Ухвала суду № 38903783, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/3001/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Галкіна В.Ю.

представника відповідача Маісурадзе З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2008

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009

у справі № 7/189

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (правонаступника Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2008 позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 02.08.2007 № 0001534120/0 в частині донарахування 429760,16 грн. Судові витрати в сумі 1,40 грн. присуджено з Державного бюджету України на користь позивача. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 постанову суду першої інстанції скасовано. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 02.08.2007 № 0001534120/0. Судові витрати в сумі 1,40 грн. присуджено з Державного бюджету України на користь позивача.

СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення паро відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.2, п. 1.3, п. 1.5 ст. 1, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі - Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» її правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», а також заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість ДК «Укртрансгаз» за травень, червень, липень 2002 року, квітень 2003 року, вересень 2006 року, лютий 2007 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2007 № 623/41-20/30019801. На підставі акту перевірки прийнято оспорюванье податкове повідомлення-рішення від 02.08.2007 № 0001534120/0.

За податковим повідомленням-рішенням СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 02.08.2007 № 0001534120/0 до ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» застосовано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) штраф у розмірі 10 % в сумі 483351,77 грн. за порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, що полягало у несплаті узгодженої суми податкового зобов'язання - 4833517,73 грн. протягом граничних строків, визначених цим Законом.

СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП виходила з того, що позивач несвоєчасно сплатив узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4833517,73 грн. за деклараціями від 20.06.2002 № 4854 в сумі 137597,11 грн., від 20.05.2002 № 3320 в сумі 4607,97 грн., за довідками про заміну задекларованих сум із виправленням помилки від 19.07.2002 № 6476 в сумі 1605669,60 грн., від 19.07.2002 № 6478 в сумі 3135,00 грн., від 19.07.2002 № 6480 в сумі 47323,00 грн., за декларацією від 21.04.2003 № 5416 в сумі 2451778,50 грн., за довідкою про зміну задекларованих сум у зв'язку з виправленням помилки від 11.03.2003 № 3043 в сумі 47416,00 грн., за довідкою про зміну задекларованих сум у зв'язку з виправленням помилки від 25.03.2003 № 3904 в сумі 74,00 грн., за уточнюючими розрахунками від 14.09.2006 № 13340 в сумі 1373,00 грн., від 14.09.2006 № 13341 в сумі 88,00 грн., від 14.09.2006 № 13338 в сумі 13187,70 грн., від 22.02.2007 № 1573 в сумі 521267,45 грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, але при цьому виходить з такого.

Відповідно до положень п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ податковий орган наділений правом самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податку у випадках, визначених цим Законом за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі подання податкової декларації пізніше - за днем її фактичного подання. У разі не визначення протягом зазначеного строку суми податкових зобов'язань законодавець передбачив, що у такому випадку платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до платника податків у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру як податкове повідомлення, належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Така позиція узгоджується і з положеннями п. 1.3 ст. 1 Закону №2181-111, за якими у випадку не сплати у встановлений строк самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) останнє визнається податковим боргом.

Враховуючи наведене, строки давності, передбачені п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 -III, застосовуються при визначенні платнику податку податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-111.

Отже, застосування СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП у серпні 2007 року штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, задекларованих позивачем за періоди 2002, 2003 років за закінченням строку давності є протиправним.

Суд апеляційної інстанції помилково поширив на спірні правовідносини щодо застосування до позивача штрафних санкцій, що є податковими зобов'язаннями у розумінні Закону № 2181-ІІІ, положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій. Однак, така помилка не призвела до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки суду апеляційної інстанції про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених позивачем податкових зобов'язань за 2006 рік та за 2007 рік з огляду на достовірно встановлені зазначеним судом такі обставини.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що загальна сума узгодженого податкового зобов'язання за уточнюючими розрахунками від 14.09.2006 № 13338, від 14.09.2006 № 13340, від 14.09.2006 № 13341 становила 14648,66 грн. На цю суму основного платежу, а також на суму штрафних санкцій - 13405,00 грн., було виставлено податкову вимогу від 18.09.2006 № 1/24.

Податковий борг в сумі 28053,66 грн., в т.ч. 14648,66 грн. основного платежу та 13405,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, сплачено позивачем 21.09.2006 і податкова вимога була відкликана податковим органом.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Укртрансгаз» 22.02.2007 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2007 року, а також новий уточнюючий розрахунок від 28.02.2007, в якому було зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до суми податкового кредиту наступного податкового періоду, і визначено в рядку 23 - 15232502,00 грн., в ряду 23.1 - 15232502,00 грн., рядок 24 - 8866512,00 грн., рядок 26 - 8866512,00 грн. Отже, порушень граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість допущено не було.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун