Ухвала суду № 38903868, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/800/34403/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Блажівської Н.Є. Кошіля В.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромеханічний завод»на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013у справі № 2-а-5868/10/2170за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромеханічний завод»доДержавної податкової інспекції у м. Нова Каховкапроскасування першої податкової вимоги ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка, в якому просило скасувати першу податкову вимогу відповідача від 15.10.2010 №1/127 про сплату позивачем пені в сумі 6686,30 грн. по податку з доходів найманих працівників.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у м. Нова Каховка проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.05.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 19.05.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 1374/230-36463062 від 23.09.2010;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем приписів ч.«г» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 5 681,64 грн., та пп.8.1.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем не перераховано податок з доходів фізичних осіб на суму 220 920,44 грн. станом на 01.07.2010;

- на підставі пп.8.1.2 п.8.1, п.20.1, п.20.2 ст.20, пп.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу нарахована пеня на суму 6 686,30 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, визначені статтею 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для нарахування позивачу пені, відсутні, оскільки пеня стягується тільки при несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання, а узгодження податкових зобов'язань податкового агента по податку з доходів фізичних осіб в розумінні вказаного закону не відбувається, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що перша податкова вимога винесена без законних підстав, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Згідно п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За змістом пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Згідно пп.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп.20.3.1 п.20.3 ст.20 названого Закону особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, зокрема, є: а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

За змістом п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач станом на 01.07.2010, в порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не перерахував податок з доходів фізичних осіб на суму 220 920,44 грн.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, що, оскільки юридична особа, яка в якості податкового агента самостійно визначає суму податку з доходів фізичних осіб, то узгодження податкового зобов'язання відбувається шляхом подачі до контролюючого органу податкового розрахунку з даного податку, а тому за порушення строків його сплати податковий агент притягується до відповідальності у вигляді пені.

Згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, колегія судів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про скасування спірної податкової вимоги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромеханічний завод залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Н.Є. Блажівська

В.В. Кошіль