Ухвала суду № 38903838, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К-42727/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010

у справі № 2а-449/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 08»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 15.05.2009 № 0000642330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 801454, 52 грн.

Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку господарської одиниці - АЗС, належної ТОВ «Ресурс 08», щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, в результаті якої складено акт від 13.04.2009 № 3567/20/40/23/36074578.

На підставі висновків щодо зафіксованих у акті від 13.04.2009 № 3567/20/40/23/36074578 порушень до позивача за рішенням від 15.05.2009 № 0000642330 застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 831453, 97 грн., в тому числі:

- у сумі 801454,52 грн. на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) за порушення вимог п. 12 ст. 3 вказано Закону, яке полягало у неведенні обліку товарних запасів у сумі 400727, 26 грн. за місцем їх реалізації;

- у сумі 29999,45 грн. на підставі ст. 22 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог п. 13 ст. 3 вказаного Закону, яке полягало у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, невідповідність склала 5999,89 грн.

Скасовуючи рішення від 15.05.2009 № 0000642330 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 801454, 52 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність товарно-транспортних накладних на місці реалізації товарних запасів не може розцінюватись як неведення позивачем обліку нафти і нафтопродуктів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про скасування рішення від 15.05.2009 № 0000642330 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29999, 45 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 вказаного Закону фактично вчинено.

Відповідач в касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, яким надали правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 12 Закон № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій, який застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням, встановлений «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за N 805/15496 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 16.1 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п. 10.2.10 Інструкції на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

У відповідності до п. 10.3.1.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що позивачем дотримано порядок обліку паливно-мастильних матеріалів у загальній сумі 400727, 26 грн., зокрема:

- операції з прийняття нафтопродуктів проводилися з використанням спеціалізованого електронного контрольно-касового апарату для автозаправних станцій - Марія ЛТ-МТМ, заводський номер ВЗ 5712000852, фіскальний номер 2020000436, який поставлений на облік у Харківській ОДПІ, внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;

- надходження нафтопродуктів за товарно-транспортними накладними відображено у змінних звітах АЗС від 21.01.2009, від 04.02.2009, від 11.03.2009, від 23.03.2009, від 10.04.2009;

- на підставі товарно-транспортних накладних здійснюється внесення необхідних записів щодо руху нафтопродуктів до Журналу обліку нафтопродуктів, які надійшли на АЗС-35, який відповідає формі № 13-НП.

Враховуючи викладені обставини, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність на АЗС товарно-транспортних накладних, які підтверджують надходження товару, за умови здійснення приймання, зберігання та обліку нафти і нафтопродуктів з дотриманням вимог Інструкції, не може розцінюватись як порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

З огляду на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун