Ухвала суду № 38916119, 28.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1094/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ікспоінт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Ікспоінт» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.01.2014 року № 0000042201 та № 0000052201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Ікспоінт» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ікспоінт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Галард Сервіс Груп» за весь період діяльності, про що складено акт від 24.12.2013 року № 2128/26-53-22-01-21-34476153.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 94500,00 грн., що підлягає сплаті, в тому числі, за І півріччя 2012 року на суму 70 350,00 грн., за ІІІ квартали 2012 року в сумі 94 500,00 грн., за 2012 рік на суму 94 500,00 грн.;

п.п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 90000,00 грн., у тому числі, у травні 2012 року на суму 34500,00 грн., у червні 2012 року на суму 32500,00 грн., у липні 2012 року на суму 23000,00 грн.

Дані обставни слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 року № 0000042201, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 118125,00 грн., у тому числі, 94500,00 грн. за основним платежем та 23625,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000052201, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 112500,00 грн., у тому числі, 90000,00 грн. за основним платежем та 22500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, апеляційна інстанція виходить з слідуючого.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Ікспоінт» та ТОВ «Галард Сервіс Груп» було укладено ряд договорів про надання юридичних послуг.

На підтвердження виконання договорів, з метою підтвердження реального характеру господарських операцій, правомірності формування витрат та податкового кредиту в результаті придбання у ТОВ «Галард Сервіс Груп» юридичних послуг позивачем надано: договори про надання юридичних послуг та додатки до них; акти прийому-передачі наданих послуг; податкові накладні.

Також, вже під час розгляду справи в суді першої інстанції на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано:

договір від 26.01.2012 року № 12/11-CR про надання послуг, укладений між ТОВ «Ікспоінт» (виконавець) та ТОВ «Оптіма-Фарм» (замовник), предметом якого є надання послуги з подання запитів та отримання в інтересах та за рахунок замовника витягів, відповідей на запити, довідок та інших матеріалів з офіційних джерел, в тому числі, але не обмежуючись з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та здійснення на підставі таких даних та інших даних, які є публічними (відкритими), загальнодоступними, знеособленими, оприлюдненими суб'єктом персональних даних, наданими Замовником та отриманими за допомогою ЗМІ та пошукових систем Інтернету опису та аналізу діяльності об'єкта дослідження (п. 1.1 Договору);

договір від 02.10.2012 року № 12/177-CR про надання послуг, укладений між ТОВ «Ікспоінт» (виконавець) та підприємством зі 100% іноземною інвестицією «УРСА» (замовник), предметом якого є надання послуги з подання запитів та отримання в інтересах та за рахунок замовника витягів, відповідей на запити, довідок та інших матеріалів з офіційних джерел, в тому числі, але не обмежуючись з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та здійснення на підставі таких даних та інших даних, які є публічними (відкритими), загальнодоступними, знеособленими, оприлюдненими суб'єктом персональних даних, наданими замовником та отриманими за допомогою ЗМІ та пошукових систем Інтернету опису та аналізу діяльності об'єкта дослідження (пункт 1.1 Договору);

договір від 17.03.2013 року № 13/157-CS про надання юридично-консультаційних послуг, укладений між ТОВ «Ікспоінт» (виконавець) та ТОВ «Метра ЛТД» (замовник), предметом якого є надання замовнику за плату якісних юридично-консультаційних послуг, що містяться в додатку № 2 до договору (п. 1.1 договору);

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з травня 2012 року по грудень 2013 року про надання позивачем інформаційних та юридичних послуг ТОВ «Оптіма-Фарм», ТОВ «Нова Холдинг», ТОВ «Агріматко-Вест», ТОВ «МТІ», ТОВ «Чіпіта Україна Збут», ТОВ «Інститут нових технологій», Підприємству зі 100% іноземною інвестицією «УРСА», ТОВ «КВС-Україна», ТОВ «Метра ЛТД»;

письмово оформлені додатки «Тема» (з переліком тем на титульному аркуші, зазначених у пункті 1.1 договору від 01.05.2012 року № 010512), «Роз'яснення та консультації щодо застосування законодавства про міжнародно-правове регулювання діяльності суб'єктів господарювання та законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності - основні зміни в законодавстві, що регулюють відносини за участю іноземного елемента», «Тема: особливості застосування законодавства України про захист персональних даних», «Митне оформлення вантажів на території України» (з переліком тем на титульному аркуші, зазначених у пункті 1.1 договору від 01.05.2012 №010512-3), «Юридичні консультації по законодавству України з трудового права; юридична експертиза документів; консультування по питаннях необхідності і процедурам ліцензування і сертифікації в Україні; супровід договірної діяльності (перевірка і редагування договорів)».

Апелянт посилається на те, що вказані письмові консультації та роз'яснення були надані ТОВ «Ікспоінт» саме ТОВ «Галард Сервіс Груп» на виконання укладених з ним договорів про надання юридичних послуг. Зазначені консультації та роз'яснення використовувались позивачем у своїй господарській діяльності для належного виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «Оптіма-Фарм», ТОВ «Нова Холдинг», ТОВ «Агріматко-Вест», ТОВ «МТІ», ТОВ «Чіпіта Україна Збут», ТОВ «Інститут нових технологій», Підприємством зі 100% іноземною інвестицією «УРСА», ТОВ «КВС-Україна», ТОВ «Метра ЛТД», що підтверджується доданими позивачем до матеріалів адміністративної справи доповідними записками керівника юридичного відділу ТОВ «Ікспоінт» на ім'я генерального директора товариства.

В свою чергу, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що надані апелянтом докази не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій щодо надання ТОВ «Галард Серсвіс Груп» позивачу юридичних послуг за договорами від 01.05.2012 року № 010512, від 01.05.2012 року № 010512-1, від 01.05.2012 року № 010512-2, від 01.05.2012 року № 010512-3, від 01.06.2012 року № 010612. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Перш за все, судова колегія не може не зауважити, що зі змісту Статуту ТОВ «Ікспоінт» 2008 року та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує: основним видом діяльності товариства є надання юридичних послуг.

Згідно довідки ТОВ «Ікспоінт» від 12.03.2012 року, кількість штатних працівників станом на 01.05.2012 року складала 34 людини, з них 9 юрисконсультів.

Представник апелянт не зміг надати ґрунтовних пояснень та будь-яких доказів щодо необхідності підприємством, яке має відповідних фахівців (9 юрисконсультів) придбання юридичних послуг для виконання основних його цілей та завдань.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує, що отримані від від ТОВ «Галард Сервіс Груп» юридичні послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності для належного виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «Оптіма-Фарм», ТОВ «Нова Холдинг», ТОВ «Агріматко-Вест», ТОВ «МТІ», ТОВ «Чіпіта Україна Збут», ТОВ «Інститут нових технологій», Підприємством зі 100% іноземною інвестицією «УРСА», ТОВ «КВС-Україна», ТОВ «Метра ЛТД»,

Проте, зі змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з травня 2012 року по грудень 2013 року про надання позивачем інформаційних та юридичних послуг вказаним контрагентам неможливо встановити, які саме види юридичних послуг їм надавались ТОВ «Ікспоінт» і чи міг при цьому позивач використовувати результати послуг, отриманих від ТОВ «Галард Сервіс Груп».

Крім того, зміст і види юридичних послуг за договорами, укладеними, зокрема, між позивачем та ТОВ «Оптіма-Фарм», ТОВ «Метра ЛТД», Підприємством зі 100% іноземною інвестицією «УРСА», кардинально відмінні від змісту і видів юридичних послуг, визначених у договорах, укладених між позивачем та ТОВ «Галард Сервіс Груп».

В підтвердження обґрунтування своїх доводів апелянтом також було надано доповідні записки керівника юридичного відділу ТОВ «Ікспоінт» на ім'я генерального директора про використання в ході надання послуг ТОВ «Чіпіта Україна Збут», ТОВ «МТІ», ТОВ «Нова Холдинг», ТОВ «Агріматко-Вест», ТОВ «КВС-Україна», ТОВ «Інститут нових технологій», ТОВ «Оптіма-Фарм», ТОВ «Метра ЛТД» інформаційних матеріалів, отриманих згідно з актами виконаних робіт, підписаних з ТОВ «Галард Сервіс Груп». Разом з тим, зі змісту вказаних записок не убачається будь-яких відомостей про спірні господарські операції, до того ж є незрозумілою є мета їх складання.

Як уже зазначалось вище під час судового розгляду позивачем були надані додатки «Тема» (з переліком тем на титульному аркуші, зазначених у п. 1.1 договору від 01.05.2012 року № 010512), інші роз'яснення та консультації, проте з їх змісту та оформлення не вбачається будь-яких відомостей, що вони були розроблені саме ТОВ «Галард Сервіс Груп».

Слід також відзначити, що додаток № 2 «Роз'яснення та консультації щодо застосування законодавства про міжнародно-правове регулювання діяльності суб'єктів господарювання та законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності - основні зміни в законодавстві, що регулюють відносини за участю іноземного елемента» містить у собі проекти договорів, які датовані 2013 роком, хоча, згідно з наданими позивачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Галард Сервіс Груп» надавали юридичні послуги позивачу з травня по липень 2012 року. Крім того, зміст додатків № 1-5 не розкриває та не відповідає переліку тем на титульних аркушах цих додатків та переліку тем, визначених договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Галард Сервіс Груп».

Не можна не відзначити, що номенклатура послуг продавця, зазначена у податкових накладних, які видані позивачу ТОВ «Галард Сервіс Груп», не розкриває змісту та обсягу цих послуг: не можливо встановити, який саме вид послуг із перелічених у пунктах 1.1 договорів від 01.05.2012 року №010512, від 01.05.2012 року № 010512-1, від 01.05.2012 року № 010512-2, від 01.05.2012 року № 010512-3, від 01.06.2012 року № 010612, укладених між позивачем та ТОВ «Галард Сервіс Груп» та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), надавався позивачу згідно із конкретною податковою накладною.

Судова колегія не може не погодитися з доводами апелянта щодо скептичного оцінювання акта ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Галард Сервіс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.09.2013 рік.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що в зазначеному вище акті зустрічної звірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувалися валові витрати та податковий кредит, а він жодним чином не є належним доказом підтвердження безтоварності або товарності господарських операції позивача з його контрагентом.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

В свою чергу, матеріали справи містять достатньо інших належних та допустимих доказів щоб прийти до висновку про товарність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Всупереч вимогам статті 9 цього ж Закону, п. 201.1 ст. 201 ПК України у податкових накладних від 18.05.2012 року № 342, від 31.05.2012 року № 665, від 31.05.2012 року № 666, від 31.05.2012 року № 667, від 29.06.2012 року № 673, від 31.07.2012 року № 716, які видані ТОВ «Галард Сервіс Груп» на користь позивача, не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Отже, відсутність достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання позивачу ТОВ «Галард Сервіс Груп» послуг, що становлять зміст господарських операцій, відповідно до укладених між ними договорів про надання юридичних послуг від 01.05.2012 року № 010512, № 010512-1, № 010512-2, № 010512-3, від 01.06.2012 року № 010612 спростовує доводи апелянта про реальність господарських операцій щодо фактичного придбання позивачем юридичних послуг у ТОВ «Галард Сервіс Груп».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинах зі своїм контрагентом, не відповідають вимогам, встановленим частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку щодо непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Галард Сервіс Груп» та використання придбаних послуг у своїй господарській діяльності, що свідчить про відсутність підстав для включення позивачем вартості придбаних у ТОВ «Галард Сервіс Груп» послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірні, як і застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача у відповідності до вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 123 ПК України.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ікспоінт» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.05.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.