Рішення № 38909892, 23.05.2014, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/774/13-ц

33

2/339/17/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря судового засідання Галів І.Б.

з участю: представників позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування мате-ріальних та моральних збитків, завданих в результаті ДТП,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року ОСОБА_1, як власник автомобіля "Опель Комбо", державний номер НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він 24 червня 2013 року на власному автомобілі приблизно о 21 год. приїхав у бар «Патріот» в с.Тисів Болехівської міської ради, де перебував з своїми друзями до 03 години ранку. В даному закладі був і відповідач зі своїми знайомими. Біля 02 год. на прохання відповідача він дав ключі від своєї машини, так як останній хотів їхати до своєї дівчини в с.Поляниця., а сам залишився далі відпочивати в барі. Через пів години йому стало відомо, що відповідач вчинив ДТП на його автомобілі. З своїми товаришами він поїхав на місце ДТП, де побачив що його автомобіль перекинутий з механічними пошкодженнями та знаходиться в кюветі на участку Демня. Біля автомобіля стояв відповідач з із тілесними ушкодженнями, а також вже була і його дружина, яку теж повідомили про ДТП.

Побачивши такий стан автомобіля, він звернувся до відповідача з питанням, щоб вияснити як сталася ДТП та став вимагав повернути кошти за пошкоджений автомобіль.

Однак відповідач вказав, що за кермом автомобіля він не був, а керував автомобілем він (ОСОБА_1) і після ДТП втік, а тепер знову приїхав.

На звернення позивача до Долинського РВ УМВС про вчинення ДТП ОСОБА_6 було порушено кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1203090160000763 від 25.06.2013 р за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що саме відповідач, у якого виявлені тілесні ушкодження, вчинив ДТП, пошкодивши належний позивачу автомобіль.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріальних збит-ків становить 55204,70 грн.

Крім цього, позивачу завдано моральну шкоду в розмірі 5000грн., яка полягає в тому , що через пошкодження автомобіля в нього порушилися нормальні життєві зв»язки через незручність у пересуванні.

Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки в сумі 55204,70 грн, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1200 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги визнав та пояснив, що у грудні 2010 року в м.Києві він придбав вказаний за 9100 доларів США. Біля 20 год. вечора він зустрівся із своїми однокласниками в барі «Патріот» та вживав спиртні напої. Коли вийшов на вулицю покурити, до нього підійшов відповідач, який проживає по сусідству та попросив ключі від його автомобіля. Оскільки раніше він вже давав йому неодноразово у користування свій автомобіль, то погодився та в черговий раз надати йому ключі від автомобіля. Біля 3 год . ОСОБА_7 повідомив по телефону, що його автомобіль розбитий. Коли він приїхав на місце ДТП, то побачив побитий автомобіль. В цей час відповідач знаходився біля машини і зразу почав заперечувати щодо причетності до ДТП. Він викликав працівників міліції. Пізніше до нього приїздив адвокат з матір»ю відповідача та пропонував 2 тис. доларів США, а пізніше 1600 доларів США. На даний час машина не відремонтована та знаходиться в гаражі с. Угринів. Внаслідок чого йому заподіяні збитки, оскільки кожних три місяці їздив автомобілем на роботу в м.Москву та брав пасажирів, які за проїзд платили 200 доларів.

Відповідач подав до суду письмове заперечення, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги він не визнає, оскільки немає відношення до скоєння ДТП та пошкодження автомобіля позивача. За кермом автомобіля був сам позивач, а він був в якості пасажира і сидів на передньому кріслі. Після ДТП він втратив свідомість, а коли прийшов до себе, то позивача в автомобілі вже не було, на місці пригоди залишився лише його гаманець та паспорт. (а.с.52).

Представник відповідача ОСОБА_4, позовні вимоги не визнала та пояснила, що з ініціативи позивача, вони обидва поїхали в с.Поляниця, де ОСОБА_1 вчинив ДТП. Удар був сильним від якого відповідач втратив свідомість, а тому позивач залишив місце ДТП та втік. На місце ДТП було знайдено речі позивача, а саме паспорт, гаманець та дитячі речі. Вважає, що матеріальна шкода значно завищена, а моральна є необгрунтованою. Батьки відповідача пропонували часткове відшкодування лише з тих підстав, що вони обидва разом відпочивали, а тому обоє мають нести відповідальність.

Представник відповідача ОСОБА_3, його мати, заперечувала позовним вимогам , оскільки вважає, що її син не сидів за кермом автомобіля, а був пасажиром і тілесні ушкодження отримав через те, що позивач в присутності працівників ДАІ, яких викликав на місце події, наносив удари її сину за те, що він говирив, що позивач був разом із ним в автомобілі. Не заперечувала того факту, що поивач раніше мав добрі стосунки з її сином. Коли вона прийшла на місце ДТП, там вже була дружина ОСОБА_1, яка сказала, що швидкість належить її чоловікові . Машина позивача стояла у гаражі , коли він їхав на роботу у Москву.

Свідок ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9 пояснили, що того вечора біля 21 год. вони приїхали в бар «Патріот» в с.Тисів, де пробули до 2 години ночі. Коли заїздили на подвір»я бару , там стояла машина позивача. В барі зустріли позивача, який сидів за сусіднім столиком з друзями і нікуди не відлучався, виходив тільки покурити. Відповідача у барі не було. Десь над ранком, коли вони вже були вдома, до ОСОБА_9 зателефонували та повідомила про аварію.

З пояснення свідка ОСОБА_10, який проживає неподалік від того місця, де сталось ДТП, вбачається, що того вечора відчув свист коліс та удар, вибіг з будинку та зразу попрямував до машини, яка знаходилась в кюветі і була розбита. Він підбіг самий перший і побачив , що біля дверей машини (де рульове управління) стояв відповідач, який був у крові та зі страху не міг розмовляти. Він сказав, що з ним був позивач і вони почали шукати останнього, однак його ніде не було.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона відчула гуркіт машини, подивилась у вікно та побачила перекинути машину. Зателефонувала до сусідки і вони пішли до автомобіля. Коли прийшли до автомобіля, відповідач говорив, що ОСОБА_1 втік та його залишив.Всі шукали позивача, однак не знайшли. ОСОБА_1 приїхав через годину з своїми друзями Він в присутності працівників міліції бив ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що вніч на 24 червня 2013 року біля 3 год. спала у літній кухні та почула свист коліс і стук. Коли вийшла на подвір»я , побачила машину у сусідському городі, а також почула розмову по телефону «ОСОБА_1 втік, що мені робити». Вони підійшли з ОСОБА_11 до автомобіля та присвітила ліхтарем, але в салоні нікого не було. Тоді вони пішли вниз по дорозі однак нікого не зустріли. Приїхав ОСОБА_1 з ОСОБА_7, ОСОБА_10, Ткач, всі вони були п»яні. ОСОБА_1 бив ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_13, брат відповідача, пояснив, що він бачив, як позивач виїждав з бару "Патріот" біля 02-03 год., так як він стояв під баром та курив. Територія бару освітлюється, а тому йому було видно, що за кермом автомобіля сидів позивач у червоній майці. Не бачив, щоб хтось сидів з боку у автомобілі, оскільки бокові скла затемнені, а передні не затемнені. ОСОБА_1 поїхав в сторону с.Поляниця. Брата в момент коли виїздив позивач з під бару не було. Він залишився в барі та не бачив ОСОБА_1 після того як він поїхав. Через пів години брат зателефонував і сказав, що вони з ОСОБА_1 розбили машину і він не знає, що йому робити. Через 15 хвилин він разом з ОСОБА_1 під»їхав на місце ДТП звідки забрали ОСОБА_6. На місці ДТП позивача не було. ОСОБА_1 бив ОСОБА_6 в машині працівників міліції, але на це ніхто не звертав увагу. Брат був побитий від того, що ОСОБА_1 його побив. У позивача не було тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_15, повідомив, що 24 червня 2013 року о 3-4 год . він зателефону-вав до ОСОБА_13 та від нього дізнався про те, що ОСОБА_1 з ОСОБА_6 кудись їхали та сталась аварія, однак ОСОБА_1 втік, а тому брат його шукає. Він пішло на місце ДТП, де побачив, що машина знаходиться у городі і йому сказали, що вона двічі перевернулася. ОСОБА_1 не був побитий, а у ОСОБА_6 були синяки.

Свідок ОСОБА_16, пояснив, що він добре знайомий з відповідачем. ОСОБА_1 він взагалі не знає і раніше з ним не був знайомим. Того вечора він відпочивав у барі Патріот. Разом з ОСОБА_17 повертались на мотоциклі з бару додому. Їдучи по дорозі із увімкненими фарами побачив як по дорозі біг чоловік вниз у червоній майці і за його твердженням це був позивач.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, давши їм правову оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 власником автомобіля "Опель Комбо", 2006року випуску, н.з. НОМЕР_1 (а.с.80).

Відповідачу ОСОБА_6 видано посвідчення на право керування траспортним засобами категорії "В". "С". з 29.12.2010року.

Як ствердив позивач, він неодноразово надавав відповідачу, який проживає поруч з ним і перебував в добрих стосунках, власний автомобіль для керування та використання в особистих цілях .

Наведене свідчить, що автомобіль "Опель Комбо" знаходився у законному користуванні ОСОБА_6 , що не протирічить вимогам Правил дорожного руху.

Так, відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями), власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом встановлено, що 24 червня 2013 року близько 3год. в с.Тисів Болехівської міської ради ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Опель Комбо" д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, рухаючись в напрямку с.Поляниця в порушенні вимог п.12.1-12.3 Правил дорожнього руху України не справився із керуванням та заїхав у кювет.

В результаті даної дорожно-транспортної пригоди транспортний засіб "Опель Комбо" зазнав значних технічних пошкоджень, а сам водій (ОСОБА_6) отримав легкі тілесні ушкодження.

По даному факту порушено кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1203090160000763 від 25.06.2013року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Оскільки диспозицією ч.1 ст. 286 КК України кримінальна відповідальність настає за порушення Правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, кримінальне провадження підлягало закриттю за відсутності складу кримінального правопорушення. Причому, в ході досудового розслідування слідчими СВ Долинського РВУМВС тричі виносились постанови про закриття кримінального провадження (від 16 серпня 2013року , 05 листопада 2013року , 26 квітня 2014року ( а.с.33, 51,136), які в подальшому скасовувалися як незаконні прорурором Долинської міжрайонної прокуратури і на час розгляду справи остотачного рішення органом досудового розслідування не прийнято.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу і одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування заподіяної шкоди.

У відповідності до п.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Позивач, вважаючи, що йому як власнику транспортного засобу завдана майнова шкода не була відшкодована, а моральна шкода не була компенсована, звернувся з позовом до суду про їх стягнення з відповідача, вважаючи його винуватим у її заподіянні.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що , майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. б) наявність шкоди, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні позивач довів факт заподіяння йому саме відповідачем шкоди, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, який він надав у керування відповідачу, а сам залишився відпочивати в барі "Патріот" с.Тисів, що підтверджується наступними доказами.

Так, з пояснення свідка ОСОБА_10, який першим прибіг до місця ДТП , одразу коли відчув свист коліс та удару , вбачається, що він біля дверей машини , де знаходиться місце водія, побачив відповідача, який був у крові та зі страху не міг розмовляти. Він пізніше повідомив , що з ним був позивач і вони почали шукати останнього, однак його ніде не було.

Свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 теж підтвердили, що коли підійшли до місця ДТП , то відповідач знаходився біля машини , вказував, що позивач втік та його залишив. Всі шукали позивача, однак не знайшли. Позивач приїхав через годину зі своїми друзями.

Згідно висновку судово- медичного експерта від 25.07.2013року у ОСОБА_6 зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді садна, подряпин, синців в ділянці обличчя, переходом на ділянку плечового суглоба та лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. ( а.с.138-139).

Твердження представника відповідача та свідка ОСОБА_6 про те, що вказані тілесні ушкодження ОСОБА_6 міг отримати внаслідок нанесення йому ударів позивачем не заслуговують на увагу, оскільки у висновку експерт, зазначаючи про механізм утворення отриманих відповідачем тілесних ушкоджень, вказував, що вони могли утворитися при ударах до виступаючих частин салону автомобіля в результаті дорожно-транспортної пригоди, яка мала місце 24.06.2013року.

