Постанова № 38913068, 21.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р. Справа № 816/644/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Хахалєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. по справі № 816/644/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

05 березня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000381507 від 14 вересня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000381507 від 14 вересня 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (код ЄДРПОУ 31354329) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. (сплачений згідно платіжного доручення №35 від 08 лютого 2013 року).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги пп. 4.1.5 п. 4.1 ст.4, п.198.3 ст.198, п. 200.4 статті 200 ПК України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, основним видом діяльності якого є газовидобування, а також платником податків, що знаходиться на податковому обліку у відповідача, підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію свідоцтва платника ПДВ (т. 1, а.с. 12, 70-71).

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ "ПК "Газвидобування" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень - квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31 серпня 2012 року № 2609/15-3/31354329 (т.1, а.с. 11-16).

Актом перевірки відповідача встановлено порушення позивачем пп. 4.1.5 п. 4.1 ст.4, п.198.3 ст.198, п. 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 2474662,00 грн., січень 2012 року у розмірі 5608752,00грн., лютий 2012 року у розмірі 275410,00грн., березень 2012 року у розмірі 5012700,00грн., квітень 2012 року у розмірі 330 818,00 грн.

14 вересня 2012 року ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000381507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13702342,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3425585,50грн. (т. 1, а.с. 8).

В межах процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000381507 залишено без змін, подані позивачем скарги - без задоволення (т.1, а.с. 43-66).

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій позивачу слугували висновки податкового органу, що ТОВ ПК "Газвидобування" здійснювалось укладання договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які у наступному не використано в господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутків, що не породжує зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, позивачем сплачено до державного бюджету податків та зборів на суму 22956,35 грн., а до бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлено суму 13702 342,00 грн., що порушує принцип фіскальної достатності.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку, що зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13702342,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3425585,50 грн. було здійснено відповідачем протиправно.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2011- квітень 2012р. позивач зарахував в повному обсязі суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з господарських операцій, пов'язаних з пошуком та розвідкою корисних копалин під час будівництва свердловин № 1, 2а Покровської площі, що відбувалися за період з вересня 2011р. по березень 2012р. та були оплачені з листопада 211 по березень 2012р.

З наданих позивачем документів вбачається, що за умовами контракту № 5914/11 від 21.06.2011р. буріння свердловин 1,2а покладено в обов'язки ТОВ " Сайпем Україна".

За умовами договору № 17/11 від 23.08.2011р. підготовка бурового розчину для буріння покладено в обов'язки ТОВ " Ем-Ай-СВАКО Україна". За умовами договорів № 85/11S від 14.06.2011р., № 112/11S від 11.08.2011р. зазначене товариство надавало позивачу послуги з обслуговування промивних рідин, а також здійснювало поставку хімічних реактивів для приготування бурових розчинів на підставі договору № 68/11Psk від 01.092011р. Також за умовами контракту № 134-07-08G від 29.07.2008р. ТОВ "Шлюмберже Сервісез України" зобов'язалося виконувати геофізичні роботи з похило-спрямованого буріння та цементування свердловин № 1,2а. На підстав договору № 32/09-2010 від 22.09.2010р. ТОВ Весерфорд України" зобов'язалося надати в користування обладнання та інструмент, що необхідний для операцій при бурінні свердловин. За умовами контракту № 1-0606/11 GAZ від 06.06.2011р. ТОВ " Гео Уелл Сервісез України" зобов'язалося виконати геофізичні роботи (каротажні роботи).

Приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивачем укладалися договори на придбання товарів, робіт , послуг, які не використовувалися в господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення за відомо збиткової діяльності.

Судом встановлено, що станом на 01 червня 2012 р. ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів 22 956,35 грн. До бюджетного відшкодування позивачем заявлено суму податку на додану вартість 13 702 342,00 грн. Вказана сума відшкодування позивача значно перевищує суму надходжень податків до державного бюджету від нього . (т. 1, а.с. 16).

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що діяльність позивача за період 2006-2012 роки носить збитковий характер.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Слід зазначити, що Верховний суд України в постанові від 28 лютого 2011 року №21-13а11 вказав: "...господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції".

Відповідно до пп. 14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.18 п. 14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п.138.6 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:- прямих матеріальних витрат;- прямих витрат на оплату праці;- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - ввезення товарів на митну територію України; - вивезення товарів за межі митної території України;- виключено; - постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 200.4. ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення податкових зобов'язань є сукупність таких обставин, як придбання товарі (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема , у випадках, якщо для цілей оподатковування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами ( цілями ділового характеру). Крім того, податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документі не тягне автоматичного виникнення права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування, а є лише умовою для під твердження факту реальності господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що з наданих позивачем документів не можна дійти висновку щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу, та використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, отже, останні не враховуються при визначенні різниці між податкового кредиту, податкового зобов'язання з ПДВ, суми від'ємного значення, що підлягає включенню до декларацій по наступних податкових періодах.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень пп. 4.1.5 п. 4.1 ст.4, п.198.3 ст.198, п. 200.4 статті 200 ПК України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. по справі № 816/644/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 26.05.2014 р.