Рішення № 38904339, 19.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5898/14 19.05.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"доПублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад"простягнення 172192 грн. 81 коп.Представники: від позивача: Мельник Н.В. - представник за довіреністю № ЦНТ-02/05 від 04.02.2014 від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" про стягнення 172192 грн. 81 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного з Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.04.2001 № 450047 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 по 01.07.2012 у розмірі 159396 грн. 39 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 11055 грн. 51 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1740 грн. 91 коп., право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договорів факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк», та № 04/10/12 від 04.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 порушено провадження у справі № 910/5898/14 та справу призначено до розгляду на 25.04.2014.

24.04.2014 до відділ у діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

25.04.2014 до відділ у діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2014 розгляд справи відкладено на 19.05.2014, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

У судове засідання 19.05.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 19.05.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 27330600.

У судове засідання 19.05.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 19.05.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2001 між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (енергопостачальна організація за договором) та Відкритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Каскад" (покупець за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450047 (далі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематичного поставляти та передати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Екострандарт», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Екостандарт» (протокол № 2/2011 від 18.04.2011), товариство є правонаступником спільного підприємства з іноземним інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-КАН ПАУЕР» яке було створено в результаті реорганізації орендного підприємства «Дарницька ТЕЦ», у подальшому реорганізованого у ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменованого на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруючі Компанія «ДАРтеплоцентраль» в подальшому на Закрите акціонерне товаристві «Екостандарт». На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товаристві» щодо приведення статуту акціонерного товариства у відповідність з нормами цього закону найменування Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» змінено на Публічне акціонерне товариство «Екостандарт».

У відповідності до пункту 1.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад", затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" (протокол від 25.04.2012), Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Каскад" (ідентифікаційний код 21632282) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" (ідентифікаційний код 21632282) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2012. Товариство є правонаступником щодо прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" (ідентифікаційний код 21632282).

Згідно з пунктом 10.1. договору, даний договір укладений на термін з 01.04.2001 до 01.04.2002 і вважається подовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та КТМ ДАЕК «Київенерго», у відповідності з «Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії».

У відповідності до пунктів 6.4, 6.5 договору, покупець щомісячно з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (фактор) укладено договір факторингу № 28/09/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги до Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450047 від 01.04.2001 (основний договір) на суму 159396 грн. 39 коп., згідно з додатком № 3 до договору факторингу № 28/09/12.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 28/09/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 28/09/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 28/09/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 28/09/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 28/09/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» акту прийому-передачі документів від 28.09.2012, відповідно до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договорів згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, в тому числі копію договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450047 від 01.04.2001.

Крім того, 04.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (фактор) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (клієнт) укладено договір факторингу № 04/10/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги належне йому за договором факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Екостандарт», в тому числі право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450047 від 01.04.2001 (основний договір) на суму 159396 грн. 39 коп.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 04/10/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 04/10/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 04/10/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 04/10/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 04/10/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» акту прийому-передачі документів від 04.10.2012, відповідно до договору факторингу № 04/10/10 від 04.10.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», та копії договорів з споживачами згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Нормами частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Приписами статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що відповідно до реєстру рекомендованих листів Публічним акціонерним товариством «Екострандарт» від 24.10.2012 на адресу відповідача було направлено повідомлення № 10-10-12/450047 від 10.10.2012 про відступлення на користь позивача права вимоги щодо заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450047 від 01.04.2001.

Як встановлено судом, за період з 01.10.2011 по 01.07.2012 енергопостачальною компанією (Публічним акціонерним товариством «Екострандарт») було поставлено покупцю (Публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Каскад") теплову енергію на загальну суму 351451 грн. 33 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 № 450047. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року, рахунків-фактури за період з 31.10.2011 до 30.06.2012, актів передачі товарної продукції за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року, зведених відомостей розщеплення сплат за період з 03.10.2011 по 30.06.2013 КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА, а також довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію від Публічного акціонерного товариства «Екострандарт» за період з жовтня 2011 року по квітень 2014 року за договором від 01.04.2001 № 450047.

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.10.2011 по 01.07.2012, у зв'язку з чим станом на 01.03.2014 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 159396 грн. 39 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з 01.10.2011 по 01.07.2012, теплової енергії на суму 159396 грн. 39 коп. Крім того, факт порушення умов договорів визнано відповідачем, в підтвердження чого суду надано підписаний Публічним акціонерним товариством «Екострандарт» та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Каскад", та скріпленим печатками сторін акт від 31.08.2013 звіряння взаєморозрахунків за теплову енергію за угодою № 450047 від 01.04.2011.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 по 01.07.2012 на суму 159396 грн. 39 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 450047 від 01.04.2001 по оплаті спожитої теплову енергію за період з з 01.10.2011 по 01.07.2012 підлягають задоволенню у розмірі 159396 грн. 39 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 450047 від 01.04.2001, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 11055 грн. 51 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1740 грн. 91 коп. за період прострочення з 29.10.2011 по 28.02.2014.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450047 від 01.04.2014, та з урахуванням положень пункту 1.1 договору факторингу № 04/10/12 від 04.10.2012, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 11055 грн. 51 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1740 грн. 91 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 по 01.07.2012 у сумі 159396 грн. 39 коп., 3 % річних у розмірі 11055 грн. 51 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1740 грн. 91 коп. нарахованих за період прострочення з 29.10.2011 по 28.02.2014, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 54 ідентифікаційний код 21632282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22, ідентифікаційний код 32531966) заборгованість у розмірі 159396 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 91 коп., три проценти річних у розмірі 11055 (одинадцять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 51 коп. та 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 86 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.05.2014

Суддя І.М. Отрош