Постанова № 38913849, 15.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 9104/174869/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Хобор Р. Б., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року по справі №2а - 0770/1233/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез - Центр» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 24 грудня 2010 року №0003402341/0, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез - Центр», звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та Державної податкової адміністрації у Закарпатській області і просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 грудня 2010 року №0003402341/0 та рішення про результати розгляду скарги №135/10/25 - 044 від 24 січня 2011 року Державної податкової адміністрації у Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення перевірки посадові особи відповідача прийшли до висновку про недоведеність того, що надані підприємцем ОСОБА_1 юридичні послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача. Проте всі отримані юридичні послуги задокументовано та підтверджено актами виконаних робіт. На протязі періоду, що підлягав перевірці, позивач декларував прибуток та відповідно сплачував податок на прибуток, а тому отримані юридичні послуги компенсувалися більшим прибутком. Крім цього, особам, які проводили перевірку було запропоновано надати розшифровку по актах виконаних робіт, проте ці особи відмовилися від отримання такої розшифровки. Тому вважає. що у відповідача за результатами проведеної перевірки не було підстав для винесення оспорюваного податкового повідомлення - рішення. Також, рішення про результати розгляду скарги позивача за №135/10/25 - 044 від 24 січня 2011 року не направлялось, що у свою чергу є порушенням пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вважає, що у зв'язку з тим, що після розгляду скарги відповідач не надіслав на адресу позивача нове повідомлення - рішення із новими строками сплати, то визначення строків сплати у податковому повідомленні - рішенні №0003402341/0 є таким, що не відповідає положенням п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення №0003402341/0 від 24 грудня 2010 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 49 775 гривень за основним платежем та 24 887 гривень 65 коп. - за штрафними (фінансовими санкціями). В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

З таким судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведеної перевірки позивачу направлялися листи про надання пояснень щодо доцільності надання юридичних послуг підприємцем ОСОБА_1 в розрізі аукціонів та біржових торгів, щодо обсягу наданих послуг по кожному факту та вартість послуг з розрахунку на годину використаного робочого часу. Проте позивачем не надано таку інформацію. Разом з цим, у представлених актах здачі - прийому виконаних робіт на зазначено обсяги наданих послуг, з яких питань отримані послуги та яка економічна вигода отримана внаслідок використання наданих послуг. Так як позивачем не були надані документи, що підтверджують показники, відображені платником податків, вважається, що такі документи відсутні. Тобто, у даному випадку відсутні передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» умови віднесення витрат, що здійснюються в ході господарської діяльності, до валових витрат. Тому вважає, що податкове повідомлення - рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток прийняте обґрунтовано та за наявності передбачених законом підстав. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (позивач) та відповідач в судове засідання представників не направили, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає причини неявки представників сторін в судове засідання не поважними, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а також відсутні підстави для визнання обов'язковою участь представників сторін в апеляційному розгляді справи.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за відсутності представників сторін.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що факти надання юридичних послуг підтверджені наявними та наданими для перевірки договорами, актами здачі - прийому виконаних робіт, тобто належними первинними документами і ці первинні документи в судовому порядку недійсними визнані не були. Також, як зазначив суд першої інстанції, податковим органом не оспорюється реальний характер наданих юридичних послуг.

Крім цього, за висновками суду першої інстанції, з посиланням на пояснення представника позивача до витрат підприємства віднесені витрати по складанню договорів, контрактів, експертизи інших договорів, контрактів на відповідність діючому законодавству і інтересам клієнта, наданню усних та письмових правових консультацій з поточної діяльності підприємства, складанню позовних заяв до суду, складанню листів, заяв, звернень, клопотань, запитів та скарг до державних органів, представництво інтересів в судових інстанціях і державних органах. На підтвердження реального характеру наданих послуг до матеріалів справи долучено копії висновків про перевірку документів щодо можливості підписання договорів та проекти таких договорів, а у штаті позивача посада юриста відсутня. Податковим органом не оспорюється реальний характер наданих юридичних послуг, а підставами для виключення їх вартості зі складу валових витрат є виключно позиція відповідачів щодо недоведеності зв'язку витрат на оплату юридичних послуг з господарською діяльністю позивача та твердження щодо неналежного оформлення первинних документів.

Враховуючи специфіку предмету діяльності позивача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості зв'язку таких юридичних послуг з його господарською діяльністю. Тому, суд вважав, що податковий орган неправомірно виключив зі складу валових витрат вартість, отриманих згідно з вищезазначених договорів, юридичних послуг у розмірі 199 100 гривень.

Разом з цим, позивачем було надано для проведеної податкової перевірки на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості юридичних послуг акти здачі - прийому виконаних робіт від 30 грудня 2008 року на суму 43 420 гривень та від 31 вересня 2009 року на суму 97 000 гривень, але договори не були представлені. Також не було надано жодних первинних документів на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат у ІV кварталі 2008 року 25 000 гривень вартості наданих юридичних послуг.

Оскільки під час проведення податкової перевірки належних первинних документів на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат 165 420 гривень позивачем не надано, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Також, суд першої інстанції у своїх висновках зазначив, що позивачем занижено валовий дохід за період із 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року на суму 7 454 гривні 81 коп. за рахунок не включення до складу валового доходу від надання послуг у вигляді винагороди в сумі 5 564 гривні 81 коп., а також безповоротної фінансової допомоги у першому кварталі 2009 році в сумі 1 890 гривень.

Судом першої інстанції не вирішувалася позовна вимога стосовно скасування рішення про результати розгляду скарги №135/10/25 - 044 від 24 січня 2011 року, так як позивач у судовому засіданні не підтримав цю вимогу.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, товариство з обмеженою відповідальності «Синтез - Центр», згідно Статуту, затвердженого рішенням зборів засновників від 03 березня 2006 року та довідки АА №137581 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 02 березня 2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області 16 лютого 2006 року, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1.

Позивачем укладалися договори з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 про надання послуг та консультацій з правових питань. Зокрема: 05 травня 2008 року укладено договір №01/05; 14 липня 2008 року укладено договір №03/08; 01 грудня 2008 року укладено договір №03/12; 01 грудня 2009 року укладено договір №01/01; 01 червня 2009 року укладено договір №04/06. На підтвердження виконання робіт згідно договорів сторонами складено Акти здачі - прийому виконаних робіт, у яких зазначено короткий опис виконаної роботи та її вартість. Згідно з актами здачі - прийому виконаних робіт від 12 серпня 2008 року, 25 жовтня 2008 року, 21 листопада 2008 року, 30 грудня 2008 року, 31 березня 2009 року, 30 червня 2009 року, 31 грудня 2009 року, 31 березня 2010 року виконавцем було надано послуг та консультацій щодо основної діяльності позивача на загальну суму 348 520 гривень.

Крім цього, позивачем представлено в судове засідання суду першої інстанції висновки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перевірку документів щодо можливості підписання позивачем договорів, копії цих договорів, з приводу яких видано висновки, а також Свідоцтво про підвищення кваліфікації фахівця з відчуження об'єктів власності та продажу майна в процесі приватизації від 13 листопада 2008 року ПК № 0030 про підвищення кваліфікації ОСОБА_1 та повідомлення підприємця про отримання Свідоцтва фахівця з відчуження об'єктів державної власності та продажу майна в процесі приватизації з пропозицією надання позивачу юридичних послуг, що стосуються професійної діяльності позивача.

Із 04 жовтня по 03 грудня 2010 року відповідачами проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період із 20 лютого 2006 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої 10 грудня 2010 року складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №4184/23 - 1/34022853 і в якому викладені висновки щодо виявлених в ході перевірки порушень.

Зокрема, відповідачі прийшли до висновку про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92 994 гривні, в тому числі: за четвертий квартал 2008 року - на суму 29 649 гривень; за перший квартал 2009 року - на суму 24 722 гривні; за другий квартал 2009 року - на суму 7 123 гривні; за четвертий квартал 2009 року - на суму 11 500 гривень; за перший квартал 2010 року - на суму 20 000 гривень.

На підставі висновків перевірки 24 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді прийнято податкове повідомлення - рішення від 24 грудня 2010 року №0003402341/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 139 491 гривні, в тому числі 92 994 гривні - за основним платежем та 46 497 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання було виявлене в ході перевірки завищення позивачем валових витрат за період із 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року на суму 364 520 гривень у зв'язку із недоведенням зв'язку наданих позивачу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 юридичних послуг з господарською діяльністю позивача. Також, акти здачі - прийому виконаних робіт не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як не містять даних щодо обсягів наданих послуг (робіт), відсутній конкретний перелік наданих робіт (послуг), місце їх надання. Окрім цього, встановлено включення до складу валових витрат у четвертому кварталі 2008 року 25 000 гривень вартості наданих юридичних послуг, не підтверджених необхідними первинними документами.

Позивач в порядку адміністративного оскарження подав до Державної податкової адміністрації в Закарпатській області скаргу на вказане податкове повідомлення - рішення, яку рішенням від 24 січня 2011 року за №135/10/25 - 044 залишено без задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до п. 5.1, пп. 5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, умовою віднесення витрат, які здійснені платником податків в ході господарської діяльності, є взаємозв'язок таких витрат з господарською діяльністю.

Крім цього, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такі витрати повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції, а також в розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відображати взаємозв'язок витрат з ведення виробництва чи продажем продукції (послуг).

Відповідачем (Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді) в ході перевірки у відповідності до Закону України «Про державну податкову службу» направлялися позивачу листи №8273/10/23 - 1 від 05 листопада 2010 року та №9257/10/23 - 1 від 01 грудня 2010 року про надання інформації щодо обсягу наданих юридичних послуг по кожному факту, вартості послуг за годину роботи, про проведення розрахунки з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. На вказані листи позивачем надано відповіді відповідно від 05 листопада 2010 року за №37 та від 02 грудня 2010 року за №44, зміст яких зводиться до констатації положень Конституції України та Цивільного кодексу України стосовно загальних засад укладення договорів в процесі господарської діяльності.

Ці обставини спростовують твердження суду першої інстанції щодо відмови відповідачів від отримання в ході перевірки розшифровки по актах виконаних робіт. Також, позивачем до перевірки представлені документи, описані в акті перевірки, і позивач не зазначає про представлення інших документі, окрім вказаних в акті перевірки, які не були враховані у висновках перевірки.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення №0003402341/0 від 24 грудня 2010 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 49 775 гривень за основним платежем та 24 887 гривень 65 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями є помилковим, оскільки позивачем не представлено належним чином складені первинні документи, а представлені позивачем договори про надання послуг та консультацій з правових питань та господарської діяльності та акти здачі - прийому виконаної роботи не підтверджують фактів понесення позивачем витрат на оплату юридичних послуг і взаємозв'язок таких витрат з господарською діяльністю позивача. Тобто, відсутні умови віднесення їх до валових витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

В свою чергу позивачем внаслідок необґрунтованого формування валових витрат безпідставно зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток і відповідно занижено податкове зобов'язання.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині прийнятого рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкового повідомлення - рішення обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови віднесення певної суми до валових витрат.

Тому постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог слід скасувати та прийняти у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року по справі №2а - 0770/1233/11 в частині прийнятого рішення про задоволення позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез - Центр» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 24 грудня 2010 року №0003402341/0 - в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 49 775 гривень з основним платежем та 24 887 гривень 65 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. Б. Хобор

І. О. Яворський

Постанову в повному обсязі складено 20 травня 2014 року.