Рішення № 38908174, 21.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1500/14 21.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в розмірі 7 367,36 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Сіняк Д.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 7 274,02 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/1500/14, розгляд справи призначено на 26.02.2014 р.

18.02.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

26.02.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 26.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/1500/14 було передано судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. справу № 910/1500/14 було прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 26.03.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 03.03.2014 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/1500/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. справу № 910/1500/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 26.03.2014 р.

26.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву.

У судове засідання 26.03.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 26.03.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 26.03.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 09.04.2014 р.

28.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 09.04.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні 09.04.2014 р. представником позивача була подана заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом досліджено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та встановлено, що зазначена заява не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до уваги.

У судове засідання 09.04.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 09.04.2014 р. не з'явився, розгляд справи було відкладено на 25.04.2014 р.

25.04.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 25.04.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/1500/14 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу № 910/1500/14 було прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О., розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 05.05.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/1500/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу № 910/1500/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

У судове засідання 21.05.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.2014 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2012 року між ОСОБА_5 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-2002277/08НТ (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1.

22.09.2012 р. о 17 год. 00 хв. водій ОСОБА_6 на під'їзній дорозі с. Миролюбівка, керуючи автомобілем марки «Део», державний номерний знак НОМЕР_2, виконуючи обгін, не витримав безпечний інтервал, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, під керування водія ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку, після скоєння ДТП місце пригоди залишив, міліцію не повідомив. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2012 р. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, штрафу в розмірі 255,00 грн. та 340,00 грн. На підставі ст. 36 КУпАП на ОСОБА_6 накладено остаточне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 2 роки.

Відповідно до Висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 986 від 28.10.2012 р. (далі - Висновок), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 7 112,76 грн.

Відповідач зазначає у своєму відзиві про те, що даний Висновок не відповідає приписам чинного законодавства України, зокрема, з тих підстав, що представника відповідача не було запрошено на проведення дослідження.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з п. 4.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Відповідно до п. 5.2. Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Зазначеним положенням Методики встановлюється право, а не обов'язок, виклику заінтересованих осіб на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що зазначений Висновок відповідає приписам чинного законодавства України та є належним доказом розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яка сталася 22.09.2012 р. о 17 год. 00 хв., на під'їзній дорозі с. Миролюбівка.

Позивачем були складені та підписані страхові акти № 43357/1 від 24.09.2012 р. та № 43357/2 від 24.09.2012 р., згідно з якими пошкодження автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5 992, 54 грн. та 1 330,51 грн. відповідно.

На підставі сформованого страхового акту № 43357/1 від 24.09.2012 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 992,54 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11938 від 12.12.2012 р. та копією відомості № 703 від 12.12.2012 виплат ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» по договору № 11/43-4-1/148 від 22.08.2008 р.

На підставі сформованого страхового акту № 43357/2 від 24.09.2012 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 1 330,51 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1250 від 12.02.2013 р. та копією відомості № 737 від 12.02.2013 виплат ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» по договору № 11/43-4-1/148 від 22.08.2008 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6151602.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/6151602 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Део», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Део», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/6151602, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування вих. № 193/01-13 від 10.06.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначену заяву отримав 14.06.2013 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

З огляду на вищенаведене, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 7 112,76 грн.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає про те, що позивачем неправомірно нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, так як приписи відповідної статті Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання з виплати страхового відшкодування є грошовим зобов'язанням. Тому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 5011-16/11067-2012 від 29.01.2013 р.

Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно визначено розміри зазначених показників.

З огляду на вищенаведене, крім суми страхового відшкодування стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 105,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 149,37 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 7 112,76 грн., 3 % річних в розмірі 105,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 149,37 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 3; ідентифікаційний код: 20344871) страхове відшкодування в розмірі 7 112 (сім тисяч сто дванадцять) грн. 76 коп., 3 % річних в розмірі 105 (сто п'ять) грн. 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 26.05.2014 р.

Суддя О.В. Нечай