Постанова № 38912603, 22.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1606/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представників позивача - Піддубного Д.І., Тума Н.В.

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України. Стверджував, що кошти в сумі 132 268,94 грн. були сплачені за податковою декларацією № 350015.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволені позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що залишок непогашеного податкового зобов'язання за митною декларацією від 19.01.2012 № 806000011/2012/350015 станом на 11.03.2013 становив 132 268,94 грн. Полтавською митницею за результатами документальної планової виїзної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 № 14 яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" донараховано ПДВ в розмірі залишку несплаченого податкового зобов'язання по митній декларації від 19.01.2012 № 806000011/2012/350015.

Крім того, позивачем у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не вказано аркуш коригування до митної декларації від 19.01.2012 № 806000011/2012/350015 оформлений на сплачену суму ПДВ в розмірі 132 268,94 грн. Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 206.7.2 п. 206.7 ст. 206, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2013 року на суму 132 268,94 грн.

Вказане порушення вплинуло на визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року внаслідок чого було порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за грудень 2013 року на 132 307,00 грн.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" 20.09.2010 зареєстроване Полтавським міським управлінням юстиції та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава.

В період з 21.02.2014 по 06.03.2014 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Ендейвер" від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за листопад 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 1432/16-01-15-102/37306380 від 12.03.2014 яким зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим ТОВ "Ендейвер" зокрема завищено від'ємне значення з ПДВ за листопад 2013 року в сумі 132 307,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0015771502 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 132 307,00 грн.

Крім того, в період з 25.03.2014 по 07.04.2014 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Ендейвер" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 07.04.2014 № 2240/16-01-15-02/37306380, яким зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.11, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим ТОВ "Ендейвер" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних податкових періодів по додатковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 132 307,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2014 № 0020571502 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 132 307,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 66 153,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленям - рішеням, суд виходить із наступного.

Враховуючи період формування позивачем податкового кредиту при наданні правової оцінки цим правовідносинам слід застосовувати норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-V.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України повинен мати оформлені належним чином митні декларації, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2011 №RU-001, укладеного між ТОВ "Ендейвер", Російська Федерація (Орендодавець) та ТОВ "Ендейвер" (Орендар), на умовах оренди здійснювалося тимчасове ввезення станції геолого-технологічних досліджень "ГЕОТЕСТ-5" та комплекту геологічних приборів.

19.01.2012 позивачем була заявлена до митного оформлення вантажна митна декларація типу "ІМ 31" № 806000011/2012/350015 на розміщення в режимі тимчасового ввезення станції геолого-технологічних досліджень "ГЕОТЕСТ-5" та комплекту геологічних приборів з частковим умовним звільненням від обкладання митними платежами.

Сума нарахованого податку на додану вартість склала 254 363,27 грн., сума фактично сплаченого податку становить 83 939,87 грн., сума пільги по податку на додану вартість склала 170 423,40 грн.

Відповідно до ст. 108 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років здати поміщення у режимі тимчасового ввезення.

Станції геолого-технологічних досліджень "ГЕОТЕСТ-5" та комплекту геологічних приборів знаходились в режимі тимчасового ввезення до 27.11.2013.

03.12.2012 за аркушем коригування № 806000000/201/000101 до митної декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012 позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 15 261,80 грн.

26.12.2012 за аркушем коригування № 806000000/201/000110 до митної декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012 позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 15 261,80 грн.

01.03.2013 за аркушем коригування № 806000000/201/000106 до митної декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012 позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 7 630,87 грн.

Залишок непогашеного податкового зобов'язання ТОВ "Ендейвер" за митною декларацією № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012 станом на 11.03.2013 становив 132 268,94 грн.

Згідно ч. 7 ст. 106 Митного кодексу України у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну території України у митному режимі імпорту, за відрахування суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами.

Отже, позивач був зобов'язаний сплатити митні платежі згідно митної декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012 за відрахування суми, вже сплаченої суми, а саме: 132 268,94 грн.

Підпунктом 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Податкове зобов'язання в сумі 132 268,94 грн. було сплачено позивачем 25.11.2013 згідно податкової декларації № 350015, про що свідчить реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2013 року кошти в сумі 132 268,94,00 грн. сплачені згідно митної декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012. Отже, податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0015771502 в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 132 268,94 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні встановлено, що підставою винесення податкового повідомлення-рішення № 0020571502 від 18.04.2014 слугував висновок відповідача по завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2013 року на суму 132 268,94 грн., що в свою чергу вплинуло на визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Враховуючи положення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та встановлення судом правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредити з податку на додану вартість за листопад 2013 року коштів в сумі 132 268,94,00 грн. сплачених згідно митної декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.2012, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 № 0020571502 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 132 268,94 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 66 134,47 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 27.03.2014 № 0015771502 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 132 268,94 грн. та від 18.04.2014 № 0020571502 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 132 268,94 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 66 134,47 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (код ЄДРПОУ 37306380) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 травня 2014 року.

Суддя С.С. Бойко