Ухвала суду № 38912918, 21.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р.Справа № 818/8188/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Макаренко Я.М. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 818/8188/13-а

за позовом ПАТ "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року адміністративний позов ПАТ "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення задоволено. Скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 04.04.2013 р. № 805130000/2013/000069/1 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 215 901,19 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" судовий збір у розмірі 2159,0 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2014року, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03 січня 2013 року між ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" (Продавець) укладено контракт №2013-0004, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити калій хлористий на умовах поставки DAF кордон Білорусь/Україна.

Відповідно до умов п. 1 Додаткової угоди №3 від 04.03.2013 р. ЗАТ "Білоруська калійна компанія" здійснювало поставку ПАТ "Сумихімпром" калію хлористого по контрактній ціні 365 доларів за 1 метричну тону протягом березня 2013 року.

В підтвердження здійснення зазначеної поставки є рахунки-фактури на оплату калію хлористого від 12.03.2013 р. №4, від 25.03.2013 р. №377-380, від 27.03.2013 р. №389-402, від 29.03.2013 р. №406-420, платіжні доручення в іноземній валюті від 28.03.2013 р. №168, від 02.04.2013 р. №175 на загальну суму 651879,07 євро (оплата в євро передбачена додатковою угодою) ЗД накладні від 25.03.2013 р., від 27.03.2013 р., від 29.03.2013 р. на загальну кількість товару 1977400,0 кг. (а.с.20-81).

З метою митного оформлення позивачем 04.04.2013 р. подана митна декларація (МД) №805130000/2013/003660, згідно якої було заявлено до декларування калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 1977400,0 кг., вартістю 5768955,74 грн. (при курсі долара США 7,993).

Митна вартість вищевказаного товару визначалась позивачем за методом 1, відповідно до ст. 57 МК України, за ціною договору щодо товару, який імпортується (365 євро за 1 метричну тону).

04.04.2013 р. Сумською митницею прийнято рішення №805130000/2013/000069/1 (а.с.99-100) про коригування митної вартості товарів на рівні 0,7168 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 57 МК України).

04.04.2013 р. Сумською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00065 (а.с.95-98).

За заявою позивача придбаний товар (калій хлористий) митним органом випущено у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України з визначенням митної вартості в розмірі 365 євро за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 04.04.2013 р. №805130000/2013/003698.

Митна вартість товару визначена позивачем у митній декларації від 04.04.2013 р. №805130000/2013/003660 склала 5768955,74 грн. при курсі долара США 7,993. Визначений підприємством до сплати ПДВ склав 1153791,15 грн. (5 768 955,74 х 20%).

Митна вартість товару згідно рішення митного органу від 04.04.2013 р. №805130000/2013/000069/1 склала 6848461,70 грн. при курсі долара США 7,993. Визначений Сумською митницею до сплати ПДВ склав 1369692,34 грн. (6 848 461,70 х 20%).

Різниця між ПДВ визначеним до сплати відповідачем та ПДВ визначеним до сплати позивачем склала 215901,19 грн. (1 369 692,34-5 768 955,74), яку позивач і просить стягнути з державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що безпідставне витребування відповідачем додаткових документів, які не мають відношення до задекларованої позивачем митної вартості товарі, є порушенням принципів ст. 318 Митного кодексу України, тому оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а тому сума надмірно сплаченого податку на додану вартість за даним рішенням в розмірі 215901,19 грн. підлягає стягненню на користь ПАТ "Сумихімпром".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

При цьому, ч. 4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.04.2013 р. №805130000/2013/00065 (а.с.95-98) декларантом до митного органу надані наступні документи: попередня митна декларація, накладні УМВС, рахунки фактури від 12.03.2013 р. №4, від 25.03.2013 р. №377-380, від 27.03.2013 р. №389-402, від 29.03.2013 р. №406-420, зовнішньоекономічний контракт №2013-004 від 03.01.2013 та доповнення до зовнішньоекономічного контракту №2 від 30.01.2013 р. та №3 від 04.03.2013 р., довідка про проведення декларування валютних цінностей доходів майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, інформація про позитивні результати санітарно-епідеміологічні екологічного контролю товару, інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару, сертифікати про походження товару СТ-1, копія митної декларації країни відправлення.

Крім того, з врахуванням вимоги відповідача позивачем також були надані додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: лист ЗАТ "Білоруська калійна компанія" від 02.11.12 №05/4098, лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 22.03.13 №1217, копія Указу Президента Республіки Білорусь від 25.08.05 №398, копія платіжного доручення в іноземній валюті від 28.03.13 №168 та від 02.04.13 №176.

Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів митним органом до прийняття оскарженого рішення не наведено.

Відповідачем до суду надано письмові пояснення про причини прийняття оскарженого рішення, в якому зазначено, що на момент декларування позивачем товару згідно МД №805130000/2013/003660 від 04.04.2013 р. надано платіжне доручення від 28.03.2013 року №168 по рахункам - фактури 329- 343, 377-381, від 02.04.2013 №176 по рахункам - фактури 388-402. Однак, платіжне доручення по рахункам - фактури 403 - 426 до митного оформлення надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи під час декларування товару рахунки-фактури, надані продавцем, сплачені позивачем частково, а саме проведено оплату лише по рахункам (інвойсам) №377-380 від 25.03.13, 388-402 від 27.03.13, що підтверджується платіжними дорученнями №168 від 28.03.13 та №176 від 02.04.2013 року.

Рахунки - фактури №403-426 від 29.03.13 сплачено позивачем після подачі митної декларації №805130000/2013/003660, а саме 12.04.13р. що підтверджується платіжним дорученням №186, тому і могло бути надано позивачем станом на 04.04.2013р.

Посилання відповідача на те, що платіжні доручення №168 від 28.03.13 та №176 від 02.04.13 були надані позивачем лише на вимогу митного органу спростовується матеріалами справи, оскільки в декларації митної вартості від 04.04.13 №805130000/2013/003660 митним органом зроблено відмітку про надання ПАТ «Сумихімпром» до митного органу платіжних доручень №168 від 28.03.13 та №176 від 02.04.2013 року.

Несвоєчасність сплати, ненадання платіжних доручень на оплату товару, ненадання виписки з бухгалтерської документації не стали підставою і для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.13 №805130000/2013/00069/1.

Як зазначалось вище до митного органу позивачем було надано залізничні накладні за березень 2013 року на загальну кількість калію хлористого 1 977 400 кг. Рахунки - фактури на оплату калію хлористого від 12.03.2013 р. №4, від 25.03.2013 р. №377-380, від 27.03.2013 р. №389-402, від 29.03.2013 р. №406-420 з зазначенням номерів залізничних накладних за березень 2013 року. Платіжні доручення в іноземній валюті від 28.03.13 №168 та від 02.04.13 №176. МД від 04.04.2013 р. №805130000/2013/003660 згідно якої було заявлено до декларування калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 1 977 400 кг.

Надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, містять всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

У свою чергу п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Документи, які витребувано митним органом (перелік наведено у декларації митної вартості) не є необхідними для визначення митної вартості товарів, задекларованої в митній декларації від 04.04.2013 р. №805130000/2013/003660, оскільки контракт від 03.01.2013 №2013-0004 не містить положень стосовно третіх осіб (їх прав чи обов'язків) пов'язаних з його виконанням (а.с.85-87).

ЗАТ "Білоруська калійна компанія" не є виробником товару. Свою діяльність продавець здійснює на підставі Указу Президента Білорусь № 398 від 25.08.2005 (а.с.91-94), що слідує з копії листа №05-4098 від 02.11.2012 (а.с.90).

Відповідно до вказаного вище Указу ЗАТ "Білоруська калійна компанія" фактично є первинним ціноутворювачем при експорті калійний добрив виробництва ВАТ "Беларуськалій". Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення ВАТ "Білоруська калійна компанія" на калійні добрива, що поставляються на експорт, не існує, оскільки експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку.

Отже, ненадання витребуваних митним органом додаткових документів зумовлено об'єктивними причинами - відсутністю таких документів.

Відповідно до ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Безпідставне витребування відповідачем додаткових документів, які не мають відношення до задекларованої позивачем митної вартості товарі, є порушенням принципів ст. 318 Митного кодексу України.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій митного органу при винесенні рішення від 04.04.2013 р. № 805130000/2013/000069/1 про коригування митної вартості товарів є невірними.

Колегія суддів дійшла висновку щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 215901,19грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 27 Митного кодексу України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивач переплатив до бюджету податок на додану вартість та ввізне мито, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету надмірно сплачених сум.

Крім того, апеляційна інстанція не може не відзначити, що скасування незаконних рішень митного органу без задоволення похідної позовної вимоги щодо стягнення надмірно сплачених ввізного мита та ПДВ на користь позивача не в повній мірі поновлює його порушені права, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що у апелянта відсутні аргументовані доводи щодо заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів чи невірного визначення ним такої вартості, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятих митницею картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару, в зв'язку з чим заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично, рішення митниці підлягають скасуванню, а надміру сплачені кошти - поверненню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 818/8188/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 р.