Вирок № 38907755, 10.04.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/852/14-к

Провадж. № 1-кп/639/127/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Хачатрян О.М.,

прокурорів - Колєсніка Є.А., Нестєрова Д.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 24.12.2013 року в ЄРДР під №12013220500003061, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Балаклія Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 10.11.2006 р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 року, 23.01.2008 р. Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ст.. 71 КК України до 2 років позбавлення волі, 5.11.2009 р. згідно ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік на підставі ст. 81 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ході судового розгляду встановлено, що в кінці листопада 2013 року, в ході досудового розслідування точну дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_1, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, у свого знайомого ОСОБА_2, побачив на столі два мобільних телефони «Nokia 1280» та «Samsung GT-E 1200 М», які належать ОСОБА_2, після чого у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, переслідуючи при цьому мету наживи, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не може йому завадити довести умисел до кінці, таємно викрав зазначені телефони, а саме мобільний телефон «Nokia 1280» вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 264 від 17.01.2014 р. 12о грн., мобільний телефон «Samsung GT-E 1200 М» вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №264 від 17.01.2014 р. 110 грн., після чого зник з місця пригоди, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 230 грн.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення сужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Крім того, 24.2.2013 р. приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, маючи злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, побачив раніше йому не знайомого неповнолітнього ОСОБА_3, який зайшов у під'їзд вказаного будинку, та переслідуючи корисну цель наживи, повторно, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_1 зайшов у ліфт на першому поверсі будинку за потерпілим ОСОБА_3 та відкрито схопив його за куртку в області рукава зліва та відкрито заволодів його телефоном «Samsung Е-1200» вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 85 від 10.01.2014 р. становить 126 гривень, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Крім того, від дачі показань по справі відмовився в силу ст. 63 Конституції України.

Прокурор також підтримав позицію обвинуваченого стосовно недоцільності дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Потерпілі подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, а також за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має середню освіту, не одружений, офіційно не працює, за місцем реєстрації характеризується посередньо, раніше неодноразово засуджувався за скоєння корисливих злочинів, останній раз 23 січня 2008 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі, 25.11.2009 р. згідно ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік, інкриміновані кримінальні правопорушення вчинив, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, оскільки 21 жовтня 2010 року ОСОБА_1 Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Крім того, 19 листопада 2013 р. Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1. пред'явлено підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину щодо неповнолітнього.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, вчинення злочину особою, яка має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних корисливих злочинів.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен нести покарання, пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, з призначенням покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України.

Строк відбуття покарання необхідно обчислювати з моменту взяття ОСОБА_1 під варту - тобто з 11 січня 2014 року, до вказаного строку не може бути включений термін його знаходження під вартою в ході досудового розслідування по іншій кримінальній справі, яка знаходиться в провадженні Московського районного суду м. Харкова, оскільки інкриміновані йому кримінальні правопорушення ОСОБА_1 вчинив після звільнення з-під варти на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2013 р. (матеріали кримінального провадження, а.с. 42).

Речових доказів по справі немає. Цивільний позов не заявлявся. Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обраховувати з 11 січня 2014 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертних досліджень в розмірі 684 гривні 40 копійок (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. обвинуваченим ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров