Рішення № 38918309, 21.05.2014, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4737/13-ц

Провадження № 2/456/196/2014

РІШЕННЯ

іменем України

заочне

21 травня 2014 року

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Андрейківа Ю. Я.

при секретарі Лещишин З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення , суд -

Встановив:

Позивач ПАТ «Банк Фінанси та кредит» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про виселення . В подальшому ПАТ «Банк Фінанси та кредит» подав суду уточнену позовну заяву від 12.05.2014р. з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення. В уточнених вимогах позивач зазначає , що 19.09.2007 року між ВАТ "Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк, Позивач), та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 164-с/16/2007 (надалі - Кредитний договір). Згідно умов Кредитного договору, Банк надав позичальнику кредит у сумі 83 776,00 USD (вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят шість доларів США) зі строком остаточного повернення кредитних ресурсів до 19.09.2027 року, сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,0 % відсотків річних. Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 19.09.2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 19.09.2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1992 (надалі - Іпотечний договір) . Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, предметом іпотеки за вищевказаним договором є житловий будинок А-3, збудований з цегли і складається з семи житлових кімнат житловою площею 144,0 кв.м. і кухні. Загальна площа житлового будинку 341,1 кв.м, до якого належать позначені на плані: цегляний гараж «Б», цегляна літня кухня «В», цегляний сарай «Г», бетонний погріб «П», цегляна вбиральня «Д», металева хвіртка « 1», металеві ворота « 2», металева огорожа « 3», бетонна відмостка «І», колодязь з бетонних кілець «к», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2500 (дві тисячі п'ятсот) кв.м. розташовану в АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4625388800:01:027:0003, що належать ОСОБА_2 (надалі - Предмет іпотеки). Згідно п. 4 Іпотечного договору, Предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором, а також процентів за користування Кредитними ресурсами, а також комісійної винагороди за Кредитним договором, неустойки за цим Договором або за Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Враховуючи наявні порушення договірних зобов'язань, керуючись положеннями Кредитного договору та чинного законодавства України, Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з Позичальника заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Стрийський міськрайонний суд Львівської області від 23.01.2009 року з Позичальника стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 737 235, 58 грн. (сімсот тридцять сім тисяч двісті тридцять п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок ) у порядку. Зазначене судове рішення набрало законної сили. Таким чином, порушення умов Кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за Кредитним договором станом на 16.01.2009р року в сумі 737 235,58 грн. (сімсот тридцять сім тисяч двісті тридцять п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) є встановленим фактом, та Банк звільняється від доказування цієї обставини. Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за Кредитним договором не погашена. Сума заборгованості за Кредитним договором станом на 07.05.2014 року складає 3 994 801,04 (Три мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот одна гривня 04 копійки) гривень. Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави). Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі був визнаний Позивачем таким, що настав, а заборгованість за Кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, Позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на Предмет іпотеки за Банком.При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. За таких умов позивач просить уточнені вимоги задоволити повністю.

В суді представник позивача уточнені вимоги підтримав з підстав викладених в уточнених вимогах. Додатково зазначив, що кредитор не вживає заходів на погашення свого боргу, а тому позивач користуючись своїм законним правом змушений звернутись з таким позовом .

Відповідачі в судове засідання жодного разу неявились, хоча про місце та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Представник служби у справах дітей Стрийської районної державної адміністрації позов заперечив з підстав можливого порушення прав дитини, при цьому незмогла надати суду інформацію про обстеження місця реєстрації дитини та чи остання там проживає.

