Ухвала суду № 38903626, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/800/43926/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року

у справі № 810/1999/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»

до Державної екологічної інспекції у Київській області

про визнання протиправними дій та скасування вимоги

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (далі - ТОВ «Макарівська птахофабрика») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Київській області (далі - Держекоінспекція) про визнання протиправними дій та скасування вимоги.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної екологічної інспекції в Київській області щодо застосування результатів перевірки, викладених в акті перевірки від 07.06.2011, шляхом направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» вимоги у формі претензії від 31.08.2012 №79 про відшкодування збитків, заподіяних державі, у розмірі 664 408,00 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної екологічної інспекції в Київській області, викладену у формі претензії від 31.08.2012 №79 про відшкодування збитків, нанесених державі, у розмірі 664 408,00 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Держекоінспекція оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Макарівська птахофабрика» в порушення вимог чинного законодавства України про охорону навколишнього природного середовища самовільно використовувало водні ресурси без отримання дозвільних документів, а тому зобов'язане відшкодувати завдані державі збитки. У той же час, відсутність відповідних методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсовується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто за загальними правилами природоохоронного законодавства.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Макарівська птахофабрика» просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.06.2011 на виконання вимоги Прокуратури Київської області від 03.06.2011 №07/4-473вих Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено позапланову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Макарівська птахофабрика» за період з 01.07.2010 по 31.01.2011.

У ході перевірки установлено, що для здійснення господарської діяльності ТОВ «Макарівська птахофабрика» використовує 3 свердловин (паспорти № 2161, № 2162, № 2163 глибиною відповідно 65, 65, 65,5 метрів).

Дозвіл на спеціальне водокористування у підприємства відсутній, чим порушено вимоги статей 6, 44 Водного кодексу України.

У зв'язку з висновками перевірки складено та пред'явлено претензію від 09.06.2011 №58 про відшкодування збитків на суму 294 874,00 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод ТОВ «Макарівська птахофабрика».

Проте, на виконання вимог Державної екологічної інспекції України претензію про відшкодування збитків ТОВ «Макарівська птахофабрика» від 09.06.2011 №58 було відкликано, зроблено перерахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, і виставлено позивачу претензію про відшкодування збитків від 31.08.2012 №79 на суму 664 408,00 грн.

Надсилаючи ТОВ «Макарівська птахофабрика» вимогу у формі претензії від 31.08.2012 № 79, відповідач зазначив, що розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод, здійснено згідно з розділом IX Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 (далі - Методика №389).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розрахунку розміру збитків за період з 01.07.2010 по 31.01.2011 відповідач неправомірно застосував положення Методики № 389 (в редакції, чинній до внесення змін наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220), а тому оспорювана вимога-претензія підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9.1 Методики №389 (у редакції, чинній на час використання вод позивачем) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, керуючись частиною третьою статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача та оспорюваної вимоги (претензії від 31.08.2012 №79), оскільки під час їх вчинення та прийняття Держекоінспекція діяла необґрунтовано та не у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

У той же час, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у цьому випадку протиправними є дії відповідача щодо надсилання саме претензії №79 на суму 664 408,00 грн., а не направлення претензії (вимоги) про відшкодування збитків взагалі.

Оскільки визначення у претензії грошового зобов'язання, у тому числі розміру нанесених збитків, є дискреційною функцією суб'єкта владних повноважень (Держекоінспекції), суд позбавлений можливості коригувати грошове зобов'язання (претензію) в бік його збільшення або зменшення. Отже, встановивши, що відповідач визначив суму збитків, відображену у претензії, з порушенням норм чинного законодавства України, суд скасовує таке рішення (претензію) повністю.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.