Ухвала суду № 38903872, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/66774/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013р. у справі

за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача Державної фінансової інспекції в Рівненській області

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка»

про часткове скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

22.07.2013р. до суду надійшов позов Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі Управління) про визнання нечинними окремих пунктів вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області (далі Фінінспекція). Свої вимоги позивач мотивував тим, що за наслідками проведеної ревізії відповідач направив Управлінню вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень законодавства. Вважаючи, що відповідач безпідставно дійшов висновку про наявність в діяльності Управління порушень закону, позивач просив скасувати пункти 4 та 5 вимоги.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013р., позов задоволено частково : пункт 4 вимоги в частині зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість та забезпечити відшкодування в сумі 157413,95грн. визнано протиправним та скасовано; пункт 5 визнано протиправним та скасовано у повному обсязі.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо часткового скасування вимоги.

У своєму відзиві позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної ревізії відповідачем складено акт від 19.04.2013р. та 1.06.2013р. направлено в адресу Управління вимогу №17-06-17/3620, в якій позивачу запропоновано здійснити дії по усуненню виявлених під час перевірки порушень. Зокрема, Фінінспекція дійшла висновку про те, що позивач безпідставно включав до актів виконаних робіт приватною виробничо-комерційною фірмою «Фіалка» грошові кошти. На цій підставі, відповідач зобов'язав Управління відобразити дебіторську заборгованість в сумі 169737,73грн. та забезпечити відшкодування коштів в сумі 41220,45грн. або стягнути вказані суми з осіб, винних у проведенні зайвих виплат.

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність задоволення заявленого позову, оскільки всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України відповідач не надав беззаперечних доказів обґрунтованості його висновків щодо наявності у Управління під час здійснення ним фінансово-господарської діяльності порушень вимог закону, що призвело до нераціонального використання чи втрати державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, тощо.

При цьому, в судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів відповідача та положення закону, яким керувались суди при прийнятті своїх рішень.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційна скарга не спростовує правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні адміністративного спору та, по суті, зводиться до переоцінки достовірності проаналізованих судами доказів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз