт. за ціною 5,09 євро, всього на суму без ПДВ 3054,00 євро та пельменниць ПК 10.000 у кількості 300 шт. за ціною 1,66 євро, всього на суму без ПДВ 498,00 євро (т. 1 а.с. 94-99).

На виконання даного контракту позивачем на адресу Фірми "Варчена" (Литва) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/010651, розпорядження на відрядження продукції №635 від 08.11.2012, товарно-транспортної накладної СМR №0006392, рахунка-фактури №1225 від 10.09.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 600 шт. на загальну суму 3054,00 євро, пельменниць ПК 10.000 у кількості 300 шт. всього на суму 498,00 євро (т. 1 а.с. 140-146).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (Грузія) укладено контракт № 31/38 від 19.06.2012, специфікацією №1 від 05.07.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 2500 шт. за ціною 6,85 доларів США, всього на суму без ПДВ 17125,00 доларів США (т. 1 а.с. 100-102).

На виконання даного контракту позивачем на адресу ОСОБА_1 згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012, розпорядження на відрядження продукції №361 від 17.07.2012, товарно-транспортної накладної СМR №0012947, рахунка-фактури №905 від 12.07.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 2500 шт. на загальну суму 17125,00 доларів США (т. 1 а.с. 115-119).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина) укладено контракт № 30/38 від 12.06.2012, специфікацією №1 від 12.06.2012 до якого передбачено поставку пельменниць ПК 10.000 у кількості 1500 шт. за ціною 2,31 доларів США, всього на суму без ПДВ 3465,00 доларів США (т. 1 а.с. 103-105).

На виконання даного контракту позивачем на адресу Fа.ОLYМР-НАNDELS Gmbh, Doutschland (Німеччина) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/008143, розпорядження на відрядження продукції №466 від 29.08.2012, товарно-транспортної накладної СМR №054244, рахунка-фактури №790 від 28.08.2012 було експортовано пельменниці ПК 10.000 у кількості 1500 шт. всього на суму 3465,00 доларів США (т. 1 а.с. 120-124).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та ЗАТ "ALDIVA" (Литва) укладено контракт № 52/38 від 30.10.2012, специфікацією №1 від 30.10.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 2200 шт. за ціною 6,41 доларів США, всього на суму без ПДВ 14102,00 доларів США та пельменниць ПК 10.000 у кількості 500 шт. за ціною 2,22 доларів США, всього на суму без ПДВ 1110,00 доларів США (т. 1 а.с. 106-109).

На виконання даного контракту позивачем на адресу ЗАТ "ALDIVA" (Литва) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/010785, розпорядження на відрядження продукції №642 від 12.11.2012, товарно-транспортної накладної СМR №850805, рахунка-фактури №1561 від 06.11.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 2200 шт. на загальну суму 14102,00 доларів США та пельменниці ПК 10.000 у кількості 500 шт. всього на суму 1110,00 доларів США (т. 1 а.с. 147-152).

Між ПАТ "ПААЗ" (постачальник) та ТОО "Lock Compani" (Казахстан) укладено контракт № 49/38 від 27.09.2012, специфікацією №1 від 27.09.2012 до якого передбачено поставку м'ясорубок МА-С МБ5-000-01 у кількості 4000 шт. за ціною 6,60 доларів США, всього на суму без ПДВ 26400,00 доларів США (т. 1 а.с. 110-114)

На виконання даного контракту позивачем на адресу ТОО "Lock Compani" (Казахстан) згідно з вантажною митною декларацією № 806020000/2012/011353, розпорядження на відрядження продукції №588 від 27.11.2012, товарно-транспортної накладної СМR №0458704, рахунка-фактури №1412 від 17.10.2012 було експортовано м'ясорубки МА-С МБ5-000-01 у кількості 4000 шт. на загальну суму 26400,00 доларів США (т. 1 а.с. 147-157).

Виконання ПАТ "ПААЗ" укладених між ним та вищевказаними контрагентами контрактів купівлі-продажу м'ясорубок та пельменниць та переміщення товару через митний кордон України сторонами не заперечується та підтверджується посвідченими копіями документів, що перебувають в матеріалах справи.

В обґрунтування висновків акту перевірки відповідач посилається на те, що реалізація ПАТ "ПААЗ" м'ясорубок до Грузії, Казахстану, Литви здійснювалася за ціною 6,85 грн., 6,86 грн., 6,50 грн., 6,41 грн., 6,60 грн., 5,09 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 45,00 грн., 45,90 грн., 46,80 грн., 47,80 грн. (без ПДВ); реалізація пельменниць до Німеччини, Литви здійснювалася за ціною 2,31 грн., 1,66 грн., 2,22 грн., в той час, як протягом даного періоду реалізація вищеназваного товару підприємствам України та кінцевим споживачам відбувалася за ціною 16,61 грн. (без ПДВ).

Разом з цим, надаючи оцінку твердженням контролюючого органу, слід зазначити, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Податковим кодексом України, покладається на податковий орган.

Таким чином, якщо не доведено зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. У зв'язку з цим будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

При проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, відповідачем не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при кожній поставці товару, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання рентабельності відповідної категорії товару, його якості, будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

При цьому, відповідно до вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів ціна товару зазначена сторонами в іноземній валюті - доларах США та Євро, а реалізація даного товару підприємствам України та кінцевим споживачам позивачем здійснювалася за цінами у національній валюті - гривні.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку різниці між звичайною ціною реалізації на внутрішньому ринку України та договірною ціною реалізації на експорт (т. 2 а.с. 73), договірна ціна на експорт складає більше 100 % до ціни реалізації на внутрішньому ринку України, а відтак, ціна реалізації товарів народного споживання на внутрішньому ринку України менша за договірну ціну реалізації на експорт.

Таким чином, відповідачем у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно заниження рівня звичайної ціни понад 20%.

Наведені відповідачем у акті перевірки обставини жодним чином не підтверджують той факт, що позивачем занижено доходи у 2012 році на загальну суму 1 885 552 грн., а укладання контрактів спрямовано на зменшення бази оподаткування з податку на прибуток.

Слід зазначити, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарської операції за вищезазначеними контрактами, наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаних угодах, факт проведення розрахунків з зазначеними контрагентами грошовими коштами, а також фактичність виконання досліджуваних контрактів, а саме: фактична поставка товару, його отримання та проведення розрахунків за поставлений товар.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено той факт, що ціна товару, реалізованого позивачем, є нижчою за звичайні ціни.

Інших порушень правил формування валового доходу та валових витрат відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014р. по справі № 816/431/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.