В той же час згідно висновку експерта від 01 липня 2013року у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не виявлено. (а.с.144).

Покликання представника відповідача на те, що даний акт не є належним доказом через те, що складений через 7днів після ДТП не є обгрунтованим, оскільки, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_15, які опитувалися за клопотанням представника відповідача підтвердили, що коли позивач приїхав на місце ДТП, то у нього не було ніяких ушкоджень.

Особливості даної дорожно-транспортної пригоди , внаслідок якої автомобіль двічі перевернувшись, зазнав значних ушкоджень та є фізично знищеним, позбавили би можливості позивача у випадку перебування його в автомобілі (як на це вказує відповідач) уникнути від отриманння тілесних ушкоджень.

Відповідач, заперечуючи свою причетність до скоєння ДТП , вказував на те, що позивач був за рулем автомобіля і при цьому послався на те, що при огляді місця події виявлено особисті речі позивача ( гаманець та паспорт), а також на пояснення свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що коли вночі повертався на мопеді додому, то їдучи по дорозі із увімкненими фарами, побачив як по дорозі біг чоловік від місця ДТП і за його твердженням це був позивач.

Однак, на досудовому слідстві, свідок ОСОБА_16, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384 КК , давав інші пояснення, зокрема 03.07.2013року вказував, що "коли рухався на мопеді, то побачив у канаві пошкоджений автомобіль "Опель", а зі сторони водійської дверки вийшов ОСОБА_1 і пішов в сторону с.Тисів. В автомобілі нікого не було. (а.с.144)

В подальшому 22.03.2014року свідок ОСОБА_16, даючи пояснення слідчому вказував, що підїждаючи на мопеді до автомобіля "Опель", який був перекинутим в кюветі, він побачив, як від автомобіля біг хлопець, якого він знає на вигляд . Те, щоб цей чоловік виходив із автомобіля він не бачив (а.с.145)

Тому надані суду пояснення свідка ОСОБА_16 про те, що він в нічний час впізнав позивача ( з яким раніше не був знайомий), який біг від місця ДТП , викликають сумнів у їх достовірності і не доводять того факту, що саме позивач є винуватцем ДТП , оскільки такі пояснення є суперечливими та не послідовними і спростовуються іншими доказами, зазначеними вище.

А виявлення на місці ДТП гаманця та паспорта позивача теж не підтверджує доводів відповідача про те, що позивач був за кермом автомобіля , з огляду на те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля і знаходження належних йому особистих речей у його ж машині є цілком природнім .

Про вчинення ДТП з вини ОСОБА_6 свідчать також і дії позивача, який, приїхавши на місце ДТП та побачивши пошкодження автомобіля , був обуреним на неправомірні дії відповідача і намагався нанести йому тілесні ушкодження , а також згоду родичів відповідача зразу ж після ДТП на часткове відшкодування шкоди.

Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_18 в тій частині, де він вказує про те, що бачив, як позивач виїхав з бару "Патріот" біля 02-03 год. на власному автомобілі, сидячи за кермом, оскільки він є рідним братом відповідача і є зацікавленим у вирішенні спору, а ці покази суперечать сукупності доказів, що визнані судом належними та допустими, які вказують на те, що винуватцем ДТП був саме відповідач.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у порушенні ним вимог Правил дорожнього руху, щостало причиною ДТП та пошкодження автомобіля позивача.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначення розміру ремонтно-відновлювальних робіт потребує спеціальних знань, а тому ці обставини з'ясовуються призначенням та проведенням, за клопотанням осіб, що беруть участь у справі, експертизи (ст. 143 ЦПК України).

Позивач на підтвердження розміру заподіяних йому надав висновок судового експерта ОСОБА_19 від 30 вересня 2013року (а.с.6), в якому визначено вартість матеріального збитку, завданого йому, як власнику автомобіля .

Відповідно до ч..3 і 4 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь в справі їх права і обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Як зазначено і ст..64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, або витяги із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що обов'язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза призначається судом лише за заявою осіб, які беруть участь в справі.

Після виконання судом вимог, зазначених ч.4 ст.10 ЦПК України в зв'язку із запереченням представників відповідача про визначення матеріальних збитків згідно висновку експерта ОСОБА_19. судом задоволено подане ними клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи .

Однак відповідач та його представник відмовилися від проведення оплати експертизи, а тому з Львівського НДІСЕ справу повернуто без виконання ухвали суду про проведення судової експертизи.

Після роз'яснення представнику відповідача наслідків ухилення від участі в проведенні експертизі згідно ст. 146 ЦПК України, він повідомив, що відмовляється від проведення експертизи, оскільки вважає, що позивач є винуватцем ДТП.

У відповідності до вимог ст.. 3, 4 Закону України «Про судову експертизу» правильність складання висновку покладається на експерта, гарантії незалежності якого та правильності його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомого неправдивого висновку та передбачених в ст.. 14 Закону підстав і порядку притягнення його до дисциплінарної, кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Наданий позивачем висновок експертного дослідження щодо визначення розміру заподіяних збитків проведений судовим експертом ОСОБА_19 , який діяв на підставі свідоцтва №1279 дійсного до 30.09.2014року і згідно якого, експерту присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю: визначення вартості дорожних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». (а.с.38).

За наведених підстав, суд вважає за необхідне при визначенні розміру заподіяної шкоди виходити із розрахунку, зазначеного у висновку експертного дослідження , проведеного судовим експертом ОСОБА_19 , який і несе відповідальність за достовірність результатів експертного дослідження.

Як роз'яснює Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 15 постанови. від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК(аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті зіткнення позивачу, як власнику автомобіля Опель Комбо, державний номер НОМЕР_1 завдано матеріальний збиток в сумі 55204,70 гривень. Вказана сума матеріального збитку підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження від 30 вересня 2013року , який відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і „Методики товарознавчої експертизи і оцінки колесних транспортних засобів" затвердженої наказом Міністерства юстіції України і Фонду державного майна, № 1335\5\1159, від 24.11.2003 р., а відтак є належним і допустимим доказом суми матеріального збитку, заподіяного позивачеві.

У висновку зазначено, що вартість матеріального збитку, нанесеного володільцю транспортного засобу Опель Комбо" визначається рівною ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження, тому, що вартість відновлювальних робіт /77174,11 грн./ більше його ринкової вартості /55204,70 грн./.

Зазначене свідчить про фізичне знищення транспортного засобу автомобіля Опель Комбо, державний номер НОМЕР_1 , що також визнано позивачем та його представником під час розгляду справи.

А тому вимоги позивача про відщкодування 55204грн.70коп. матеріальних збитків є обгрунтованими і підлягають до задоволення.

З роз'яснень, викладених у п.п. 14, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" вбачається, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Представник відповідача після роз'яснення судом зазначених вимог, не подавала заяву про передачу автомобіля відповідачу після відшкодування завданих збитків, відмовившись, то, з врахуванням принципу дизпозитивності, суд це питання в даному спорі не вирішує.

Підлягають до часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування моральних збитків, заподіяних внаслідок ДТП, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд насамперед враховує доводи позивача з приводу заподіяння йому моральних страждань, завданих дорожньо - транспортною пригодою в зв'язку з неможливістю протягом тривалого часу використовувати належний йому транспортний засіб, який визнаний фізично знищеним в порушенні життєвих звязків через незручність у пересуванні .

А тому оцінює моральну шкоду в розмірі 2000грн., вважаючи, що саме такий розмір відшкодування є справедливою сатисфакцією, рівноцінно і об'єктивно відповідає заподіяній потерпілим моральній шкоді та сприятиме відновленню його попереднього стану, такий розмір відшкодування відповідає засадам розумності.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В даному спорі такі витрати пов'язані згідно предявлених квитанцій із оплатою експертизи та судового збору .

На підставі наведеного, ст..23, ст.386, ст.1166, ст.1192 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60, 64, 88 , 213-215 ЦПК України , суд ,-

Р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1:

- 55204 (п'ятдесят п"ять тисяч двісті чотири) грн. завданої майнової шкоди,

- 2000 (дві тисячі) грн. завданих моральних збитків ,

- 1200 (одну тисячу двісті) грн. витрат на проведення експертизи,

- 781 (сімсот вісімдесят одну) грн. судових витрат.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 (три тисячі) грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.

Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Головенко