Ухвала суду № 38903723, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/3326/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010

у справі № 2а-7966/09/10/0170

за позовом Малого приватного підприємства «Классик»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Феодосії АР Крим від 26.06.2009 № 0000932301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати 3,40 грн.

Феодосійська МДПІ АР Крим подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Феодосії АР Крим від 26.06.2009 № 0000932301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92160,00 грн. основного платежу та 46080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 12.06.2009 № 1459/23-2/32294292, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 85288,00 грн. за лютий, березень та квітень 2008 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Техпромсервіс ОЙЛ», МПП НТФ «Старк», ТОВ «Українська компанія «Кроніка плюс», за господарськими операціями з поставки транспортних послуг.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, останній не може бути позбавлений права на податковий кредит.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в т.ч. як платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли контрагент допустив порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання послуг, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун