Рішення № 38914645, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4383/14 20.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Агро»

про стягнення 13 853 389,61 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Симонян А.В. (представник за довіреністю №236 від 26.12.2013р.)

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Агро» (надалі - відповідач) суми заборгованості в розмірі 13 853 389,61 грн. за Договором поставки №2554/11/03п від 11.03.2013р., а саме основний борг в розмірі 4 550 788,66 грн., пеня в розмірі 5 887 364,35 грн., штраф за прострочення строків поставки товару в розмірі 1 365 236,60 грн. та штраф за ненадання в заставу майбутнього урожаю соняшника в розмірі 2 050 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за Договором по поставці оплаченого позивачем товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/4383/14, розгляд призначено на 22.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 13.05.2014р.

В судове засідання 13.05.2014р. представник від відповідача повторно не з'явився, розгляд справи було відкладено до 20.05.2014р., окрім того у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на 15 днів терміном до 02.06.2014р.

В судове засідання 20.05.2014р. представники від відповідач не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 20 травня 2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2013р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки №2554/11/03п (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2013 року, іменований надалі «товар», за ціною та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору кількість товару, що підлягає постачанню, орієнтовно становить 15 000,00 тон, +/- 10% в опціоні відповідача, товар передається рівновеликими партіями. Остаточна кількість товару дорівнює сумі товару за всіма додатковими угодами і по всіх партіях.

Ціна однієї тони товару орієнтовно становить - 1 500,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 250,00 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною Договору. (п. 3.1. Договору).

Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача. Оплата за товар здійснюється наступним чином:

- 6 750 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 125 000,00 грн., в якості завдатку, в строк до 22.03.2013р. включно;

- 3 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 541 666,67 грн., якості середньої оплати, в строк до 22.03.2013р. включно;

- 8 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 416 666,67 грн., в якості попередньої оплати в строк до 20.04.2013р. включно;

- 4 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 666 666,67 грн., в якості попередньої оплати, в строк до 01.08.2013р. включно;

- остаточні розрахунки здійснюються в терміни, обумовлені сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього Договору. (п. 3.2., 3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що остаточна оплата за товар здійснюється після поставки товару або окремих його партій. Визначення сторонами остаточної ціни товару і передача права власності на товар здійснюється згідно з пунктами 3.1, 3.5., 3.6., 3.8., 5.4. Договору.

Товар поставляється (передається) позивачу на умовах DDU склад ТОВ «Сватівська олія»: вул. Челюскінців, 15, м. Сватове, Сватівський р-н, Луганської області, згідно з «ІНКОТЕРМС-2000» в строк до 01 грудня 2013 року. (п. 4.1. Договору).

За кількістю товар вважається зданим відповідачем і прийнятим позивачем з дати, зазначеної у відповідній складській квитанції та в акті прийому передачі товару, складеному у місці постачання товару із зазначенням показників якості товару. (п. 4.4. Договору).

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору від 19 серпня 2013 року сторони дійшли згоди викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: «Ціна однієї тони товару орієнтовно становить - 1 366,67 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 227,78 грн. Остаточна ціна товару визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною Договору.».

Пунктом 2 Додаткової угоди до Договору від 19 серпня 2013 року сторони дійшли згоди викласти п. 3.3. Договору в наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється наступним чином:

- 6 750 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 125 000,00 грн., в якості завдатку, в строк до 22.03.2013р. включно;

- 3 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 541 666,67 грн., якості середньої оплати, в строк до 22.03.2013р. включно;

- 8 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 416 666,67 грн., в якості попередньої оплати в строк до 20.04.2013р. включно;

- 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 333 333,33 грн., в якості попередньої оплати, в строк до 21.08.2013р. включно;

- остаточні розрахунки здійснюються в терміни, обумовлені сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього Договору.».

