Ухвала суду № 38912542, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15442/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. таЕпель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службина постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0004682220, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» (далі - позивач або ТОВ «Компанія «Тітал») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган або ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0004682220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи що судом при вирішенні справи не з'ясовано всіх обставин справи, які мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Тітал» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Логрус» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012року .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Компанія «Тітал» п.п. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість, на загальну суму 68 132,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 19.06.2012 року №187/1-22-20-24571799 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 року №0002812220, яким позивачеві зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 68 132,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 033,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження Державною податковою службою у місті Києві прийнято рішення від 21.09.2012 року №5906/10/12-114, яким скаргу ТОВ «Компанія «Тітал» частково задоволено, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 09.07.2012 року №0002812220 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 033,00 грн.

На підставі рішення Державної податкової служби у місті Києві від 21.09.2012 року №5906/10/12-114 ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0004682220, яким позивачеві зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 68 132,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та надаючи аналіз нормативним актам, що регулюють спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень з боку ТОВ «Компанія «Тітал» та необґрунтованість, винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0004682220.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з абз.11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз.2п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 19.06.2012 №187/1-22-20-24571799 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між ТОВ «Компанія «Тітал»та ТОВ «Логрус»за договором поставки від 27.12.2011 року №12-27 як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Компанія «Тітал»(покупець) та ТОВ «Логрус»(продавець) укладений договір поставки від 27.12.2011 року №12-27, відповідного до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться копії договору поставки від 27.12.2011 року №12-27 та специфікації до нього, копію видаткової накладної від 23.01.2012 №120002, копія податкової накладної від 23.01.2012 року №11, копія контракту від 25.05.2011 року №920 та додаткової угоди до нього, копія контракту від 25.01.2011 року №637-33-11 та додаткової угоди до нього, виписка з банківського рахунку, копія вантажно-митної накладної.

Водночас як встановленосудом, договір поставки від 27.12.2011 року №12-27 укладався ТОВ «Компанія «Тітал» для здійснення своєї господарської діяльності з виготовлення аварійно-рятувальної та іншої спецтехніки.Товар, придбаний за договором поставки від 27.12.2011 року №12-27 у ТОВ «Логрус», було використано позивачем у подальшій господарські діяльності, зокрема при виконанні умов контракту від 25.01.2011 року №637-33-11, контракту від 25.05.2011 року №920 для виготовлення пожежних автомобілів ПНС-110 та АВ-40.

Водночас для висновків щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Компанія «Тітал»та ТОВ «Логрус»необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 № К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

З наведеного випливає, що висновки відповідача про неможливість взаємовідносин позивача з контрагентом, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Логрус» від 18.05.2012 року №436/22-40/21578482, та відсутністю у товариства необхідних умов для реального настання результатів господарської діяльності, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Логрус» анульовано 12.03.2012 року, то колегія суддів наголошує на тому, що взаємовідносини позивача з даним підприємством, які перевірялись податковим органом, були у період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Наведені висновки суду також узгоджуються звисновками викладеними в рішенні Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податкуне може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВза відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВне повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0010852220 є протиправним.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст.160,195,196,198,200,205,206,254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.