Рішення № 38908172, 19.05.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2014 р.Справа № 921/304/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільської області

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 34 639,69 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, ордер № 162 від 14.04.2014 р.;

відповідача: Мартищук Л.П., довіреність від 29.10.2013 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача - державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 34 639,69 грн., з яких 31 314, 85 грн. основний борг та 3 324,84 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті сервітуту за користування стрілочними переводами №Р 65 1/11 №207, №213 та під'їзною колією № 25 згідно договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. за період червень-листопад 2013р.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.04.2014 р., який відкладався на 28.04.2014 р., а також на 19.05.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 19.05.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить суд позов задоволити.

Відповідач, згідно письмових заперечень, поданих в судовому засіданні 19.05.2014 р., а також усних пояснень повноважного представника в судових засіданнях, проти позову заперечує. При цьому, посилається на те, що в період, за який проводиться стягнення заборгованості, власником спірного майна виступає ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна", яке на підставі договору купівлі - продажу, укладеного із позивачем, набуло у власність нерухоме майно, в тому числі і під'їзну залізничну колію №25 із стрілочними переводами №207 та №213. Таким чином, із втратою права власності на предмет сервітуту у товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" з 24.05.2012 р. відсутнє право вимагати стягнення заборгованості за договором сервітуту за спірний період.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

15 червня 2010 року між сторонами у справі укладено договір установлення сервітуту (далі - договір), згідно з умовами якого ТзОВ "Укрпродінвест" (власник майна, що обтяжується сервітутом), надав ДП "Кременецьке лісове господарство" (далі Сервітуарій), право користування належним Власнику на праві власності стрілочним переводом №Р 65 1/11 №207, розгорнута довжина стрілочного переводу 64м.п., на під'їзній колії та під'їзною колією, що примикає до ВАТ "Кременецький міжрайпостач", для здійснення операцій з подачі, прибирання та інших операцій, пов'язаних з експлуатацією під'їзної колії №25, яка належить Власнику на праві власності.

Вартість сервітуту становить 4000,00 грн. щомісячно і підлягає щомісячній індексації, виходячи із індексу інфляції (п.1.4 договору).

Згідно п. 1.5., 2.2. договору Сервітуарій зобов'язався своєчасно і в повному обсязі проводити оплату вартості сервітуту не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітнім місяцем.

При цьому, термін дії сервітуту, згідно з п.1.6. договору, становить 5 років з дати підписання договору, тобто з 15.06.2010р. до 14.06.2015р.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті на себе зобов'язання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в порушення п.1.5 договору, не вносив плату за вартість сервітуту починаючи із червня 2013р. та допустив заборгованість за період з 01.06.2013 р. по 20.11.2013р.

З врахуванням умов договору, заборгованість за заявлений позивачем період складає 31 314,85 грн. із розрахунку: за червень 2013р. - 4623,37 грн.; за липень 2013р. - 4618,75 грн.; за серпень 2013р. - 4586,42 грн.; за вересень 2013р. - 4586,42 грн.; за жовтень 2013р. - 4604,77 грн.; за листопад 2013р. - 4613,98 грн. (без ПДВ).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем по справі товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" на адресу державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" були виставлені рахунки на оплату заборгованості, а саме:

- Рахунок № 59 від 07.07.2013р. на загальну суму 134 143,84 грн., із них: 128 595,80 грн. заборгованість станом на 01.06.2013р. та 5548грн. 04 коп. вартість сервітуту з врахуванням ПДВ за червень 2013 р.;

- Рахунок № 68 від 06.08.2013р. на загальну суму 139 686,34грн., із них: 134 143,84грн. заборгованість станом на 01.07.2013р. та 5542 грн. 50 коп. вартість сервітуту з врахуванням ПДВ за липень 2013 р.;

- Рахунок № 74 від 09.09.2013р. на загальну суму 145 190,04грн., із них: 139 686,34грн. заборгованість станом на 01.08.2013р. та 5503 грн. 70 коп. вартість сервітуту з врахуванням ПДВ за серпень 2013 р. ;

- Рахунок № 81 від 07.10.2013р. на загальну суму 150 693,74грн., із них: 145 190,04грн. заборгованість станом на 01.09.2013р. та 5503 грн.70 коп. вартість сервітуту з врахуванням ПДВ за вересень 2013 р.;

- Рахунок № 95 від 08.11.2013р. на загальну суму 156 219,46грн., із них: 150 693,74грн. заборгованість станом на 01.10.2013р. та 5525 грн. 72 коп. вартість сервітуту з врахуванням ПДВ за жовтень 2013 р.;

- Рахунок №100 від 09.12.2013р. на загальну суму 161 756,24грн., із них: 156 219,46 грн. заборгованість станом на 01.11.2013р. та 5536 грн. 78 коп. вартість сервітуту з врахуванням ПДВ за листопад 2013 р.;

- Уточнений Рахунок № 5 від 15.01.2014р. на загальну суму 159 910,65грн., із них: 167 320,70грн. заборгованість станом на 15.01.2014р., з яких знімається вартість сервітуту в сумі 1537,99грн. за період з 21.11.2013р. по 30.11.2013р., а також знімається вартість сервітуту за грудень 2013р. в сумі 4637,05грн. ПДВ - 1235,01грн., та вартість сервітуту з врахуванням ПДВ в сумі 7410,05грн.

Крім того, позивачем нараховано до сплати відповідачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань санкції в розмірі 3% річних від суми боргу із врахуванням індексу інфляції в сумі 3324,84 грн. за період з 06.06.2013р. по 05.03.2014р.

Таким чином, предметом позовних вимог у даній справі №921/304/14-г/18 є заборгованість по оплаті вартості сервітуту в розмірі 31 314, 85 грн. основної заборгованості з врахуванням індексу інфляції, а також 3324,84 грн. 3% річних, обчислених відповідно до ст.625 ЦК України, відтак загальна сума боргу становить 34 639,69 грн.

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно із ч.1 ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.ч.1, 3 ст.403 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до умов договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем або за домовленістю сторін як попередня оплата, оплачувати вартість сервітуту.

Із змісту п.1.4. договору, вартість сервітуту становить 4000,00грн. щомісячно і підлягає щомісячній індексації, виходячи із індексу інфляції.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, в суму основної заборгованості позивачем включено вартість сервітуту, обчислену відповідно до п.1.4. Договору за період з червня 2013р. по листопад 2013р., тобто проіндексовану вартість сервітуту за вказаний період.

При цьому суд зазначає, що порядок нарахування та правильність такого нарахування плати за користування сервітутом встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.03.2011р. у справі №12/110-2000, та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011р. у справі № 7/37/5022-806/2011р., які набрали законної сили, та в силу ст. 35 ГПК України в межах даної справи є для суду преюдиціальним фактом, що не доводиться знову при вирішенні даного спору.

Окрім того, в суму позовних вимог включено індекс інфляції та 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до ст.625 ЦК України, як на заявлену до стягнення суму основного боргу, так і на заборгованість, яка існувала у відповідача станом на 05.06.2013р. по 05.03.2014р. Факт існування заборгованості підтверджується рішеннями господарського суду Тернопільської області від 19.11.2013р. у справі №9/81/5022-1094/2012 та від 21.10.2013 р. у справі № 9/13/5022-235/2012, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 р., а також рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.10.2013 р. у справі №921/661/13-г/11, залишеним в силі в постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 р.

При цьому, доказів зменшення суми боргу з боку відповідача суду не подано, а судом самостійно не здобуто.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено довідкою ТОВ "Укрпродінвест" № 26 від 16.05.2014 р. про те, що станом на 05.06.2013 р. борг Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" становив 128595,80 грн. і на момент пред'явлення позову відповідачем не погашений.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "Укрпродінвест" щодо стягнення з відповідача 31 314, 85 грн. основного боргу за період з червня 2013 р. по листопад 2013 р. разом з інфляційними нарахуваннями та 3% річних в сумі 3 324,84 грн. правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Одночасно, суд критично оцінює заперечення відповідача ДП "Кременецьке лісове господарство" про те, що позивач в результаті укладення 24.05.2012 р. з ДП "Агроцентр ЄвроХім -Україна" договору купівлі - продажу нерухомого майна, а саме під'їзної залізничної колії №25 із стрілочними переводами №207 та №213, втратив право власності на предмету сервітуту, відповідно у товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" з 24.05.2012 р. відсутнє будь-яке право вимагати стягнення заборгованості за договором сервітуту за спірний період.

