Ухвала суду № 38903731, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/36745/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Свідла Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 1570/74/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 02.11.2011 № 0014432310 та від 02.11.2011 № 0014422310.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «Манушар Україна» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Манушар Україна» за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 19.10.2011 № 7429/23-10/34552988. На підставі акту перевірки прийнято оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 № 0014422310 та № 0014432310.

Підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 122406 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також для зменшення податку на додану вартість в сумі 7153 грн. за червень 2011 року слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 5.9 ст. 5, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення наведених норм законів полягало у тому, що позивач неправильно здійснив розрахунок приросту балансової вартості запасів у ІІ, ІІІ кварталах 2010 року, оскільки не включив до залишків товарно-матеріальних цінностей цінності в сумі 509667 грн. внаслідок їх безпідставного списання за операціями з їх реалізації покупцеві - ПП «КФ Пандора». Безпідставність списання товарно-матеріальних цінностей відповідач обґрунтовує недоведеністю в ході перевірки факту їх реалізації у червні та липні 2010 року. При цьому висновок про нереальний характер господарських операцій відповідач обґрунтовує внесенням 10.03.2011 до ЄДРПОУ запису про припинення ПП «КФ «Пандора», недекларуванням останнім за червень, липень 2010 року господарських операцій з позивачем.

Відповідач самостійно визначив доходи позивача за 3 квартал 2010 року на підставі п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, вважаючи, що позивач не подав в установлені строки податкову декларацію за цей період. При цьому подану позивачем податкову декларацію за 3 квартал 2010 року відповідач не визнав податковою звітністю.

Також відповідач зафіксував порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Позиція відповідача полягає у тому, що позивач не мав права, застосовуючи положення вказаної норми Податкового кодексу, переносити частину від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, що складається із від'ємного значення 2010 року, перенесеного у І квартал 2011 року, за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у ІІ квартал 2011 року. За висновками відповідача пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України дозволяє платникові податку на прибуток включити до витрат ІІ кварталу 2011 року показник від'ємного значення за підсумками І кварталу 2011 року, який пов'язується з діяльністю, проведеною виключно у такому І кварталі. Положення цієї норми не поширюються на від'ємне значення, що утворилося у 2010 році та було перенесено до І кварталу 2011 року згідно із вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В результаті перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та незаконність і необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції. При цьому суд касаційної інстанції виходить з такого.

Нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише тим, що підприємство - покупець товару допускало порушення вимог законодавства щодо декларування та сплати податкових зобов'язань, а також тим, що зазначене підприємство після вчинення господарських операцій було припинено.

В результаті дослідження питання щодо фактичної поставки позивачем товарів покупцеві - ПП «КФ Пандора» судом першої інстанції достовірно встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності: договором, видатковими і податковими накладними, банківськими виписками, довіреностями на отримання товару, актом видачі вантажу та матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, а також іншими документами, що підтверджують зберігання товару на складі, їх відвантаження.

Також суд першої інстанції встановив, що ПП «КФ Пандора» на час вчинення господарських операцій було зареєстровано в ЄДРПОУ, було зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Однак, суд апеляційної інстанції не спростував достовірно встановлених судом першої інстанції обставин щодо реального вчинення господарських операцій в результаті дослідження та оцінки доказів - первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, формально поклавши в основу постанови про відмову в задоволенні позову обставини, на які посилався податковий орган в акті перевірки та які, своєю чергою, не є такими, що беззаперечно свідчать про нереальний характер господарських операцій.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке б полягало у заниженні приросту вартості запасів у ІІ, ІІІ кварталах 2010 року на суму товарів, поставлених ПП «КФ Пандора».

Суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Пунктом 6.1 статті 6 цього Закону було визначено: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01.01.2010.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток: як ті, що утворилися станом на 01.01.2010, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно здійснено розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися протягом 2010 року.

З 01.04.2011, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року, набув чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», пунктом 150.1. ст. 50 якого визначено: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд апеляційної інстанції не з'ясував положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими передбачено особливість застосування пункту 150.1 статті 150 Кодексу у 2011 році, безпідставно погодившись з висновками відповідача щодо порушень позивачем цих норм.

Також, суд першої інстанції, вирішуючи справу щодо податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачеві від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2011 року внаслідок висновків відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за періоди з квітня по листопад 2010 року застосував положення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що передбачають порядок формування податкового кредиту. У результаті застосування цих норм Закону суд першої інстанції порушень їх позивачем не виявив.

Суд апеляційної інстанції зазначених положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР не застосовував.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування незаконної та необґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі помилково скасованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун