Постанова № 38908224, 26.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 року Справа № 904/107/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучеренко О.В. представник, довіреність № 17/15-31 від 01.04.14;від відповідача: не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року у справі №904/107/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м.Дніпропетровськ

про стягнення 19473,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення в порядку регресу страхове відшкодування за завдані збитки у розмірі 19473,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року у справі №904/107/14 (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" на користь ПрАТ "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 18473,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1632,15 грн. В решті позову відмовлено.

При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що позивач довів існування зобов'язань відповідача з відшкодування позивачу матеріальної шкоди, яка була завдана в результаті ДТП у розмірі 19473,00 грн. (фактичні витрати), які мають бути стягнуті за вирахуванням франшизи 1000,00 грн.

Не погодившись із означеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі, судовий збір стягнути з позивача. Вважає, що відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке мала потерпіла особа - ОСОБА_2 до відповідальної особи - ПрАТ СК "Дніпроінмед", але у зв'язку із тим, що судом було надано невірну правову оцінку того, що заява на виплату страхового відшкодування (регресна вимога) була подана майже через 2 роки, тому відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у виплаті страхового відшкодування мало бути відмовлено, суд припустився до помилкового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційний господарський суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що норма, на яку посилається апелянт, як на підставу для відмови в позові, регулює відносини, які виникають між потерпілою особою та особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та визнана винною у скоєнні ДТП, зокрема у завданні шкоди.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА" в особі Дніпропетровської філії (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту "все включено" № 1984-а від 16.09.2011р. (Договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб "Хюндай Акцент", державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, зокрема на випадок "збитків внаслідок ДТП", на термін дії цього договору з 07.10.2011р. по 06.10.2014р.

Як встановлено у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2011р., 14.10.2011 о 21 год. 00 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Деу Ланос" д.н. НОМЕР_2, рухаючись по вул. Героїв Сталінграду в м. Дніпропетровську, під час руху перед поворотом ліворуч не надав дорогу автомобілю "Хюндай Акцент", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, яка рухалась по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого скоїв зіткнення з даним автомобілем. В результаті ДТП автомобілям завдані механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода. Такими діями водія ОСОБА_3 порушено п.16.13 Правил дорожнього руху України, тому визнано ОСОБА_3 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування ТЗ строком на шість місяців. Постанова набула чинності 09.12.2011р.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" є правонаступником Акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА", а відтак набув його прав та обов'язків за вищевказаним договором добровільного страхування наземного транспорту "все включено" № 1984-а від 16.09.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до підпункту 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент вчинення ДТП), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

17.10.2011р. ОСОБА_2 (Страхувальником) було подано до позивача (Страховика) заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої позивачем були здійснені дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування, а вищевказане ДТП було визнано позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт №2011/V/OMOD12974/VESKO24343 від 25.11.2011 з розрахунком суми страхового відшкодування, що становить 19473,00 грн.

Як визначено у звіті №ZA 211011 від 21.10.2011р. експертного товарознавчого дослідження, яке було проведено суб'єктом оціночоної діяльності ОСОБА_4, по визначенню вартості матеріальної шкоди у зв'язку з авварійними пошкодженнями, що були спричинені автомобілю "Хюндай Акцент", державний номерний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 70484,11 грн.

Позивач виплатив ОСОБА_2 (Страхувальнику) страхове відшкодування в сумі 19473,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9296 від 28.11.2011р., грошові кошти за яким було направлено на погашення зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правої підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання чи збереження якої створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 27 Закону України "Про страхування" також визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача (Страховик), яким було здійснена виплату ОСОБА_2 (Страхувальнику) суми 19473,00 грн. на відшкодування шкоди, що була завдана водієм автомобілем "Деу Ланос" д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3, в силу приписів вищенаведених норм чинного законодавства, перейшло право вимоги (в межах фактичних затрат цього страховика) до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто до ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника наземного транспортного засобу "Деу Ланос" н.з. НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед" (відповідач у даній справі), що підтверджується полісом ОСЦПВ №АА/7812883, період дії якого встановлений з 09.10.2011р. по 08.10.2012р.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до лімітів полісу ОСЦПВ № АА/7812883 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 50 000,00 грн.

Таким чином, в силу вищенаведених приписів Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач (як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3.) за заявою ОСОБА_2 (третя особа - потерпіла) зобов'язаний відшкодувати цій особі оцінену шкоду, яка була заподіяна ОСОБА_3 (як страхувальником) майну ОСОБА_2 у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, однак внаслідок переходу до позивача (який є страховиком ОСОБА_2 від збитків внаслідок ДТП) прав вимоги в межах фактичних затрат цього страховика на суму 19473,00 грн., такий обов'язок відповідача має бути виконаний на користь позивача.

Однак, як правильно встановив місцевий господарський суд, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 19473,00 грн. були заявлені без урахування франшизи.

Відповідно до ч.18 ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується Страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до умов полісу ОСЦПВ № ВЕ/6136127 розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Отже, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, з яким погоджується й колегія суддів апеляційного господарського суду, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була завдана в результаті ДТП, у розмірі фактичних витрат позивача - 19473,00 грн., але за вирахуванням франшизи - у сумі 1000,00 грн., тобто в сумі 18473,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, що заява позивача на виплату страхового відшкодування (регресна вимога) була подана майже через два роки після дорожньо-транспортної пригоди, а, отже, у відповідності до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів", зазначене є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, то вони відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду з таких підстав.

Відповідно до підпункту 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено із матеріалів справи, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась 14 жовтня 2011 року, а заява позивача (претензія вих. №РГ/12974/11/7) на виплату страхового відшкодування (регрес на вимога) була направлена відповідачу 05.09.2013р., тобто після спливу одного року з дати настання страхового випадку, але в межах загальної позовної давності, яку встановлено тривалістю у три роки ст. 257 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, як правильно відзначив місцевий господарський суд, твердження відповідача про пропуск позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не може бути підставою для відмови у позові, оскільки вказана норма регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності, які є сторонами за відповідним договором, а не між страховими компаніями.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд надав спірним обставинам правильну правову оцінку, тому дійшов законного та обґрунтованого висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково щодо стягнення суми 18473,00 грн. фактичних витрат позивача за вирахуванням франшизи, а в стягненні решти заявленої суми 1000,00 грн. - було відмовлено, як безпідставних вимогах.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року у справі №904/107/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 28.05.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В.Березкіна