Ухвала суду № 38912898, 21.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р.Справа № 820/2808/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Ситніка О.О., відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. по справі № 820/2808/14

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі по тексту - позивач, ДП "ХМЗ "ФЕД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.10.2013 року № 0000064100 про зменшення суми бюджетного відшкодування Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з податку на додану вартість на суму 72173, 00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 36086, 50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року по справі № 820/2808/14 адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.10.2013 року № 0000064100 про зменшення суми бюджетного відшкодування Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з податку на додану вартість на суму 72173, 00 грн. (сімдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні) і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 36086, 50 грн. (тридцять шість тисяч вісімдесят шість гривень п'ятдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягає на правомірності висновків акту перевірки про порушення пп. "г" п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за липень 2013 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом - ТОВ "Арлета", за угодами, які відповідач вважає безтоварними. З посиланням на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 03.09.2013 р. №174/26-54-22-04-38398632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Арлета" (код ЄДРПОУ 38398632), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "ХМЗ "ФЕД" (код ЄДРПОУ 14310052) за червень 2013 р., стверджує про відсутність за місцезнаходженням вказаного контрагента позивача, анулювання 15.08.2013 р. свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Арлета". Пояснив, що виробником придбаного позивачем титану є ВАТ «Корпорація ВСМПО-Ависма» (Росія), а ТОВ "Арлета" є посередником. З вказівкою на дані листа Харківської митниці від 09.12.2013 р. № 06.1/01-06.5/5970 зазначив, що контрагент позивача не здійснював ані самостійного імпорту вказаного товару з Росії, ані придбання продукції у підприємств, які його імпортували, з метою продажу ДП «ХМЗ «ФЕД». Вказує, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не доводять здійснення операцій по фактичному перевезенню титану; до перевірки не надано сертифікати якості та сертифікати відповідності виробника. З огляду на викладене, вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 0000064100 про зменшення суми бюджетного відшкодування Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з податку на додану вартість на суму 72173, 00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 36086, 50 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вважає хибними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про те, що господарські операції між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ "Арлета" не мали реального характеру, не направлені на реальне настання наслідків від здійснення господарської діяльності, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "ХМЗ "ФЕД" діє на підставі нової редакції Статуту, зареєстрованого виконкомом Харківської міської ради 04.05.2012 р. та затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 23.02.2012 № 86 (а.с. 8-19).

ДП "ХМЗ "ФЕД" є юридичною особою, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 504666 від 27.12.1991 р. (а.с. 6), включене до ЄДРПОУ згідно копії довідки серії АА № 744989 від 18.12.2012 р. (а.с. 7), перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 01.09.2000 р. за № 64, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 14.11.2002 р. № 150 (а.с. 21), є платником податку на додану вартість відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2000 р. № 30006923, виданого СДПІ ВПП у м. Харкові, індивідуальний податковий номер - 143100520391 (а.с. 20).

В період з 19.09.2013 року по 18.10.2013 року посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ХМЗ «ФЕД», за результатами якої було складено акт від 18.10.2013 р. за № 138/41-00-17/14310052 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код ЄДРПОУ 14310052) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за липень 2013 р." (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 120-156).

Зазначеним актом зафіксовано порушення з боку позивача вимог:

- п.п. "г" п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ із врахуванням змін та доповнень внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 72173, 20 грн. у т.ч. по періодам: - липень 2013 року на 72173, 20 грн.

- п.п. "г" п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ із врахуванням змін та доповнень, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на 72173,20 грн., у т.ч. по періодам: - липень 2013 року на 72173, 20 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки СДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.10.2013 року № 0000064100 про зменшення суми бюджетного відшкодування Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з податку на додану вартість на суму 72173, 00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 36086, 50 грн. (а.с. 22).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності включення ДП "ХМЗ "ФЕД" до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно з виписаними ТОВ "Арлета" податковими накладними та формування за наслідками від'ємного значення податку на додану вартість і суми податку, що підлягає відшкодуванню з держбюджету та, як наслідок, відсутності підстав для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 0000064100 слугував висновок податкового органу про порушення ДП «ХМЗ «ФЕД» вимог п.п. "г" п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

У свою чергу, такий висновок відповідачем зроблено виходячи з твердження про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок віднесення до складу останнього суми ПДВ по правочину із ТОВ «Арлета», які, на думку відповідача, не мають реального характеру.

