Ухвала суду № 38906428, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6941/13-а (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування податкового рішення-повідомлення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування податкового рішення-повідомлення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підставі наказу від 12.06.2013 року №528, з урахуванням актів про неможливість проведення зустрічної звірки об'єкта господарювання ТОВ «Мережа АВД» та ТОВ «Ніпол», податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мережа АВД» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 та з 01.01.2012 по 31.01.2012, з ТОВ «Ніпол» за період з 01.03.2013 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2013 №395/22-2/30728887, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2 п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 57202 грн., в тому числі за березень 2013 року у сумі 57202 грн.

На підставі акту перевірки від 21.06.2013 №395/22-2/30728887 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0002662301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 71502 грн., у тому числі за основним платежем - 57202 грн., за штрафними санкціями - 14300 грн.

Позивач не погоджуючись з рішенням податкового органу оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцеві на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, в ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано акт від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 13.09.2012 №2887/22-520-36688190 про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мережа АВД» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Скай Метр» за серпень 2011 року. Згідно з цим актом встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Мережа АВД» за юридичною адресою. ТОВ «Мережа АВД» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Податковим органом отримано акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 18.10.2012 №3597/22-719/36688190 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мережа АВД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2012. Зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Мережа АВД» не знаходиться за податковою адресою. Встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Податковим органом також отримано акт від Бориспільської ОДПІ від 28.05.2013 №306/22-2/19411415 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ніпол» з питань взаємовідносин з ПрАТ «Нова Лінія» за березень 2013 року. Згідно з цим актом встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою та має стан « 9» - до ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцем реєстрації. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Ніпол» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за березень 2013 року.

При дослідженні акту перевірки, колегією суддів встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено виключно за наслідками господарських операцій з ТОВ «Ніпол» в березні 2013 року.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, нібито укладені між ТОВ «Ніпол» та позивачем не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Так, колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що ПрАТ «Нова Лінія» (покупець) укладено договір №9334/121213 від 18.12.2012 з ТОВ «Ніпол» (постачальник) на придбання товару.

До договору укладено додаткову угоду №3 від 08.07.2013.

Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

На підтвердження транспортування товару транспортом позивача надано товарно-транспортні накладні, замовлення.

При дослідженні документів, встановлено, що вище перераховані документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідний період березень 2013 року та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Ніпол», що підтверджується платіжним дорученням.

Колегією суддів встановлено, що будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих позивачем первинних документів акт перевірки не містить.

Отже, факт поставки товарів позивачем від ТОВ «Ніпол», використання отриманого товару у власній господарській діяльності та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

На момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Ніпол» було зареєстровано юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстровано платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо твердження податкового органу, що ознакою нереальності господарських операцій є відсутність доказів транспортування товару, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надано транспортні накладні, замовлення до них та акти про розбіжність, які є належними доказами, що підтверджують транспортування товару.

Твердження податкового органу про те, що відсутність товарно-транспортних накладних є доказом відсутності транспортування товару, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, а так само наявності в них певних недоліків.

Також не є належним доказом в розумінні ст.70 КАС України і посилання податкового органу в акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, оскільки відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, - а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.