Ухвала суду № 38917908, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/507/14 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003922202 від 27.08.2013 року,

ВСТАНОВИЛА

У січні 2014 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003922202 від 27.08.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено перевірку позивача, за результатами якої 12.07.2013 року складено акт №364/2250/21004953 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2010 року до 31 грудня 2012 року.

Вказаним актом податковим органом встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід у загальному розмірі 8044800,00 грн., а також п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2550,38 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003922202 від 27.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 001 200,00 грн. за основним платежем та 426564,00 грн. за штрафними санкціями.

Апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарські відносини позивача з контрагентами мали фіктивний характер для мінімізації податкових зобов'язань.

Згідно зі ст. 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У свою чергу, позивач, на підтвердження дійсності та фактичності господарських операцій з контрагентами надав: договір №015-05-04-10 про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості, від 11.01.2010 року укладеного між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України»; договір №088-05-04-10 про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості, від 14.04.2010 року укладеного між позивачем та ПрАТ «Прогрес-Фонд»; договір №219-05-04-10 про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості, від 29.06.2010 року укладеного між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «СПК «Впевненість-Безпека»; договір №300-05-10-10 про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості, від 01.10.2010 року укладеного між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України»; договір №301-01-14-11 про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості, від 14.01.2011 року укладеного між позивачем та ПрАТ «Прогрес-Фонд»; договір №302-01-04-11 про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості, від 08.02.2011 року укладеного між позивачем та ПрАТ «Прогрес-Фонд».

Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження виконання умов зазначених договорів надано копії платіжних доручень та банківських виписок з рахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Під час розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано, що 01.06.2012 року між позивачем та ВАТ «М'ясоконсервний завод» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД 22/0106/014. Випискою про операції з цінними паперами №003788 розпорядженням на списання цінних паперів від 25.07.2012 року зберігача цінних паперів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша фондова брокерська компанія» підтверджено на дату передачі цінних паперів на підставі вказаного договору, цінні папери не були заблоковані та знаходились у вільному обігу.

Судом першої інстанції досліджено дійсність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність договорів між позивачем та його контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) або недійсними у зв'язку з їх фіктивністю (ст. 234 ЦК), або визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсними господарських зобов'язань (ст. 207 ГК).

В рішенні суду першої інстанції надано обґрунтовану правову оцінку виконанню умов договорів, що підтверджується первинними документами.

Колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції і вважає, що позивач, наданими до суду доказами, підтвердив реальність і фактичність здійснення господарських операцій з контрагентами. Позивач надав належним чином оформленні первинні документи, а також інші докази, що підтверджують дійсність господарських операцій. Натомість відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджували б правомірність складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 22.05.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.