Ухвала суду № 38903715, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/9991/2028/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 7а/144-3055 (14/152-3880)

за позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова,

третя особа: Державна екологічна інспекція в Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 28.08.2007 № 0000742309/0/58648, № 0000732309/0/58647, № 0011482304/0/58649 та № 0001591703/0/58650.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт від 17.08.2007 № 7184/23-09/03353845. На підставі цього акту прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 28.08.2007 № 0000742309/0/58648, № 0000732309/0/58647, № 0011482304/0/58649 та № 0001591703/0/58650.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2007 № 0000742309/0/58648 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 260610,67 грн. основного платежу та 130305,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, що використані не в оподатковуваних операціях, а також податку на додану вартість сплаченого у зв'язку з придбанням легкового автомобіля.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2007 № 0000732309/0/58647 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 308025,00 грн. основного платежу та 92407,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.1 п. 2 наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2005 року в сумі 1232100 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 308025,00 грн. за 4 квартал 2006 року. Зокрема, від'ємне значення в сумі 753200 грн. завищено в результаті порушення вимог п. 2.1 п. 2 наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання», а в сумі 478929 грн. - в результаті порушення вимог п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2007 № 0011482304/0/58649 податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4681,90 грн. основного платежу та 9568,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 6.3 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837, що полягало у не включенні до розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища нарахування за скид забруднюючих речовин - жирів, що входять до складу речовин, які скидаються у водний об'єкт (р.Серет) зі зворотними водами.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2007 № 0001591703/0/58650 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 440,15 грн. основного платежу та 880,30 грн. штрафних санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 1.15 ст. 1 п.п. 6.3.1, п.п. «є» п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало у неправомірному застосуванні у 2005-2006 роках податкової соціальної пільги до нарахованого місячного доходу платників податку (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) у вигляді заробітної плати, тоді як ці платники податку є зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Так, суди встановили, що придбаний позивачем автомобіль не є легковим автомобілем, а є вантажопасажирським автомобілем. Тому, поширення положень п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими заборонено віднесення до складу податкового кредиту та передбачено віднесення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених платником податку при придбанні легкового автомобіля, на правовідносини з приводу оподаткування операцій з придбання автомобілів, які не є легковими, є безпідставним.

Також судами встановлено, що позивачем усі товарно-матеріальні цінності було використано в оподатковуваних операціях - операціях з надання послуг водопостачання та водовідведення, тому підстави для розподілу податкового кредиту за положенням п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Є також правильними висновки судів про протиправність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок зафіксованих відповідачем в акті перевірки від 17.08.2007 № 7184/23-09/03353845 за період з 01.10.2005 по 31.03.2007 порушень вимог п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.1 п. 2 наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, порушення наведених норм законодавства встановлені відповідачем на підставі висновків, викладених в акті попередньої документальної перевірки від 01.02.2006 № 849/7/23-122/03353845 за період з 01.07.2004 по 30.09.2005, про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2005 року в сумі 1232100 грн.

Однак, донарахування податкових зобов'язань на підставі висновків попередніх перевірок, є протиправним. Крім того, суди встановили, що податкові зобов'язання з податку на прибуток визначені позивачеві за закінченням строку давності, передбаченого в п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень вимог п. 6.3 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837, яке б полягало у заниженні збору за забруднення навколишнього природного середовища внаслідок не включення до розрахунку такого збору нарахування за скид забруднюючих речовин - жирів, що входять до складу речовин, які скидаються у водний об'єкт (р.Серет) зі зворотними водами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, такий вид забруднюючих речовин як жири не включено до переліку нормативів збору, який справляється за скиди основних забруднюючих речовин у водні об'єкти, що наведений у таблиці 1.7 додатку 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, а також до Додаткового переліку забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за скиди для платників збору Тернопільської області, наведеного в додатку № 2, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 21.12.2001 № 323.

Є також правильними висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у відповідних розмірах.

Згідно із п.п. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати); платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом (п. п. 6.3.2 цього Закону). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Згідно із ч. "е" п. п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати за одним місцем його нарахування, незалежно від того, чи отримує він інші доходи, ніж заробітна плата.

При цьому у разі, якщо платник податку, окрім доходу у вигляді заробітної плати отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності чи іншої незалежної професійної діяльності, податкова соціальна пільга не застосовується тільки до інших доходів платника податку, ніж заробітна плата.

До того ж відповідач не довів в судах попередніх інстанцій обставин щодо отримання платниками податку інших доходів.

Враховуючи викладене та діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун