Ухвала суду № 38903608, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Київ К/9991/45693/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенко М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного вирбничо-комерційного підприємства «АННА+К»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р.

у справі № 2а-1670/114/12

за позовом Приватного вирбничо-комерційного підприємства «АННА+К»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 р. Приватне вирбничо-комерційне підприємство «АННА+К» (далі - позивач, ПВКП «АННА+К») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2011 р. № 0001582310 та № 0001592310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПВКП «АННА+К» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.08.2011 р. ДПІ у м. Полтаві проведена невиїзна документальна перевірка ПВКП «АННА+К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стар-Інкомтрейд» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт № 6520/23-5/13964863 від 26.08.2011 р., в якому відображено порушення ПВПК «АННА+К» п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 12 758 грн., та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 10 206 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0001582310 від 09.09.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15 948 грн.; в тому числі за основним платежем - 12 758 грн., за штрафними санкціями - 3 190 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001592310 від 09.09.2011 р. про донарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 12 758 грн., в тому числі за основним платежем - 10 206 грн., за штрафними санкціями - 2 552 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що ПВКП «АННА+К» документально не підтверджено правомірність формування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. З огляду на що висновки податкового органу про порушення в цій частині позивачем є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення законними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно із абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

У підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат видатків на придбання товарів (будівельних матеріалів) від ТОВ «Стар-Інкомтрейд» позивачем надано накладну від 04.09.2008 р., податкову накладну, банківські виписки.

При цьому акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні та інші документи, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стар-Інкомтрейд» позивачем не надані.

Отже, долучені до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду документи не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

Відповідно до п.11.1 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а згідно п.11.3 цих Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.4 Правил).

Однак, позивачем зазначено, що перевезення здійснювалися власним транспортом, товарно-транспортні накладні не складалися, дорожні листи не збереглися.

Крім того, в матеріалах справи міститься вирок Дніпропетровського районного суду м. Києва від 30.03.2010 р.. яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Стар-Інкомтрейд» з метою прикриття незаконної діяльності).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем не підтверджено належним чином правомірність віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 51 032, 46 грн., а тому висновки податкового органу та винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення № 0001582310 від 09.09.2011р. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного період) визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону)

У відповідності до пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Ненадання позивачем для перевірки належних первинних бухгалтерських документів, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання товару у ТОВ «Стар-Інкомтрейд», свідчить про правильність висновків відповідача щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0001592310 від 09.09.2011 р.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стар-Інкомтрейд» не підтверджена жодними допустимими доказами у справі. Відтак, відповідачем правомірно нараховано платнику суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, беручи до уваги зазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного вирбничо-комерційного підприємства «АННА+К» - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. у справі № 2а-1670/114/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно