Ухвала суду № 38915147, 26.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12314/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1160/2014

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Барашков В. В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого : Мелінишин Г.П.

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Івано-Франківського обласного військового комісаріату на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 кошти на загальну суму 1 847,16 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Також вирішено питання судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_2 та Івано-Франківський обласний військовий комісаріат подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неправильно визначено суму виплат за позовом. При цьому судом безпідставно застосовано п.3 ст. 117 КЗпП України, яка виключена Законом України від 20.12.2005 року №3248-ІV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України». Також суд неправильно визначив і розмір середньої заробітної плати. Посилаючись на зазначені обставини просила рішення суду в частині визначення суми виплати змінити, задовольнивши її позовні вимоги в повному об'ємі.

Івано-Франківській обласний військовий комісаріат у своїй апеляційній скарзі вказує, що місцевим судом не вирішено питання щодо строку звернення позивача до суду. Так, відповідно до вимог трудового законодавства для звернення працівника до суду із заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним не розрахувався. Про порушення свого права ОСОБА_2 дізналась 18.02.2013 року, що підтверджується її листом до ОВК, тоді як позов пред'явлено лише 20.09.2013 року. За таких обставин нею пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що після скасування наказу військового комісара Івано-Франківського ОВК від 25.12.2012 року №242 згідно якого державний службовець ОСОБА_2 підлягала звільненню з роботи з 28.12.2012 року у зв'язку із скороченням штату працівників, внаслідок її перебування з 27.12.2012 року по 16.01.2013 року на стаціонарному лікуванні, станом на день виходу ОСОБА_2 на роботу 17.01.2013 року посаду, яку вона займала до звільнення, не було передбачено в штатному розписі ОВК. А тому заробітна плата їй за цей день не нараховувалась. Щодо табелю обліку використання робочого часу, то такий складено не вірно, без погоджень відповідальних осіб. Вказаним обставинам суд не дав належної правової оцінки, що призвело до неправильного вирішення спору.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи її скарги підтримав з наведених у ній мотивів, а доводи скарги Івано-Франківського ОВК не визнав.

Представник Івано-Франківського обласного військового комісаріату доводи своєї скарги підтримав з наведених у ній мотивів, а доводи скарги ОСОБА_2 не визнав.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга Івано-Франківського обласного військового комісаріату підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, де з 30.12.2008 року працювала на посаді провідного спеціаліста юридичної групи (а.с.55).

Наказом №7 від 17.01.2013 року її звільнено з роботи з підстав, передбачених п.5 ст. 36 КЗпП України (в зв'язку із переведенням до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вказана норма закону узгоджується також і з роз'ясненнями п. 30 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно яких за змістом частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Як передбачено п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Встановлено, що предметом спору є невиплачена позивачу заробітна плата за 17.01.2013 року - день звільнення, який вважається останнім робочим днем, та відповідно виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на державній службі, наказом №9 від 21.01.2009 року їй присвоєно 11 ранг державного службовця (а.с.55).

А отже, вона відноситься до осіб публічної служби.

Ураховуючи викладене та те, що спір між сторонами виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст. 310 ЦПК України.

Відповідно апеляційна скарга Івано-Франківського обласного військового комісаріату підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 щодо зміни рішення суду не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 310, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 квітня 2014 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Р.Й. Матківський

А.І. Шишко