Постанова № 38912682, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19426/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року № 0000012204.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» (далі - ТОВ «Камчатська Губернія») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту за грудень 2012 року та податку на прибуток за ІV квартал 2012 року по взаємовідносинам з приватним виробничо-комерційним підприємством «Камчадал-Плюс» (далі - ПВКП «Камчадал-Плюс»), за результатами якої складено акт перевірки від 03 червня 2013 року № 1891/22-621-36688871.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Камчатська Губернія» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 525 799,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду «рядок 19» на суму 816 300,00 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року № 0000012204, яким ТОВ «Камчатська Губернія» збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 657 249 грн., з якої: 525799,00 грн. - за основним платежем та 131450,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку між позивачем і ПВКП «Камчадал-Плюс» фактично господарські операції не здійснювалися, а документи, надані ТОВ «Камчатська Губернія» до суду, не підтверджують реальності правовідносин між позивачем і вказаним контрагентом та є формально складеними.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є одночасна наявність двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між ТОВ «Камчатська Губернія» і ПВКП «Камчадал-Плюс» було укладено договір поставки товару від 01 січня 2012 року № 1, на підтвердження здійснення господарських операцій за яким, позивачем до суду було надано наступні документи: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які складені у відповідності з вимогами статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що розрахунки між сторонами підтверджуються банківською випискою. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2012 року у позивача перед ПВКП «Камчадал-Плюс» на підставі грошового зобов'язання за спірним договором поставки виникла дебіторська заборгованість, яка була погашена шляхом взаємозаліку ТОВ «Камчатська Губернія» фінансових зобов'язань контрагента, які виникли в нього у зв'язку з наміром отримати від позивача поворотну фінансову допомогу.

Колегією суддів також встановлено, що реальність операцій між ТОВ «Камчатська Губернія» і ПВКП «Камчадал-Плюс», зокрема рух товарів, підтверджується договорами оренди приміщень, в яких зберігався товар, податковими та видатковими накладними щодо реалізації товару третім особам (ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Лідер-Продукт», ТОВ «Долівенко», ПП «Дівіал-2000» та ТОВ «Стар груп-02», ТОВ «Ікра.ЮА», ПВКП «Едельвейс-А», ТОВ «Інтерпродсервіс», ТОВ «Фортуна-СБ», ТОВ «Лідер-Крим», ТОВ «Експансія»), паспортом якості продукції, сертифікатами відповідності продукції державним стандартам, висновком санітарно-гігієнічної експертизи.

Таким чином, оскільки реальність господарських операцій між позивачем і ПВКП «Камчадал-Плюс» за спірним договором поставки від 01 січня 2012 року № 1, підтверджується необхідною первинною документацією, а витрати ТОВ «Камчатська Губернія» відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, усі первинні документи виписані та зареєстровані, відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ПВКП «Камчадал-Плюс» є необґрунтованим і безпідставним.

Доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 03 червня 2013 року № 1891/22-621-36688871 та в запереченнях на адміністративний позов, стосовно того, що контрагентом позивача - ПВКП «Камчадал-Плюс» в період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року було імпортовано на територію України всього 10,3 т ікри лососевої зернистої, а за договором поставки від 01 січня 2012 року № 1 ТОВ «Камчатська Губернія» придбало у вказаного контрагента ікру лососеву зернисту в кількості 95,7 т, що, на думку податкових органів, свідчить про фактичну відсутність ресурсів у зазначеного підприємства для виконання умов спірного договору, колегія суддів вважає недоведеними і такими, що суперечать принципу свободи підприємницької діяльності, оскільки зазначені дані базуються виключно на аналізі правовідносин між ПВКП «Камчадал-Плюс» і його контрагентом - ПП «Камчадал», що не виключає можливості та права ПВКП «Камчадал-Плюс» придбати товар, який у наступному буде реалізований третім особам, в інших суб'єктів господарювання.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог статті 70 та частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти адміністративного позову, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав колегію суддів суду апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 липня 2013 року № 0000012204 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 01 липня 2013 року № 0000012204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Камчатська Губернія» судовий збір у розмірі 2504,82 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.05.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.