Суд заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши усі наявні матеріали та обставини справи, перевіривши їх доказами встановив, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав:

Як встановлено в суді 19.09.2007 року між ВАТ "Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк, Позивач), та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 164-с/16/2007 (надалі - Кредитний договір). Згідно умов Кредитного договору, Банк надав позичальнику кредит у сумі 83 776,00 USD (вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят шість доларів США) зі строком остаточного повернення кредитних ресурсів до 19.09.2027 року, сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,0 % відсотків річних. Згідно п. 2.1, 4.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався сплачувати Банку проценти за користування кредитом за процентною ставкою 13 % річних щомісяця. За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник зобов'язаний, у відповідності до п. 6.1 Кредитного договору, сплачувати Банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується у випадках порушення Позичальником строків платежів за кредитними ресурсами, процентами, комісійною винагородою.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 19.09.2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 19.09.2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1992 (надалі - Іпотечний договір). Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, предметом іпотеки за вищевказаним договором є житловий будинок А-3, збудований з цегли і складається з семи житлових кімнат житловою площею 144,0 кв.м. і кухні. Загальна площа житлового будинку 341,1 кв.м, до якого належать позначені на плані: цегляний гараж «Б», цегляна літня кухня «В», цегляний сарай «Г», бетонний погріб «П», цегляна вбиральня «Д», металева хвіртка « 1», металеві ворота « 2», металева огорожа «3», бетонна відмостка «І», колодязь з бетонних кілець «к», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2500 (дві тисячі п'ятсот) кв.м. розташовану в АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4625388800:01:027:0003, що належать ОСОБА_2 (надалі - Предмет іпотеки). Згідно п. 4 Іпотечного договору, Предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором, а також процентів за користування Кредитними ресурсами, а також комісійної винагороди за Кредитним договором, неустойки за цим Договором або за Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Враховуючи наявні порушення договірних зобов'язань, керуючись положеннями Кредитного договору та чинного законодавства України, Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з Позичальника заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Стрийський міськрайонний суд Львівської області від 23.01.2009 року (справа № 2-617/09 з Позичальника стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 737 235, 58 грн. (сімсот тридцять сім тисяч двісті тридцять п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок ) у порядку. Зазначене судове рішення набрало законної сили , що неспростовано відповідачем . Згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, порушення умов Кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за Кредитним договором станом на 16.01.2009р року в сумі 737 235,58 грн. (сімсот тридцять сім тисяч двісті тридцять п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) є встановленим фактом, та Банк звільняється від доказування цієї обставини.

Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за Кредитним договором не погашена , про що відсутні докази у справі.

Сума заборгованості за Кредитним договором станом на 07.05.2014 року складає 3 994 801,04 (Три мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот одна гривня 04 копійки) гривень, з яких:

- Сума строкової заборгованості за кредитом - 57 246,84 дол. США (667 002,80грн.*);

- Сума простроченої заборгованості за кредитом - 24 783,81 дол. США (288 764,77 грн.*);

- Сума строкової заборгованості за відсотками - 1066,41 дол. США (12 425,11.*);

- Сума простроченої заборгованості за відсотками - 64 081,29 дол. США (746 633,35 грн.*);

- Пеня за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам (за період з 07.05.2013 по 06.05.2014рр.)- 2 279 975,01грн.

* Гривневий еквівалент наведено по курсу НБУ 1165,1347 грн. за 100,00 дол. США станом на 07.05.2014р.

На час розгляду справи сума заборгованості незменшилась та боржником за доводами представника кредитора не здійснюються заходи до її погашення.

Таким чином, з урахуванням офіційного курсу Національного Банку України, станом на 07.05.2014 року загальна сума заборгованості Позичальника перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором становить 3 994 801,04 (Три мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот одна гривня 04 копійки) гривень

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступними положеннями діючого законодавства України та укладених договорів.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 вказаної норми цивільного права серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків на першому місці зазначається договір та інші правочини. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, кодексів, законів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» кредитор (іпотекодержатель, заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавець, заставодавець) забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави). Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду. Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Також, згідно п. 8.4.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором вони не будуть виконані. Пунктом 8.4.3 Іпотечного договору передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином. Пунктом 8.4.8 Іпотечного договору визначено право Банку достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Главою 8.4 Іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. А саме, відповідно до п. 8.4.3, 8.4.8 , Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та/або у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем при укладенні цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, та/або у випадках передбачених цим Договором та/або Договором про іпотечний кредит. Пунктом 10 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення за цим Договором здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або Іпотекодержателем самостійно на підставі цього Договору, або за виконавчим написом нотаріуса, або за рішенням суду. Відповідно до п. 11.3 Іпотечного договору, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього договору, зокрема шляхом - прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання зобов'язання за Договором про іпотечний кредит, в порядку визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі був визнаний Позивачем таким, що настав, а заборгованість за Кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, Позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на Предмет іпотеки за Банком.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовим наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 17 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, Рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов"язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішення Верховного Суду України.

У постанові від 11.12.2013 року по справі №6-124цс13 Верховним судом України зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Також, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Відповідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку», виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.18-19) відповідачу ОСОБА_2 надсилалась лист - вимога від 12.07.2013р. в якій повідомлялось про борг та визначався термін його погашення і місячний термін для звільнення будинку та зняття з реєстрації всіх його мешканців. Крім того, на адресу осіб, які зареєстровані та проживають у житловому приміщенні, що є Предметом іпотеки, направлено вимоги про добровільне виселення з приміщення та повідомленням про те, що у разі незадоволення даної вимоги Банк звернеться до суду із заявою про їх примусове виселення. Зазначена вимога Банку про вимогу усунути порушення була отримана 24.10.2013 року. Окрім цього 14.10.2013р. банком було надіслано і вимогу про борг та визначався термін його погашення і місячний термін для звільнення будинку та зняття з реєстрації всіх його мешканців про що свідчить повідомлення про вручення від 25.10.2013р.

Проте судом встановлено, що порушення умов Кредитного договору, Іпотечного договору та Договору поруки не усунуто, заборгованість не погашено, особи, що зареєстровані та проживають у Предметі іпотеки, з нього добровільно не виселилися.

Згідно ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

А тому враховуючи вищевикладені обставини з врахуванням того , що малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 було прописано в будинку після укладення кредитного договору та договору іпотеки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212, 215, 224-226 ЦПК, ст. 11, 525, 526, 548, 564, 572, 610-612, 629, 1054 Цивільного кодексу України; ст. 1, ч. 6 ст. 3, ст. 7, 33, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, суд -

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором № 164-с/16/2007 від 19.09.2007р року в сумі 3 994 801,04 (Три мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот одна гривня 04 копійки) гривень - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок А-3, збудований з цегли і складається з семи житлових кімнат житловою площею 144,0 кв.м. і кухні. Загальна площа житлового будинку 341,1 кв.м, до якого належать позначені на плані: цегляний гараж «Б», цегляна літня кухня «В», цегляний сарай «Г», бетонний погріб «П», цегляна вбиральня «Д», металева хвіртка « 1», металеві ворота « 2», металева огорожа « 3», бетонна відмостка «І», колодязь з бетонних кілець «к», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2500 (дві тисячі п'ятсот) кв.м. розташовану в АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4625388800:01:027:0003 що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

3. Виселити з будинку за адресою: АДРЕСА_1, осіб, які там зареєстровані та проживають, а саме:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н.;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3;

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

4. З метою вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки, а саме житловий будинок А-3, збудований з цегли і складається з семи житлових кімнат житловою площею 144,0 кв.м. і кухні. Загальна площа житлового будинку 341,1 кв.м, до якого належать позначені на плані: цегляний гараж «Б», цегляна літня кухня «В», цегляний сарай «Г», бетонний погріб «П», цегляна вбиральня «Д», металева хвіртка « 1», металеві ворота « 2», металева огорожа « 3», бетонна відмостка «І», колодязь з бетонних кілець «к», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2500 (дві тисячі п'ятсот) кв.м. розташовану в АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4625388800:01:027:0003, передати його в управління Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

5. Стягнути з ОСОБА_2 (ідн код. НОМЕР_1 АДРЕСА_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 09807856, МФО 300131 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 114,70 грн. (Сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

6. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги або на рішення може бути подана заява про перегляд заочного рішення до Стрийського міськрайонного суду протягом 10 днів з моменту отримання рішення.

Головуючий-суддя Ю. Я. Андрейків