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору від 22 січня 2014 року сторонами погоджено, що згідно з умовами Договору остаточна ціна на нижчезазначений товар, що знаходиться на складі ТОВ «Сватіська олія» за адресою вул. Челюскінців, 15, м. Сватове, Сватівський район, Луганської області:

- обсяг партії становить: 5 621,448 тон;

- остаточна ціна товару у зазначеній вище партії становить: 2 753,72 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 458,95 грн., за 1 тону товару, виходячи з якісних показників (вологість не вище 8%; сміттєва домішка - не більше 3%) і враховуючи 13% річних за користування грошовими коштами відповідно до п. 3.6. Договору.

Пунктом 2 Додаткової угоди до Договору від 22 січня 2014 року встановлено, що загальна остаточна вартість товару, зазначеної в п. 1 цієї Додаткової угоди, становить: 15 479 893,79 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2 579 982,30 грн., з урахуванням якісних показників, відповідно до п. 5.4. Договору і 13% річних за користування грошовими коштами відповідно до п. 3.6. Договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди до Договору від 22 січня 2014 року сторони дійшли згоди врахувати завдаток і попередню оплату, сплачені за Договором в розмірі 15 479 893,79 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2 579 982,30 грн., в рахунок оплати товару, зазначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди.

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору від 22 січня 2014 року сторонами погоджено, що згідно з умовами Договору остаточна ціна на нижчезазначений товар, що знаходиться на складі ТОВ «Сватіська олія» за адресою вул. Челюскінців, 15, м. Сватове, Сватівський район, Луганської області:

- обсяг партії становить: 183,778 тон;

- остаточна ціна товару у зазначеній вище партії становить: 2 553,72 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 425,62 грн., за 1 тону товару, виходячи з якісних показників (вологість не вище 8%; сміттєва домішка - не більше 3%) і враховуючи 13% річних за користування грошовими коштами відповідно до п. 3.6. Договору.

Пунктом 2 Додаткової угоди до Договору від 22 січня 2014 року встановлено, що загальна остаточна вартість товару, зазначеної в п. 1 цієї Додаткової угоди, становить: 469 317,55 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 78 219,59 грн., з урахуванням якісних показників, відповідно до п. 5.4. Договору і 13% річних за користування грошовими коштами відповідно до п. 3.6. Договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди до Договору від 22 січня 2014 року сторони дійшли згоди врахувати завдаток і попередню оплату, сплачені за Договором в розмірі 469 317,55 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 78 219,59 грн., в рахунок оплати товару, зазначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди.

Позивачем у відповідності до умов Договору було проведено на рахунок відповідача оплату в розмірі 20 500 000,00 грн. згідно наступних платіжних доручень:

- №499 від 21.03.2013р. на суму 3 250 000,00 грн.;

- №500 від 21.03.2013р. на суму 6 750 000,00 грн.;

- №533 від 25.04.2013р. на суму 600 000,00 грн.;

- №519 від 22.04.20.13р. на суму 3 000 000,00 грн.;

- №521 від 23.04.2013р. на суму 1 500 000,00 грн.;

- №249 від 30.04.2013р. на суму 80 000,00 грн.;

- №564 від 30.04.2013р. на суму 80 000,00 грн.;

- №1255 від 30.04.2013р. на суму 440 000,00 грн.;

- №579 від 08.05.2013р. на суму 2 800 000,00 грн.;

- №1282 від 20.08.2013р. на суму 2 000 000,00 грн.

Відповідачем поставку було здійснено лише частково на суму в розмірі 15 949 211,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №CN-0000049032 від 22.01.2014р. на суму в розмірі 15 479 893,79 грн.;

- №CN-0000049033 від 22.01.2014р. на суму в розмірі 469 317,55 грн.

Як стверджує позивач, що не заперечено відповідачем, товару, на оплачену позивачем суму в розмірі 4 550 788,66 грн., відповідачем поставлено не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

13.02.2014р. позивачем було складено та направлено відповідачу вимогу №1-41 від 12.02.2014р. про повернення грошових коштів на суму 4 550 788,66 грн. (належним чином завірена копія вимоги міститься в матеріалах справи).

Відповідачем відповіді на зазначену претензію на адресу позивача направлено не було.

Станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем суму заборгованості в розмірі 4 550 788,66 грн. позивачу перераховано не було.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно з п. 6.1. Договору за неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення вартості оплаченого позивачем але не поставленого відповідачем товару не виконав неналежним чином у строки визначені вимогою позивача, тобто до 20.02.2014р., таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 550 788,66 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 550 788,66 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 5 887 364,35 грн., суму штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 1 365 236,60 грн. та суму штрафу за ненадання в заставу майбутнього урожаю соняшника в розмірі 2 050 000,00 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.2. Договору у разі несвоєчасної поставки або недопоставки товару, або прострочення передачі документів, зазначених у п. 4.5. цього Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості непереданого (несвоєчасно переданого) товару або товару, на який не передані документи згідно п. 4.5. цього Договору, за кожний день прострочення і, крім того, відшкодовує всі завдані збитки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 5 887 364,35 грн. в справі №910/4383/14 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.4. Договору у разі прострочення поставки товару, або узгодження остаточної ціни, або прострочення передачі документів, зазначених у п. 4.5. цього Договору, або неповернення (несвоєчасного повернення) сум завдатку та попередньої оплати відповідно до п. 8.4. цього Договору, більш ніж на 30 календарних днів, крім санкцій, передбачених в Договорі, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого в строк товару або товару, на який не передані документи згідно п. 4.5цього Договору, або неповернених сум завдатку та попередньої оплати відповідно до п. 8.4. цього Договору, що не звільняє відповідача від виконання зобов'язань в натурі.

Пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу за прострочення поставки товару, суд вважає позовну вимогу в справі №910/4383/14 про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 365 236,60 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.4. Договору протягом 5 робочих днів з моменту здачі до відповідних районних органів державної статистики за місцем здійснення діяльності Звіту №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2013 року» про посіяні площі соняшнику, але не пізніше 17 червня 2013р., відповідач зобов'язується передати у заставу позивачу майбутній врожай соняшника, що буде зібрано у 2013р., який посіяний на площі не менш ніж 12 000 гектарів у Троїцькому, Старобільському, Сватівському, Марківському, Кремінському районах Луганської області. Передача у заставу вважається здійсненою з моменту підписання сторонами і нотаріального посвідчення відповідного запису в Державній реєстр обтяжень рухомого майна. У разі не передання у заставу майбутнього врожаю соняшника у кількості та у строк, зазначеній у цьому пункті, відповідач зобов'язується повернути позивачу суми завдатку та попередньої оплати, які вказані у п. 3.3. цього Договору, протягом 5 робочих днів починаючи з 20 червня 2013р., крім цього відповідач зобов'язується сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від сум завдатку та попередньої оплати.

Відповідно до наявної в матеріалах справи завіреної копії Договору застави майбутнього урожаю, укладеного між сторонами, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, укладено його 19 липня 2013 року, тобто з порушенням передбаченого п. 8.4. Договору строку.

Таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу за прострочення передання у заставу майбутнього врожаю соняшника, суд вважає позовну вимогу в справі №910/4383/14 про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 050 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/4383/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 4 550 788,66 грн., суми пені в розмірі 5 887 364,35 грн., суми штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 1 365 236,60 грн. та суми штрафу за прострочення передання у заставу майбутнього врожаю соняшника в розмірі 2 050 000,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 73 080,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (код ЄДРПОУ 34287465, адреса: 03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, 13/16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (код ЄДРПОУ 25602906, адреса: 83003, м. Київ, вул. Капітана Ратникова, 1) суму основного боргу в розмірі 4 550 788,66 грн. (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 66 копійок), суму пені в розмірі 5 887 364,35 грн. (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 35 копійок), суму штрафу за прострочення строків поставки товару в розмірі 1 365 236,60 грн. (один мільйон триста шістдесят п'ять тисяч двісті тридцять шість гривень 60 копійок), штраф за прострочення передання в заставу майбутнього врожаю соняшника в розмірі 2 050 000,00 грн. (два мільйони п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014р.

Суддя С.М. Морозов