Так, в процесі розгляду справи суд встановив, що 24.05.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" та ДП "Агроцентр ЄвроХім -Україна", укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, в тому числі і під'їзної залізничної колії №25 із стрілочними переводами №207 та №213, однак у зв'язку з тим, що протягом 2012-2013р.р. тривав судовий розгляд у справі № 2/96/5022-1064/2012 за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" та Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" про визнання недійсним договору установлення сервітуту від 15.06.2010 р., предметом якого виступає саме: під'їзна залізнична колія №25 із стрілочними переводами №207 та №213, позивачем не здійснено фактичної передачі майна, що було предметом договору купівлі - продажу від 24.05.2012 р.

Після закінчення судового розгляду у справі № 2/96/5022-1064/2012 та припинення 20.11.2013 р. дії договору установлення сервітуту від 15.06.2010 р., товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" та ДП "Агроцентр ЄвроХім -Україна" 06.02.2014 р. уклали доповнення до договору купівлі-продажу від 24.05.2012 р. та згідно акту прийому - передачі майна від 06.02.2014 р. у власність ДП "Агроцентр ЄвроХім -Україна" передано під'їзну залізну колію № 25 довжиною 1053,5 метри від стиків рамних рейок стрілочного переводу № 207 до упору на відмітці 1134,8 метри, разом із стрілочним переводом № 207 та стрілочним переводом № 2013 на станції Кременець Львівської залізниці, а також право власності на нього, яке підтверджувалося витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданим 28.01.2013 р. товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" реєстраційною службою Кременецького районного управління юстиції.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.2 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Із аналізу вищезазначеного, з урахуванням перелічених приписів чинного законодавства України та виходячи з умов доповнення від 06.02.2014 р. до договору купівлі - продажу від 24.05.2012 р., ДП "Агроцентр ЄвроХім -Україна" набуло право власності на спірне майно 10.02.2014 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" було власником предмету сервітуту, а саме: під'їзної залізничної колії №25 із стрілочними переводами №207 та №213, відтак має законне право на стягнення із відповідача заборгованості по договору сервітуту від 15.06.2010 р. за період з червня 2013 р. по листопад 2013 р.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що укладений між сторонами 15.06.2010 р. договір сервітуту, в силу ч.2 ст. 215 ЦК України, є нікчемним, оскільки на момент його укладення позивач не був власником предмету сервітуту, а набув право власності на предмет сервітуту тільки з моменту державної реєстрації, а саме: з 28.01.2013 р., що підтверджується витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданим реєстраційною службою Кременецького районного управління юстиції.

При цьому, суд виходив з наступного.

Із змісту пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як уже зазначалось судом відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 12/110-2000 від 01.03.2011 року, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року та додаткового рішення від 21.03.2011р., стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільської області, 47000, ідентифікаційний код 00993047 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільської області, 47003, ідентифікаційний код 32291548, - 22973,81грн. боргу, 127,21грн. - 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті сервітуту по користуванню стрілочним переводом та під'їзною колією згідно договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. за період червень-листопад 2010р.; 231 грн.01 коп. витрат по сплаті державного мита; 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат та 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 09.01.2013р. провадження у справі № 1/80/5022-784/2012(12/110-2000) по розгляду заяви Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" № 01-604 від 24.09.2012р. про перегляд рішення від 01.03.2011р. та додаткового рішення від 21.03.2011р. у справі № 12/110-2000 за нововиявленими обставинами - припинено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 7/37/5022-806/2011 від 08.08.2011 року стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993047 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291548 - 20216 грн. боргу; 99,56 грн. річних за період з 06.12.2010р. по 05.05.2011р. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті сервітуту згідно договору установлення сервітуту від 15.06.2010р.; 203,16 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2000грн. послуги адвоката; в частині стягнення 2376,33 грн. суми боргу та 168,5 грн. річних в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" задоволено; рішення господарського суду Тернопільської області від 08.08.2011р. у справі №7/37/5022-806/2011 скасовано в частині відмови в позові; позов задоволено повністю. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" (вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291548) - 22592,33грн. боргу, 268,06грн. річних, 228,60грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. послуги адвоката".

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.12.2012р. у справі № 4/60/5022-787/2012(7/37/5022-806/2012) провадження по розгляду заяви Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" №605 від 24.09.2012р. про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 08.08.2011р. за нововиявленими обставинами у справі №7/37/5022-806/2011 припинено.

Отже, вказаними судовими рішеннями встановлений факт, що договір установлення сервітуту від 15.06.2010р. виконувався сторонами, зокрема, Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" користувалося стрілочним переводом № Р 65 1/11 № 207 розгорнутою довжиною стрілочного переводу 64 м.п., на під'їзній колії та під'їзною колією, що примикає до ВАТ "Кременецький міжрайпостач", для здійснення операцій з подачі, прибирання та інших операцій, пов'язаних з експлуатацією під'їзної колії №25, яка належить власнику на праві власності.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.11.2011р. у справі № 11/56/5022-1297/2011, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. та Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012р., в позові Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" про визнання недійсним договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. відмовлено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.08.2012р. у справі №4/46/5022-405/2012 визнано недійсним договір сервітуту від 15.06.2010р., укладений між ТзОВ "Укрпродінвест" та ДП "Кременецьке лісове господарство".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. рішення господарського суду Тернопільської області від 07.08.2012р. у справі №4/46/5022-405/2012 скасоване, а позовні вимоги Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" залишені без розгляду.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013р. у справі № 2/96/5022-1064/2012 договір установлення сервітуту від 15.06.2010р. визнано недійсним з моменту його вчинення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2013р., рішення господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013р. у справі № 2/96/5022-1064/2012 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, факт виконання сторонами умов спірного договору установлення сервітуту та факт чинності, дійсності договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. на момент виникнення спірних правовідносин не підлягає доказуванню.

Разом з тим, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним витрати на правову допомогу (витрати з оплати послуг адвоката) в розмірі 3 000,00 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Крім того, за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу надавалася саме адвокатом - ОСОБА_1, який займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 15.03.2002р. виданого Тернопільською КДКА.

Крім того, позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано суду ордер № 162, виданий адвокатським об'єднанням "Тернопільська обласна колегія адвокатів" адвокату ОСОБА_1 на ведення господарської справи № 921/304/14-г/18, порушеної ТОВ "Укрпродінвест" до ДП "Кременецьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 34 639,69 грн.; договір від24.03.2014 р.., укладений між ТОВ "Укрпродінвест" та адвокатом Тернопільської обласної колегії адвокатів" ОСОБА_1 про надання юридичної допомоги по веденню господарської справи, порушеної за позовною заявою ТОВ "Укрпродінвест" до ДП "Кременецьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 34 639,69 грн. Відповідно до п.4 договору сторона 1 - ТОВ "Укрпродінвест" зобов'язується виплатити стороні 2 - адвокату ОСОБА_1 - 3 000,00 грн. до 24.03.2014 р. як гонорар за надані послуги. Виконання позивачем по справі умов договору про надання юридичної допомоги від 24.03.2014 р. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 24.03.2014 ., якою сплачено 3000,00 грн.

Так, у відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розглянувши розмір витрат на правову допомогу у даній справі, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

Вказана сума, на переконання суду, відповідає усталеній практиці та принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат на оплату послуг адвоката для даної справи.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України до судових витрат, які покладаються на відповідача, суд відносить судовий збір в розмірі 1827,00 грн. та витрати з оплати позивачем послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільської області, 47000, ідентифікаційний код 00993047), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" (вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільської області, 47003, ідентифікаційний код 32291548) - 31 314 (тридцять одну тисячу триста чотирнадцять) грн. 85 коп., основного боргу, 3 324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн. 84 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням суду законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 20.05.2014 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька