Ухвала суду № 38917930, 20.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р.Справа № 531/643/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 04.04.2014р. по справі № 531/643/14-а

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області

до ОСОБА_1

про стягнення суми сплаченої державної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1), в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області кошти в сумі 1747,80 грн.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 04.04.2014 р. залишено без розгляду вказаний адміністративний позов.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 04.04.2014 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що згідно п.5 наказу Міністерства праці та соціальної політики України №345 від 19.09.2006 «Про затвердження Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги» за поданням підрозділу виплати особові справи, за якими виплата допомоги не проводилась понад 12 місяців, закриваються на підставі рішення начальника Управління. Таким чином, з моменту настання 18-річчя дитини, 29.04.2013 року, та моменту закриття особової справи, 14.01.2014 року, не пройшло 12 місяців, а тому шестимісячний строк звернення до суду не минув.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать письмові докази, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі УПСЗН Карлівської РДА кошти в сумі 1747,80 грн., які було виплачено за період з 01.11.2010 року по 30.04.2011 року ОСОБА_2 в зв'язку з неотриманням аліментів за рішенням суду.

Також матеріалами справи встановлено, що дитині відповідача виповнилось 18 років 29.04.2013 року, в зв'язку з чим розпорядженням позивача від 14.01.2014 року виплати були припинені.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 3 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із положень вищенаведеної правової норми, колегія суддів зауважує, що в окремих випадках строк звернення до суду може встановлюватися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.12 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідомо, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189, якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що перебіг вказаного строку визначається саме з моменту виникнення можливості стягнення вказаних коштів, тобто у зв'язку з виникненням у особи можливості утримувати дитину або встановлення його місця проживання (перебування).

Таким чином, суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Вимоги апеляційної скарги самостійно розглянути позов та прийняти рішення щодо задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду наступне.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду закріпленні у ст. 199 КАС України.

Так, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін;

2) змінити ухвалу суду;

3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду;

4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду не наділений повноваженням самостійно розглянути позов та прийняти рішення по суті.

Відповідно до п.3,4 ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому розгляду у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області задовольнити частково.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 04.04.2014р. по справі № 531/643/14-а скасувати.

Справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої державної допомоги направити до Карлівського районного суду Полтавської області для продовження розгляду справи..

Ухвала суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.