Ухвала суду № 38909784, 05.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/46/2014(м)

241/777/13-к

Категорія: ст.ст. 122 ч. 1; 296 ч. 3 КК України

Головуючий 1ої інстанції: Топузова Н.М.

Доповідач: Бєдєлєв С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справахапеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Бєдєлєва С.І.

суддів Меленчука В.С., Преснякової А.А.

при секретарі Чепіга Н.В.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого суду Донецької області від 19 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року обвинувачений

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Ялта Першотравневого району Донецької області, українець, громадянин України, раніше судимий: 27 травня 2008 року Першотравневим районним судом Донецької області за ст. 296 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 1 000 грн., який сплачено 14.11.2013 року, мешкає за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт. Ялта, вул.. Радянська, будинок 14-а,

засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено до відбування покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину у розмірі 2 803 грн. 82 коп.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнаний виним в тому, що він 10 травня 2012 року близько 00:10 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля центрального входу до кафе «777», розташованого в смт. Ялта Першотравневого району Донецької області по вул. Чапаєва, 64-г, підійшов до ОСОБА_2 та, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно вдарив його рукою в обличчя та став ображати його нецензурною лайкою. Після цього, ОСОБА_1 відштовхнув ОСОБА_2 до газону, розташованого навпроти кафе «777», де двічі вдарив його ногою по голові, від чого останній впав на землю та більше не зміг чинити опір. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1, групою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, стали наносити ногами множинні удари по голові і тулубу ОСОБА_2 до того часу, поки знайомий останнього - ОСОБА_3, не закрив його від ударів своїм тілом.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 та невстановленої особи потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді черепно - мозкової травми: пара орбітальної гематоми лівого ока, відкритого обламкового перелому кісток носа із зсувом (забита рана спинки носа), забиття головного мозку легкого ступеню із з геморагічним просоченням речовини головного мозку, субдурального нашарування лівої лобно - тім'яної області, субарахноїдального крововиливу; підшкірних крововиливів по середній поверхні шиї з права, по передньо - верхній поверхні грудної клітини, в області лівого надпліччя, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок в частині призначеного покарання змінити, застосувавши до призначеного йому покарання положення ст. 75 КК України, визначивши іспитовий строк, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.

Обвинувачений ОСОБА_1 вказує, що призначаючи покарання, суд не прийняв до уваги відсутність тяжких наслідків від вчинених ним кримінальних правопорушень, не врахував, що 3 група інвалідності йому призначена у зв'язку з наявністю в нього певних вад, потребує в проведенні операції, що на підставі ч. 2 ст. 66 КК України може бути визнано обставиною, яка пом'якшує покарання.

Також просить прийняти до уваги, що в теперішній час він працює і за місцем свого мешкання характеризується задовільно.

В своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор вказує, що призначаючи покарання, суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, всі обставини їх вчинення, а також данні щодо особи обвинуваченого, який скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння, в ході судового розгляду справи вину свою не визнав, не розкаявся у скоєному, від дачі пояснень відмовився, крім того за місцем мешкання характеризується задовільно, не працює, раніше судимий, за попереднім вироком покарання не відбув та наявність 3 групи інвалідності не зашкодило йому жорстоко побити людину.

Вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення останнього і попередження вчинення ним нових злочинів буде досягнуто лише при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, міркування прокурора про можливість її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних у вироку кримінальних правопорушень, є обґрунтованим і не оспорюється учасниками судового розгляду. Не оспорюється в апеляційному порядку і кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122; ч. 3 ст. 296 КК України.

При визначенні покарання ОСОБА_1, суд врахував характер і ступень тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, данні, що характеризують його особу, зокрема що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння.

Не зважаючи на це, з рішенням суду про призначення покарання погодитися не можна.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в недостатньому ступені врахував вимоги ст. 65 КК України.

Так, судом хоча і призначене ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі, проте воно є суворим і таким, що, на думку колегії суддів, не відповідає ні ступеню тяжкості, ні даним про його особу, ні конкретним обставинам справи.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 Постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснив, що, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступень тяжкості досконалого злочину, дані про особу винного (вік, стан здоров'я, поведінка до скоєння злочину, як в побуті, так і за місцем роботи і навчання, його минуле, склад сім'ї (наявність на утриманні дітей і осіб похилого віку), матеріальнийстан, тощо, і обставини справи (форму провини, роль, мотиви і цілі, способи, стадії здійснення, кількість епізодів, характер і ступень тяжкості наслідків, які наступили і тому подібне), які пом'якшують і загострюють покарання. Особі, яка скоїла злочин, може бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд не врахував, що на підставі ст. 80, 12 КК України закінчилася давність виконання попереднього вироку Першотравневого районного суду Донецької області від 27 травня 2008 року і за цей час до кримінальної або адміністративної відповідальності він не притягувався.

Кім того, суд в недостатньому ступені врахував і інші данні про його особу, зокрема, що він за місцем проживання характеризується задовільно, є інвалідом 3 групи і потребує оперативного лікування.

Посилаючись у вироку на те, що ОСОБА_1 не працює, суд помилково визнав ці данні такими, що негативно характеризують його особу.

На думку колегії суддів, та обставина, що він офіційно не має постійного місця роботи, з урахуванням економічних перетворень і труднощів у державі, в наслідок чого не кожна здорова людина може бути працевлаштованою, не може бути підставою для призначення йому покарання тільки у вигляді реального відбуття в місцях позбавлення волі.

Щире каяття ОСОБА_1 при апеляційному розгляді колегія суддів враховує як обставину, яка пом'якшує покарання.

При таких обставинах, виходячи з положень ст. 65 КК України і вказаних вище роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу ОСОБА_1, обставин, які обтяжують і пом'якшують покарання, а також, що тяжких наслідків від кримінальних правопорушень не настало, колегія суддів вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим його необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Застосувати до призначеного цим вироком остаточного покарання положення ст. 75 КК України, на підставі якої звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає передбачені ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання та періодично з'являтися на реєстрацію в цю інспекцію.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з дня її оголошення.

Судді:

Бєдєлєв С.І. Меленчук В.С. Преснякова А.А.