Ухвала суду № 38903823, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/52026/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Блажівської Н.Є. Кошіля В.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службина постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012у справі № 2а-1670/5399/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт» звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001981501/5/12 від 21.01.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку подання та сплати земельного податку ТОВ «Кобеляки хлібопродукт» за 2008 - 2010 роки, за результатами якої складено акт № 00099/1501/32207498 від 31.12.2010;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем приписів ст.2 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено суму земельного податку за: січень-грудень 2008р. - на 40 086,59 грн., січень-грудень 2009р. - на 46 179,75 грн., січень-грудень 2010р. - на 48 904,36 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001981501/5/12 від 21.01.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» на суму 169 474 грн. (з яких: 135 171 грн. - основний платіж та 34 303 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що:

- між позивачем та ДАК «Хліб України» укладено договір оренди нерухомого майна від 06.12.2004, що знаходиться за адресою: вул. Пролетарська, 62, с. Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область;

- власником земельної ділянки площею 28,9 га, за юридичною адресою: вул. Пролетарська, 62, с.Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область, є Кобеляцький комбінат хлібопродуктів, що підтверджується листом відділу Держкомзему у Кобеляцькому районі від 27.08.2010.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач не є платником земельного податку за спірну земельну ділянку, дійшли висновку про задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки

За змістом ст.5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 15 названого Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Попередніми судовими інстанціями встановлено та підтверджується матеріалами справи, що власником земельної ділянки площею 28,9 га, за юридичною адресою: вул. Пролетарська, 62, с.Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область, є Кобеляцький комбінат хлібопродуктів, що підтверджується листом від 27.08.2010 відділу Держкомзему у Кобеляцькому районі. Між тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

З огляду на встановлені судовими інстанціями обставини справи, що позивач не є власником, користувачем чи орендарем земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти орендованого нерухомого майна, то колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно не знайшли підстав вважати саме позивача таким, що є платником податку на землю за спірну земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Н.Є. Блажівська

В.В. Кошіль