Колегія суддів вважає такий висновок хибним та таким, що не є підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ, з наступних підстав.

За визначенням п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДП «ХМЗ «ФЕД» (Покупець) було укладено із ТОВ «Арлета» (Продавець) договір купівлі-продажу металопродукції № 01/02-К від 01.02.2013 р. (а.с. 38-42), за умовами якого ТОВ "Арлета" було поставлено позивачеві титан (умова постачання FСА - м. Київ (Інкотермс 2010), кількість та вартість якого зазначено у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною № 03071 від 03.07.2013 р. працівником позивача ОСОБА_3 за довіреністю № 2146 від 27.06.2013 р., отримано титан ВТЗ-1 круг ф 25 мм (48,0 кг), ВТЗ-1 круг ф 35 мм (53,0 кг), ВТ9 круг ф 50 мм (15, 0 кг), ВТЗ-1 круг ф 50 мм (36,2 кг), ВТЗ-1 круг ф 105 мм (106,0 кг) на загальну суму 145624, 8 грн., у т.ч. ПДВ 24270, 8 грн. (а.с.49).

Перевезення продукції здійснено за допомогою ТОВ "Транспортна компанія "САТ", про що свідчить наявна в матеріалах справи копія договору перевезення вантажів № 3448 від 10.01.2011 р. (а.с. 43-46).

Факт перевезення з м. Київ до філії ТОВ "ТК "САТ" в м. Харків, вул. Кацарська, 58а, підтверджується копією ТТН (накладною на вантаж) № КИ2145876 від 02.07.2013 р., звідки власним автотранспортом позивача за ТТН б/н від 03.07.2013 р. до подорожнього листа №858841 транспортувався до вул. Сумської, 132 (а.с.63-65).

Отриманий товар оприбуткований на складі № 102 за прибутковим ордером № 209 від 03.07.2013 р. і в подальшому видано в цех №11 за лімітними картами № 1481 від 08.07.2013 р., 1492 від 10.07.2013 р., 1541 від 22.07.2013 р., 1571, 1572 від 10.08.2013 р., 1684 від 04.09.2013 р., 1832 від 08.09.2013 р. та в лабораторію заводу за вимогами № 28, 30, 32 від 04.07.2013 р. (а.с.50-57).

Оплата здійснена платіжними дорученнями № 4966, 4969, 4972, 4973 від 01.07.2013 р. (а.с.58-61).

Позивачу контрагентом була виписана податкова накладна № 2 від 01.07.2013 р. на суму 145624,80 грн., у т.ч. ПДВ - 24270,80 грн. (а.с.62).

За видатковою накладною № 05071 від 05.07.2013 р. працівник позивача ОСОБА_3 за довіреністю № 2146 від 27.06.2013 р., отримав титан ВТЗ-1 круг ф 110 мм (51, 7 кг), ВТЗ-1 круг ф140 мм (78, 3 кг) на загальну суму 73320, 0 грн., у т.ч. ПДВ 12220, 0 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі № 102 за прибутковим ордером № 212 від 05.07.2013 р. і в подальшому видано в цех № 11 за лімітними картами № 1492 від 10.07.2013 р., 1548, 1550 від 22.07.2013 р. (а.с.66-69).

Оплата за придбаний товар була здійснена відповідно до платіжного доручення № 5197 від 03.07.2013 р. (а.с.70).

ТОВ "Арлета" позивачу була виписана податкова накладна № 12 від 03.07.2013 р. на суму 73320,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12220,00 грн. (а.с.71).

Перевезення здійснювалось від м. Київ до філії ТОВ "ТК "САТ" в м. Харків, вул. Кацарська, 58а, за ТТН (накладною на вантаж) №КИ2148407 від 04.07.2013 р., звідки власним автотранспортом позивача за ТТН б/н від 05.07.13 до подорожнього листа №858885 транспортувався до вул. Сумської, 132 (а.с.72-74).

За видатковою накладною № 05072 від 05.07.2013 р. працівником позивача ОСОБА_3 за довіреністю № 2146 від 27.06.2013 р., отримано титан ВТ1-0 проволока ф 3 мм (4,3 кг) на загальну суму 2425, 2 грн., у т.ч. ПДВ 404, 2 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі № 102 за прибутковим ордером № 213 від 05.07.2013 р. і в подальшому видано в цех № 27 за вимогою № 26 від 08.07.2013 р. (а.с.75-77).

Оплата за вказаний товар була здійснена платіжним дорученням № 5756 від 15.07.2013 р. (а.с.78).

Контрагентом позивачу була виписана податкова накладна № 18 від 05.07.2013 р. на суму 2425,20 грн., у т.ч. ПДВ - 404,20 грн. (а.с.79).

Перевезення здійснювалось з м. Київ до філії ТОВ "ТК "САТ" в м. Харків, вул. Кацарська, 58а згідно ТТН (накладною на вантаж) №КИ2148407 від 04.07.2013 р. (а.с.72-73).

За видатковою накладною № 17071 від 17.07.2013 р. працівник позивача ОСОБА_3 за довіреністю № 2375 від 15.07.2013 р., отримав титан ВТЗ-1 круг ф35мм (100,0 кг), ВТЗ-1 круг ф110 мм (33,0 кг), ВТЗ-1 круг ф130 мм (232,3 кг), ВТЗ-1 круг ф140 мм (10,0 кг) на загальну суму 211669, 2 грн., у т.ч. ПДВ 35278, 2 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі № 102 за прибутковим ордером № 223 від 17.07.2013 р. і в подальшому видано в цех № 11 за лімітними картами № 1642 від 27.08.2013 р., 1545, 1531-1533 від 22.07.2013 р. (а.с.80-85).

Оплата за отриманий товар здійснено платіжними дорученнями № 5753-5755 від 15.07.2013 р.

На адресу позивача виписані податкові накладні № 47, 48 від 15.07.2013 р. (а.с.86-87).

Перевезення здійснювалось з м. Києва до філії ТОВ "ТК "САТ" в м. Харків, вул. Кацарська, 58а, за ТТН (накладними на вантаж) №КИ2158829, ЗП2015828 від 16.07.2013 р., звідки власним автотранспортом позивача за ТТН б/н від 17.07.2013 р. до подорожнього листа №858954 транспортувався до вул. Сумської, 132. (а.с.88-91).

Суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ "Арлета" податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, а саме липня 2013 року, що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с. 157-168).

Колегія суддів зауважує, що факт отримання ТМЦ від ТОВ «Арлета» підтверджено, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями журналу реєстрації результатів вхідного контролю на кольорові метали (а.с.92-95), а також копіями журналу реєстрації довіреностей ДП «ХМЗ «ФЕД» (а.с.96-99).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ «Арлета» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній виробничій господарській діяльності.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем до перевірки оригіналів сертифікатів якості придбаної продукції, оскільки договором № 01/02-К від 01.02.2013 року між ТОВ «Арлета» і ДП «ХМЗ «ФЕД» (п.3.2) передбачено можливість поставки продукції як із сертифікатом, так і з випискою із сертифіката виробника.

Представником позивача надано до матеріалів справи завірені копії виписок із сертифікатів на придбану продукцію, факт надання яких під час перевірки підтверджено відповідачем в акті від 18.10.2013 року № 138/41-00-17/14310052 (а.с.27).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про ненадання оригіналів сертифікатів на придбаний позивачем товар не є свідченням безтоварності спірних господарських операцій.

З приводу тверджень відповідача, з посиланням відповідача на лист Харківської митниці Міндоходів № 06.1/01-06.5/5970 від 09.12.2013 року, про те, що ТОВ «Арлета» не здійснювало ані самостійного імпорту вказаного товару з Росії, де вироблено товар, ані придбання продукції у підприємств, які його імпортували, з метою продажу ДП «ХМЗ «ФЕД», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вищевказаного листа Харківської митниці, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів запитувалась інформація про ввезення протягом 2013 року на митну територію України товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 8108903000 та 7409900000, на що митним органом було повідомлено про наявність в загальній електронній базі даних Харківської митниці Міндоходів інформації в зоні діяльності митниці трьох зовнішньоекономічних операцій щодо митного оформлення згідно з УКТЗЕД 8108903000 (імпортери - ПАТ "ФЕД", Харківське державне авіаційне виробниче підприємство) та відсутність у зазначеній базі даних інформації щодо митного оформлення товарів за кодом 7409900000.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано можливості митного оформлення спірного товару на території України протягом періоду, що передує 2013 року, та не взято до уваги можливості придбання ТОВ «Арлета» вказаного товару не шляхом безпосереднього імпорту від виробника ВАТ «Корпорація ВСМПО «Ависма», а по ланцюгу постачання від безпосереднього імпортера.

Крім того, Харківською митницею у листі № 06.1/01-06.5/5970 від 09.12.2013 року повідомлено відповідача, з посиланням на ч.3 ст.247 Митного кодексу України, про те, що з 01.06.2012 року митне оформлення товарів комерційного призначення можливе в будь-якому митному органі з пред'явленням їх цьому органу.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає посилання відповідача на вищезазначений лист Харківської митниці такими, що не свідчать про порушення вимог податкового законодавства позивачем або його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що в основу висновку СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів про відсутність реального характеру правочинів між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ «Арлета» відповідачем покладено відомості акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 03.09.2013 року № 174/26-54-22-04-38398632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арлета» (код ЄДРПОУ 38398632) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «ХМЗ «ФЕД» (код ЄДРПОУ 14310052) за червень 2013 року, яким зафіксовано відсутність ТОВ «Арлета» за місцезнаходженням, анулювання 15.08.2013 року свідоцтва платника ПДВ вказаного підприємства, недостатню кількість працюючих осіб для здійснення господарської діяльності, нездійснення реальної господарської діяльності, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.185, 196 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, за висновком відповідача, податкові накладні, виписані вказаним підприємством, не є підставою для формування податкового кредиту.

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Колегія суддів зауважує, що за змістом акту перевірки позивача, неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арлета» обумовлена відсутністю останнього за місцезнаходженням, а відтак, первинні документи з приводу відносин вказаного підприємства з позивачем, у розпорядженні податкового органу були відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 03.09.2013 р. №174/26-54-22-04-38398632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арлета», не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з придбання товарів у вказаного контрагента.

При цьому, копії самого акту від 03.09.2013 р. №174/26-54-22-04-38398632 відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок вартості товарів, придбаних у контрагента ТОВ «Арлета» на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки товарів позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у штаті ТОВ «Арлета» перебуває 5 (п'ять) осіб, що підтверджується копією листа №12 від 25.07.2013 року (а.с. 102).

Відповідно до листа № 13 від 25.07.2013 року на адресу начальника УМТЗ ДП «ХМЗ «ФЕД», ТОВ «Арлета» має своє складське приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Героїв Дніпра, 31-А, загальною площею 80,0 кв.м., користується послугами вантажоперевізника «САТ» та інших (а.с.101), що свідчить про суперечливість висновку відповідача щодо відсутності у вказаного підприємства можливостей для здійснення господарської діяльності.

Слід також відмітити, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Арлета» № 200075933 від 01.11.2012 р. (а.с. 100) відбулося після закінчення господарських операцій з позивачем по справі, а тому не є свідченням відсутності у постачальника права на видачу податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Арлета" станом на час виникнення спірних відносин було зареєстроване юридичною особою 01.10.2012 р. Оболонською районною в місті Києві Державною адміністрацією, що підтверджується копією витягу з ЄДР ЮО та ФОП № 15378191 станом на 14.12.2012 р. (а.с. 106-107), зареєстровано у ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АБ № 688599 від 11.06.2013 року (а.с. 104-105), та станом на 23.07.2013 року не мало заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що підтверджується копією довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами державної податкової служби № 3147/10/26-54-11-04-11 від 24.07.2013 р., виданої ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (а.с. 103).

Щодо твердження відповідача про відсутність ТОВ «Арлета» за місцезнаходженням, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування таких тверджень відповідач посилається виключно на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.09.2013 р. №174/26-54-22-04-38398632, однак, належних доказів відсутності вказаного підприємства за місцезнаходженням (повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, направленого до відповідних підрозділів органу податкової служби, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДП "ХМЗ "ФЕД" правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 72173 грн. за результатами реальних господарських операцій із ТОВ "Арлета", повністю підтвердженим первинними документами, та, як наслідок, правомірно визначено від'ємне значення податку на додану вартість та суми податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 0000064100 про зменшення суми бюджетного відшкодування Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з податку на додану вартість на суму 72173, 00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 36086, 50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. по справі № 820/2808/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.05.2014 р.