Постанова № 38904516, 22.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року справа № 812/1170/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представника позивача Панасенка Р.А. та відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційні скарги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка та ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 812/1170/14 за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на навчання, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням останнього у вищому навчальному закладі МВС України в розмірі 26678,88 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позов задоволений повністю, з відповідача стягнуто витрати в розмірі 26678,88 грн, одночасно з позивача стягнуто на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1644,3 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких позивач просив скасувати постанову суду в частині розподілу судових витрат і стягнути ці витрати з відповідача, а останній просив постанову суду скасувати і позов залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2008 на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір) (а.с. 9-10).

19.01.2012 між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений Додатковий договір до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 22.09.2008 далі - Додатковий договір) (а.с. 11).

Згідно із статтею 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року затверджено єдину систему військової освіти до якої входить позивач.

Судом установлено, що наказом Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка № 398 від 29.07.2008 відповідач з 05.08.2008 був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка (а.с. 6).

Наказом Позивача № 62 о/с від 25.05.2012 відповідач в якості випускника був відряджений для подальшого проходження служби з 28 травня поточного року (а.с. 7).

14.01.2014 наказом ГУ МВС України в Луганській області № 7 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ з 17.01.2014 у запас Збройних Сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 8).

За змістом п. 4 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби серед іншого відноситься - військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки є одним із видів військової служби.

Згідно з пунктом 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2.3.6 Договору замовник зобов'язується в разі відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ N 150 від 14.05.2007 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «;Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі Порядок № 419).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у Вищому навчальному закладі, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

На підтвердження розміру зазначених витрат позивачем наданий розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка в період із 05.08.2008 по 27.05.2012 на загальну суму 26678,88 грн. (а.с. 12).

Порядок № 419 передбачає диференціацію розміру відшкодування особами вказаних витрат залежно від факту проходження або не проходження такими особами строкової військової служби до навчання у вищому навчальному закладі МВС України.

Так, курсанти, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби (понад 12 місяців) відшкодовують витрати за перші 12 місяців навчання:

- грошове забезпечення, продовольче забезпечення у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-облікової спеціальністю (п. 2.1.1.2, п. 2.1.2.2 Порядку розрахунку витрат),

- вартість отриманого речового забезпечення у повному обсязі (п. 2.1.3.2 Порядку розрахунку витрат),

- витрати на медичне забезпечення та витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв взагалі не відшкодовуються (п. 2.1.4.2, п. 2.1.6.2 Порядку розрахунку витрат).

За період навчання, що перевищує 12 місяців, указана категорія курсантів відшкодовує витрати на грошове забезпечення (п. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат), продовольче забезпечення (п. 2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат), речове забезпечення (п. 2.1.3.1 Порядку розрахунку витрат), оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у повному обсязі (п. 2.1.6.1 Порядку розрахунку витрат).

Згідно із пунктом 2.1.1.2 Порядку № 419, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.

Відповідно до п. 5.2 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» особам, призваним на строкову військову службу, із дня відправлення у військову частину з військового комісаріату і до набуття права на одержання посадових окладів відповідно до пунктів 5.3, 6.5, 6.8 і 6.12 цієї Інструкції виплачуються оклади за І тарифним розрядом.

У відповідності до п. 3 та додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» посадовий оклад військовослужбовця строкової служби за першим тарифним розрядом становить 154 грн.

З викладеного вбачається, що відповідач за період навчання з 05.08.2008 по 27.05.2012 повинен відшкодувати витрати на грошове забезпечення у загальній сумі 11229,99 грн, про що вірно в постанові зазначив суд першої інстанції. (а.с. 12).

Відповідно до п.2.1.2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. В свою чергу норми харчування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002.

Додаток 6-й Постанови КМУ № 426 встановлює норми харчування для ліцеїстів та розповсюджувався на відповідача.

З урахуванням викладеного та наданої позивачем довідки - розрахунку витрати на продовольче забезпечення відповідача, які підлягають відшкодуванню складають 10499,64 грн. (а.с. 12).

Згідно із пунктом 2.1.6 Порядку № 419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

З урахуванням викладеного та довідки позивача, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за період з 05.08.2008 по 27.05.2012 склали 2520,33 грн. (а.с. 16).

Згідно із пунктом 2.1.3 Порядку № 419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

Наказом МВС України № 148 від 15 лютого 2002 року затверджені норми забезпечення форменим одягом курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України.

З урахуванням викладеного та документів наданих позивачем, витрати позивача пов'язані із речовим забезпеченням склали 2428,92 грн. (а.с. 13).

Таким чином, оскільки відповідача звільнено за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), що підпадає під пп .3.2 п. 3 Договору та Додаткового договору, виходячи з формулювання причин звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у позивача. Проте зазначені витрати на час розгляду справи ним не відшкодовано добровільно.

Відповідно до п. 6 Порядку № 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України, оскільки позов відповідно до поштового штампу на конверті поданий 17 лютого 2014 року, а не 19 лютого 2014 року, як помилково вважає відповідач, посилаючись на штамп вхідної кореспонденції суду. \ а.с. 19\. Зважаючи на те, що відповідач зі служби звільнений з 17 січня 2014 року, місячний строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Щодо апеляційної скарги позивача колегія суддів зазначає наступне.

Стягуючи судовий збір з позивача, суд першої інстанції зазначив, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачено 182,7 грн. Хоча рішення суду постановлено на користь позивача, але суд першої інстанції стягнув саме з позивача різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1644,30 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Отже, оскільки позовні вимоги майнового характеру Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_3 задоволені повністю, решта суми судового збору в сумі 1644,30 грн. повинна стягуватись саме з відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення про задоволення позову, але з помилковим застосуванням норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Повний текст складений 26 травня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 812/1170/14 змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови слова «Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка, ідентифікаційний код 08682387» замінити словами «ОСОБА_3».

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова