Ухвала суду № 38916133, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 876/930/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представників позивача Чеха М.В., Булавниці М.М.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Прикарпатський торговий дім" до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

07 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Прикарпатський торговий дім" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Івано-Франківській області від 22.07.2013 року за №0000492204 та №0000482204.

Постановою від 10 грудня 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій між товариством позивача та ТзОВ ,,Саноіл Торг". Так, до перевірки позивач не надав сертифікати виробника продукції, посвідчення якості на товар, документи щодо транспортування товару, страхування вантажів. Відповідно до висновків складених ДПІ у Шевченківському районі м. Києва актів перевірок ТзОВ ,,Саноіл Торг" проводило безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) та податкового кредиту. Проведеними перевірками встановлено, що ТзОВ ,,Саноіл Торг" фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів у підприємств - постачальників через відсутність у цих підприємств майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення такого виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім", оформленої актом за №341/22-04/23801375 від 03.07.2013 року, ДПІ у м. Івано-Франківську 22 липня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - №0000492204, яким визначила товариству податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18477943,00 грн., в тому числі 12551970,00 грн. за основним платежем та 5925973,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000482204, яким визначила товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16082946,00 грн., в тому числі 12147296 грн. за основним платежем та 3935650,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с.124-125).

Висновки податкового органу базуються на тому, що товариство позивача порушило приписи підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 55769307,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 12147296,00 грн. за І, ІV квартали 2011 року та І - ІV квартали 2012 року.

Крім того, на порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податку на додану вартість в сумі 12551970,00 гривень за січень, вересень-листопад 2011 року, січень, лютий, травень-листопад 2012 року та січень 2013 року (т. 1 а.с. 110).

Таких висновків податковий орган дійшов на підставі даних акту перевірки, згідно яких господарські операції за договорами позивача із ТзОВ ,,Саноіл Торг" за №24-12-10 від 24.12.2010 року, №22-08-11 від 22.08.2011 року, №22-09-11 від 22.09.2011 року на поставку олії соняшникової, пшеничних висівок, сої, макухи, гороху, шроту соняшникового, жому, меляси на загальну суму 75311820,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 12551970,00 грн., є такими, що фактично не відбулися, оскільки у контрагента позивача ТзОВ ,,Саноіл Торг" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців.

Відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців контрагентом позивача - ТзОВ ,,Саноіл Торг" відповідач встановив на основі актів про результати документальних перевірок вказаного товариства, складених ДПІ у Шевченківському районі м. Києва .

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ ,,Саноіл Торг", оскільки ці операції мали реальний характер та підтвердженні належними первинними документами бухгалтерського і податкового обліку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного до 01.04.2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Статтею 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36).

За змістом статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті (п. 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг(п. 138.4).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наведені обставини свідчать про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" та ТзОВ ,,Саноіл Торг" уклали Договори №24-12-10 від 24.12.2010 року, №22-08-11 від 22.08.2011 року, №22-09-11 від 22.09.2011 року, за умовами яких та Специфікацій до них Продавець (ТзОВ ,,Саноіл Торг") зобов'язався передати у власність Покупця (ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім") олію соняшникову нерафіновану (урожаю 2010 року, 2011 року), пшеничні висівки негранульовані та гранульовані українського походження, сою, горох, макуху з насіння соняшнику, мелясу бурякову, жом буряковий. Умови поставки - ЕXW-м. Миколаїв, вул. Турбіних, 15. Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (т.1 а.с.145-150, 170-203, т.2 а.с.32-52).

Виконання умов договорів оформлене видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі придбаних товарів. Оплату придбаних товарів ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" провів повністю, що підтверджується платіжними дорученнями.

Всього за період з 19 січня 2011 року по лютий 2013 року згідно вказаних договорів, актів приймання товарів, видаткових накладних та податкових накладних позивач отримав товарів (олії соняшникової, пшеничних висівок, сої, макухи, гороху, шроту соняшникового, жому, меляси) на загальну суму 75311820,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12551970,00 грн.

Придбаний у ТзОВ ,,Саноіл Торг" товар позивач реалізував через комісіонера - ТзОВ ,,Югекотоп" компанії ,,Orexim Limited" (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії), що підтверджується укладеними між ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" та ТзОВ ,,Югекотоп" договорами комісії №24/12/10-К від 24.12.2010 року, №22080 від 22.08.2011 року, додатками до договорів комісії, актами прийому товарів по якості та кількості, звітами комісіонера, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними на комісійну винагороду, контрактами між ТзОВ ,,Югекотоп" та компанією ,,Orexim Limited", вантажно-митними деклараціями. Згідно вантажно-митних декларацій ТзОВ ,,Югекотоп" відвантажило вказаній компанії товар, придбаний товариством позивача у ТзОВ ,,Саноіл Торг".

Факт отримання товару від ТзОВ ,,Саноіл Торг" та передачі ТзОВ ,,Югекотоп" підтверджується також документами на відрядження у м. Миколаїв генерального директора ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" Сухоребського Я.О., який і підписував документи на передачу товару.

Всі господарські операції з придбання та реалізації товарів проведені позивачем по своєму бухгалтерському обліку.

В акті перевірки зафіксовано, що перерахування грошових коштів за отриманий від ТзОВ ,,Саноіл Торг" товар ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" здійснювало після отримання грошових коштів від комісіонера - ТзОВ ,,Югекотоп" в безготівковому порядку згідно представлених до перевірки платіжних доручень на загальну суму 74347340,00 грн.. Кредиторська заборгованість станом на 31.03.2013 року складала 964485,00 грн., на час підписання акту перевірки - 0 грн. (т.1 а.с. 61).

Проаналізувавши приписи пунктів наведених вище статтей Законів України ,,Про податок на додану вартість", ,,Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та формування валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" та ТзОВ ,,Саноіл Торг" з придбання зазначених вище товарів та відповідно правомірності формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат по зазначених операціях.

Факт реальності цих операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів, вантажно-митними деклараціями, згідно яких ТзОВ ,,Прикарпатський торговий дім" відвантажив через комісіонера ТзОВ ,,Югекотоп" компанії ,,Orexim Limited" товар.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам ст.201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбаний товар позивач використав у своїй господарській діяльності, реалізувавши її за межі України та отримавши дохід. Отриманні від реалізації товару кошти позивач провів по своїх бухгалтерських документах та відніс до своїх податкових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток.

На час укладення договорів та виконання господарських операцій з придбання олії контрагент позивача був належним чином зареєстрований та мав свідоцтво платника ПДВ, а тому відсутність належного документального підтвердження придбання ТзОВ ,,Саноіл Торг" товарів в інших постачальників не може бути підставою для визнання нікчемними господарських операцій між позивачем та ТзОВ ,,Саноіл Торг".

Під час перевірки податковим органом не встановлено інших постачальників товарів позивачу крім ТзОВ ,,Саноіл Торг".

Крім того, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року та 23 травня 2013 року, залишеними без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та 17 липня 2013 року, ухвалено визнати протиправними дії працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС по складанню актів документальної позапланової невиїзної перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року, від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 та заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену в цих актах щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТзОВ ,,Саноіл Торг".

Таким чином, посилання податкового органу на зазначені акти перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва як на підставу для визнання нікчемними правочинів між позивачем та ТзОВ ,,Саноіл Торг" є протиправними.

Апеляційний суд також констатує, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування ПДВ та зменшення податку на прибуток, якщо він має всі документальні підтвердження розмірів цих податків.

Таким чином, висновки податкового органу щодо нікчемності правочину є безпідставними, а винесенні на основі цих висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та належать до скасування.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 809/3054/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим