Ухвала суду № 38903367, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року м. Київ К/800/55086/13

К/800/55173/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційними скаргами Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області та Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року

у справі № 1170/2а-5298/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,

Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року у справі № 1170/2а-5298/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.12.2011 року № 0000642350. Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» суму податку на додану вартість в розмірі 80 817, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області та Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржників не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2009 року з урахуванням відповідей, отриманих від інших державних податкових інспекцій щодо проведення перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), податковим органом складено акт від 05.12.2011 року № 1027/23-50/14372024, яким встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 з урахуванням п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 80 817, 00 грн.

На підставі акта перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 року № 0000642350, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 817, 00 грн.

Підставою для зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість став висновок податкового органу щодо неможливості встановити ланцюг постачання товарів до виробника (або імпортера) та відстежити факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, що є підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірного прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» cума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 вказаного пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приписи наведених норм, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року із додатками, в тому числі додатком № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», в якій відображено рішення платника про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника, в т.ч. суму податку на додану вартість визначену на підставі податкової накладної від 28.08.2009 року № 22 в розмірі 80 817, 09 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Істок-Оптім», згідно яких позивачем отримано роботи (послуги) з доставки, монтажу та запуску мульти-спліт-системи кондиціонування VRV Daikin на загальну суму 484 902, 51 грн., в тому числі податок на додану вартість 80 817, 09 грн. Факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Розрахунки за отримані роботи (послуги) здійснено в повному обсязі через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену у складі вартості робіт (послуг) виконаних ТОВ «Істок-Оптім».

Податковим органом правильність формування позивачем суми податкового кредиту не заперечується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 80 817, 09 грн.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на те, що відсутність доказів сплати платниками податку на додану вартість по ланцюгу господарських відносин відповідних сум податку до Державного бюджету України має наслідком відсутність права на податковий кредит і права на бюджетне відшкодування у позивача.

Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з безпідставністю тверджень податкового органу про допущення позивачем порушень п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області та Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі № 1170/2а-5298/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук