Ухвала суду № 38910717, 22.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/30284/13-ц Провадження № 22-ц/772/1429/2014Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М. М.Категорія: 47Доповідач: Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нікушина В.П.

суддів: Іващука В.А., Сопруна В.В.

при секретарі Іщук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя та про виділ частки майна в натурі, за апеляційними скаргами: ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2014 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2014 року, ухвалені по даній справі, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3

Мотивуючи позовні вимоги, він посилався на те, що з 1998 року по липень 2008 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, а з 15 липня 2008 року по 16 грудня 2011 року перебував з нею в зареєстрованому шлюбі.

В період перебування у фактичних шлюбних стосунках вони проживали разом, як подружжя, між ними склались притаманні подружжю стосунки, які продовжувались і після реєстрації шлюбу.

За весь час спільного проживання вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, в однаковій мірі дбали про матеріальне забезпечення сім'ї. За спільні кошти покращували добробут, він, тобто ОСОБА_2, приймав участь у виховані сина ОСОБА_3 Під час спільного проживання за рахунок спільних коштів в жовтні 2005 року вони придбали частину будинку по АДРЕСА_1, який зареєстрували на ім'я ОСОБА_3 В подальшому власними силами та коштом в будинку він збудував коридор, надбудував другий поверх, обладнав балкон, облаштував спальну кімнату, провів опалення, електрику, поштукатурив будинок, змонтував санвузол, залив бетонну підлогу.

За рахунок цих перебудов площа будинку збільшилась з 35 кв. м. до 90 кв. м.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 перешкоджає йому в доступі та проживанні у спільно придбаному будинку і не погоджується поділити майно поза судом, що спонукало його звернутись до суду з позовом.

Рішенням суду першої інстанції від 11.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено, а додатковим рішенням від 28.03.2014 року вирішено питання про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат.

ОСОБА_2 оскаржив ці рішення в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах він просить скасувати рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. На підтвердження доводів апеляційних скарг наведені обставини про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Ставлячи під сумнів законність основного рішення, ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції без будь-якого обґрунтування залишив поза увагою наведені ним докази, в той же час прийняв до уваги докази, наведені ОСОБА_3 на заперечення його позовних вимог.

Оспорюючи законність додаткового рішення, ОСОБА_2 посилається на порушення вимог процесуального законодавства, які полягають в тому, що питання про стягнення судових витрат розглянуто в його відсутність без повідомлення про час та місце розгляду справи. Розглянувши справу в його відсутність, суд неповно з'ясував обставини, які підтверджують факт сплати ним судового збору при подачі позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_2 та його представника, ОСОБА_3 та її представника, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційної скарги прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги на основне рішення знайшли своє часткове підтвердження щодо хибної оцінки доказів, наведених позивачем при обґрунтуванні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, але ці доводи не тягнуть за собою скасування по суті правильного рішення, зважаючи на наступні обставини.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не довів факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 1998 року по 2008 рік, а відтак прийшов до висновку, що похідна вимога про те, що майно нажите в цей період є спільною власністю, не підлягає задоволенню з підстав, передбачених ст. 74 СК України.

Проте, в даному випадку висновки суду про те, що ОСОБА_2 не довів факту спільного проживання з ОСОБА_3 не відповідають встановленим по справі обставинам. Оскільки, наявні у справі докази, а саме показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вказують на те, що позивач та відповідачка проживали спільно однією сім'єю. Об'єктивними доказами, з якими узгоджуються показання свідків є світлини в яких прослідковується динаміка спільного проживання сторін по справі на протязі тривалого часу(а. с. 88-93).

Згідно довідки з закладу «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Вінницької міської ради» ОСОБА_2 приймав участь в житті класу, в якому навчався син відповідачки ОСОБА_8 (а. с. 9).

Однак, легалізація цих відносин шляхом встановлення факту спільного проживання однією сім'єю в судовому порядку є неможливою. Зважаючи на наступні обставини.

Однією із основних засад сімейного законодавства України є одношлюбність і тому легалізація сімейних стосунків судом між особами, які перебувають в зареєстрованому шлюбі буде суперечити засадам одношлюбності.

ОСОБА_2 ставив питання про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 1998 року проте вона на той час перебувала в шлюбі з іншою особою і лише 15 жовтня 1999 року нею було отримано свідоцтво про розірвання шлюбу (а. с. 44).

Сам позивач також перебував в шлюбі з іншою особою, який також отримав свідоцтво про розірвання шлюбу 16 листопада 2006 року (а. с. 48).

Шлюб між ОСОБА_3 та її попереднім чоловіком розірвано 15 жовтня 1999 року, а між ОСОБА_2 та його попередньою дружиною 7 вересня 2000 року, тобто під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю України. Відповідно до ст. 44 КпШС України шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації в органах реєстрації громадянського стану.

Отже, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 довів факт проживання з ОСОБА_3, однак він не може бути встановлений в судовому порядку, з огляду на наведені обставини.

Не підлягають задоволенню і похідні вимоги ОСОБА_2 про визнання придбаного в жовтні 2005 року будинку по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнання за ним права власності на 1\2 частину цього будинку, оскільки ОСОБА_2 перебував на той час в шлюбі. А відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» положення ст. 74 СК України про поділ майна осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах поширюється лише на випадки коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, то вони ґрунтуються на порушеннях процесуального законодавства, які не впливають на правильність вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в дохід держави.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2014 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2014 року, ухвалені по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя та про виділ частки майна в натурі, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя: В.П. Нікушин

Судді: В. А. Іващук

В. В. Сопрун